Вранье попа - гапона! ( безупречный факт)

Давайте сравним два опубликованных " документа" : ОПУБЛИКОВАНО 12.09.09. Резолюция международной научно-практической конференции "90-летие Сен-Жерменского договора 10.09.1919 г. и его значение для формирования русинской нации и русинской государственности».Ужгород. 9 сентября 2009 г. Преамбула. Учитывая: ** что в 20 веке основное внимание в демократическом сообществе было нацелено на соблюдение прав человека, а на современном этапе, в 21 веке, на уровне ООН, произошло смещение акцента: от прав человека к защите прав народа, что вовсе не исключает защиту, собственно, прав человека; ** что любые разговоры о правах человека в Украине нивелируются или имеют спекулятивный характер, если при этом игнорируется право целого подкарпато-русинского народа, или группы людей на реализацию этнической и гражданской идентичности в определенном социально-политическом и национально-культурном сообществе. ** что ПА ОБСЕ признала сталинизм наравне с фашизмом, и Украина также осудила сталинизм и «советскую оккупацию», и возобновила нарушенные права и свободы украинцев, то русины также воспользовались таким правом на возобновление своего досоветского статуса русинской государственности, который наступил с распадом СССР, и был подтвержден убедительными результатами референдума 1.12.1991 года; ** что согласно решению ООН от 2007 г. «О правах коренных народов», права человека и права народа не только не находятся в противоречии, а взаимно дополняют друг друга и, в принципе, не могут существовать друг без друга. ** что именно из-за этого пидкарпатски русины видят сегодня для себя и третью дорогу для достижения своих национальных целей: не только воспользоваться правом человека и правами народа, но и правом народа возобновить свою государственность, нарушенную 15 марта в 1939 г. через сговор А. Волошина с фашистами Берлина и в 1944-91 г. через сталинизм. Участники конференции констатируют: 1. что международный Сен-Жерменский мирный договор от 10 сентября 1919 года стал определяющим в судьбе, как малых народов Европы (австрийцев, словаков, чехов, сербов, хорватов, слованцев, и др.), так и подкарпатских русинов, которые проживают издавна на своей «территории (русинов) к югу от Карпат», поскольку он (Сен-Жермен) признал статус подкарпато-русинского народу, как субъект международного права, вплоть до образования им национальной государственности в составе ЧСР, выйдя из состава Венгрии со статусом автономии, полученной еще 21 декабря 1918 р.; 2. что решение Сен-Жерменской мирной конференции от 10 сентября 1919 года стало для русинов тем поступательным шагом, который позволил им последующее парламентское движение в демократической Европе в формировании русинской нации и русинской государственности; были указаны их национальные границы (хотя и при значительном сокращении русинской этнической территории с 13 русинских комитатов до 4-х: Мараморош, Берег, Угоча, Унг.); это было подтверждено через год международным Трианонским договором 1920 г.; 3. что хоть сложная ситуация в ЧСР с искусственной «чехо-словацкой» нацией, в ее борьбе за титульное первенство перед немцами и венграми, не позволили реализовать сразу решения Сен-Жерменской мирной конференции от 10.0901919 г. относительно подкарпатских русинов, однако статус Подкарпатской Руси был конституционно зафиксирован четко в Конституции ЧСР от 1920 р.; при этом, действовало национальное русинское правительство, русинские национальные школы, русинские политические партии и представители, от русинов в Парламенте ЧСР. 4. что решение Сен-Жерменского мирного договора от 10.09.1919 г. дало также неотъемлемое право для русинов Подкарпатской Руси, наравне со словаками Словакии 22 ноября в 1938 г. Конституционным Законом №328 получить конституционную возможность на последующее формирование национального подкарпато-русинского государства в составе ЧСР; 5. что, действуя с этим конституционным именем Республики «Подкарпатска Русь», и с правом формирования национального парламента Сойму Подкарпатских Русинов и правом на собственное автономное гражданство, русинам открылась уникальная возможность создать свое суверенное национальное государство. 6. что это конституционное имя национальной Республики «Подкарпатская Русь» было упомянуто, как законное, даже в сталинском договоре «О Закарпатской Украине» от 29 июня в 1945 г., что привело правителей СССР к вынужденному шагу: ликвидируя русинскую государственность республику Подкарпатская Русь, ликвидировать и имя у носителей этой государственности – их национальности «подкарпатские русины»; 7. что больше всего этим и объясняется категорический отказ власти Украины за 18 лет признать национальность «русины», поскольку, как этого боятся в Киеве, это признание автоматически приведет к возвращению русинам признания досоветского статуса их национальной территории, признанной и указанной Сен-Жерменским мирным договором, состоявшемся 90 лет тому назад; а согласно международному праву, возобновленный досоветский статус республики Подкарпатская Русь не может быть ниже уже достигнутого русинами в досоветское время. 8. что решение Сен-Жерменской мирной конференции от 10 сентября в 1919 г. давало право подкарпатским русинам еще до 1 декабря 1991 года, сразу после распада СССР (а позже, и ЧСР) предложить новообразованному государству независимой Украине остаться Закарпатью, исторической республике «Подкарпатска Русь» в ее составе, но со своим досоветским статусом автономии, что успешно и убедительно зафиксировано в результатах референдума 1 декабря 1991 р.; именно тогда 78% жителей «территории русинов к югу от Карпат», а это в основном все местное русинское население, проголосовали за «специальную самоуправляющуюся территорию и как субъъект в составе Украины, который не входит в другие административно-территориальные образования», то есть, практически, за возобновление досоветского статуса автономии Подкарпатской Руси. 9. что необходимо обратить внимание международного сообщества на отсутствие в Украине акта ратификации договора от 29 июня 1945 года о "Закарпатской Украине", что создало основание для сомнения в легитимности управления Украиной все предыдущие 18 лет, территорией республики Подкарпатска Русь. 10. что, основываясь на факте уже реализованного подкарпатскими русинами права народа на самоопределение, зафиксированного международным Сен-Жерменским мирным договором в 10.09.1919 г., и того факта, что 1 декабря 1991 года был проведенный референдум, который выразил волю народа на свое политическое будуще, 78% приняших участие в голосовании убедительно высказались за сохранение досоветского статуса Подкарпатской Руси в составе Украины, до сих пор результаты референдума 1991 года, которые после публикации их в официальной прессе, приобрели силу Закону, провокационно не внесены властями Украины в Конституцию страны. 