ВБИВСТВА ЯК ЗАСІБ ВПРОВАДЖЕННЯ “ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ”

Нещодавно засобами масової інформації було поширено “Звернення католицького єпископату України: Синоду Української Греко-Католицької Церкви та Конференції Римо-Католицької Церкви в Україні (про заборону абортів)”. В цьому зверненні Церкви цілком обґрунтовано вимагають від держави законодавчо заборонити аборти. Здавалось би, цілком нормальна та виважена ініціатива Церкви чомусь викликала надзвичайно бурхливу і нервову реакцію серед певної категорії наших громадян. Спочатку почалися жваві обговорення цього документу в соціальних мережах, а потім з’явився “Відкритий лист громадськості до очільників Української Греко-Католицької Церкви в Україні”, де декілька нікому не відомих феміністичних організацій виступили з різкою критикою на адресу Церкви. Перш, ніж уважно розглянути аргументацію цих “борців за жіночі права”, варто вияснити, на яких підставах вони привласнили собі право виступати від імені усіх жінок України. Але це питання риторичне, тому повернемось безпосередньо до документа… Які ж аргументи висувають автори цього листа? Отже, аргумент перший: жінку позбавляють права розпоряджатися своїм тілом. Наші доморощені феміністки, дбаючи про право жінки на своє тіло, чомусь позбавляють зачату дитину права на життя. Цинізм цього аргументу полягає в тому, що в жінки вибір є, дитина ж вибору позбавлена повністю. Якщо йти за цією схибленою логікою, то і наркоманам треба дати свободу приймати наркотики, бо це його вибір і його тіло. І не важливо, що поруч з наркоманом страждають його близькі. Наступним аргументом, яким оперують феміністки, є те, що кількість абортів не зменшиться, жінки будуть це робити нелегально або в інших країнах, а також збільшиться насильство щодо небажаних дітей у родині. Так, з цим аргументом частково можна погодитись, але тільки частково. Ринок нелегальних послуг з’явиться, але чи не існує в Україні нелегального ринку наркотичних речовин? При цьому питання легалізації наркотиків через існування цього ринку не ставиться. Що ж стосується абортів в інших країнах, то, безумовно, якась частина жінок буде це робити за кордоном, але це буде незначний відсоток. Стосовно ж насильства в родині, то якби автори листа були справжніми матерями, вони б не писали таких дурниць. Наступним аргументом войовничих феміністок є тяжка соціально-економічна ситуація в країні, тому жінці дуже важко прогодувати багато дітей. Але виникає закономірне питання: невже сто років тому ситуація була кращою? І, тим не менше, середньостатистична українська родина мала п’ять і більше дітей. Є серед аргументів і те, що інколи аборт жінці просто необхідний за висновком медиків. Так, але тому держава і повинна законодавчо врегулювати саме такі моменти. Друга ж частина цього документа – апофеоз цинізму та збочення. Церкву звинувачують в подвійних стандартах, у втручанні в політику держави, пропонують Церкві взяти на себе відповідальність за виховання небажаних дітей, забуваючи при цьому, що Церква, незважаючи на те, що вона відділена від держави, не може бути відділена від політики, бо складається з громадян цієї держави. Що стосується виховання дітей, то нехай звернуть увагу на харитативну діяльність УГКЦ. Можна доволі довго критикувати цей так званий документ, але натомість вартувало б уважніше придивитися до людей і організацій, котрі поставили свій підпис під цим “шедевром” феміністичної думки. Тим більше, що google дає таку можливість. Переважна більшість підписантів – “доктори, професори та експерти” віртуально існуючих університетів, інститутів і фундацій, за котрими нічого, крім іноземних грантів, не стоїть. Ці, з дозволу сказати, жінки відпрацьовують гроші іноземних фондів для впровадження так званих “європейських цінностей”, що емансипують жінку від родини, забирають у неї материнську функцію, функцію Берегині. Для чого це робиться? Нам доводять, що це робиться для того, щоби зрівняти жінку в правах з чоловіком. Я не беруся оцінювати подібні процеси на Заході, але точно можу сказати, що емансипація та зрівняння у правах жінки з чоловіком відбулося ще у Радянському Союзі. Ми всі чудово пам’ятаємо трактористку Пашу Ангєліну, космонавтку Валентину Терешкову, а також десятки тисяч жінок-кранівниць, шпалоукладниць, зварювальниць та монтажниць-висотників. Невже цього не достатньо? Виявляється, ні. Теперішнім феміністкам йдеться про те, аби жінку перетворити на безособову істоту, гвинтик ліберальної знеособленої бюрократичної машини. І якими б гарними фразами про інтереси жінки не прикривалися всі ці численні організації, суті це не міняє. Заява очільників католицьких Церков в Україні стала тим лакмусовим папірцем, котрий показав всю гнилість і продажність цих так званих “борців за права жінки”. Ця заява розворушила гадюче відьмацьке кубло, котре відпрацьовує гроші іноземних фондів і готове підтримати вбивство ненароджених дітей, евтаназію, гомосексуальні “шлюби” та інші так звані “європейські цінності”. І чомусь ні в кого не виникає питання: чому Захід вкладає величезні кошти на організацію “захисту прав” жінок, гомосексуалістів, тварин, рослин, корисних копалин тощо, але при цьому не дає жодної копійки на збереження Людського Життя. А відповідь лежить на поверхні. Керівникам дехристиянізованого і суттєво деградованого так званого “золотого мільярда” потрібно утримати молоді посткомуністичні держави в стані духовного занепаду, щоб не допустити конкуренції та втрати своєї безмежної влади. Ці так звані “західні еліти” як вогню бояться новітньої Християнської Реконкісти – Євангілізації Європи – і, як наслідок, втрати свого панівного становища. Але “ніщо не зупинить ідею, час якої настав”! 22.03.2012р.Б. Ігор ІВАНЧЕНКО Українська політична організація “Тризуб”, м. Кам’янське (Дніпродзержинськ)