11. что Конституционным Судом Украины № в 6-рп/208 г. от 16 апреля в 2008 г. указано, что «решение всеукраинского референдума есть окончательным и не требует будь какого-либо утверждения, в том числе и Верховной Радой», то есть, волеизъявление народа на референдуме-плебисците не нуждается в утверждении Верховной Радой или другими ветвями власти, а стал Законом для выполнения всем ветвям власти государства; Рекомендации международной научно-практической конференции 1. Всем подкарпатским русинам исторической Республики Подкарпатска Русь нужно глубоко осознать, что они имеют право не только возобновить свою национальность «подкарпатские русины», но и, возобновив досоветский статус своей государственности, смело включиться в процесс русинского национального возрождения и последующего законного государственного строительства. 2. Подкарпатским русинам исторической Республики Подкарпатска Русь нужно продолжить налаживание отношений с руководством народов, которые борются за свое национальное признание и за легитимизацию своей государственности, в частности, членством в ОНН, в ФЮЕН, в контактах с Межпарламентской Ассамблеей "За демократию и права народов" и другими европейскими и мировыми правовими институциями. 3. Подкарпатским русинам немедленно подготовить материалы для представления иска в Международный суд в Страсбург и в Гаагу, по фактам совершенных преступлений украинской властью против человечности: а) 18 летней бездеятельностью власти, целенаправленным непризнанием властями Украины результатов референдума 1 декабря 1991 года, которые прио-брели силу Закона с момента их опубликования в 1992 году, и преступного сопро-тивления в реализации этого волеизъявления народа, с отказом внести через 5 лет волю народа целого региона в текст Конституции государства в 1996 г. б) за принятие и реализацию на государственном уровне правительствен-ного преступного антирусинского "Плана мероприятий по решению вопроса руси-нов-украинцев" от 1996 р.; фактически, настоящий документ официально засвиде-тельствовал не только преступные намерения, но и действиях украинской власти, на всех ее уровнях, по етноликвидации русинской нации; за отказ позволить изу-чение в государственных школах русинский язык, и историю народа, за массовую дискриминацию, зафикфсированную и в ООН, за массовые вызовы рядовых руси-нов в СБУ на многочасовые допросы, за судебные репрессии против представите-лей русинов, что, в целом, обнаружило этноцид русинов в центре Европы. 4.Подкарпатским русинам нужно активно расширять сотрудничество с русинки-ми диаспорами в США и Канаде, Чехии, Словакии, Сербии, РФ, и международны-ми русинскими организациями с целью консолидации международного русинского движения и получения международной поддержки в признании возобновленного досоветского статуса Подкарпатской Руси-Закарпатья и признания статуса подкарпаторусинского народа. Участники конференции обращаются к Закарпатскому областному совету, центральной власти Украины и мировому сообществу:** осудить факт непризнання властями Украины результатов референдума 1 декабря 1991 года, ибо полное пренебрежение к волеизъявлению народа, категорический отказ признать национальность «подкарпатские русины», который существует на сегодня в Украине, носит характер неоколониальной дискриминации русинского народа; из-за этого существует угроза перерастания такой политики Украины в этнические чистки, типа недавних балканских или «волынской резни», когда украинцы вырезали десятки тысяч поляков, женщин, стариков и детей; это должно быть заблаговременно и безотлагательно осуждено международным сообществом. ** осудить катастрофическое состояние дел с правами человека и правами народа в Украине, которые делают государство Украину угрожающим субъектом нестабильности в Европе и в мире. ** осудить репрессии и открытое преследование лидеров русинских организаций в Украине и те обстоятельства, что коренному народу русинов сознательно не дают сплотить ряды в мирной борьбе за их права и свободы перед лицом, как авторитарной и тоталитарной украинской власти, так и деструктивных националистических и нацистских сил, преступные действия которых открыто поддерживают власть и спецслужбы. ** осудить грубую фальсификацию украинскими учеными истории подкарпатских русинов, 90 лет тому назад уже признанной миром политической русинской нации, правового статуса ее национальной автономии. Именно фальсификации украинских ученых мешают позитивному решению русинского вопроса; **осудить политику украинской власти, которая в Закарпатье-Подкарпатский Руси, сознательно разрушает правовые отношения с коренным народом подкарпатских русинов, единственным другом Украины, чему нет никакого оправдания, и может быть расценено только как сознательное разрушение властью собственного государства. ** признать тот факт, что подкарпато-русинский народ и сегодня, через 90 лет после Сен-Жермена, является таким, который выжил под ударами фашизма в 1939 г. и сталинизма в 1944-91 гг. Русины - не озлобленный народ! Русины, в сравнении с агрессивной украинской властью, мирный, боголюбивий, законопослушный народ! Но, главное! Русины сегодня дееспособный, народ, который имеет свои организации и свои представительские органы! А потому обращаются ко всем народам мира о признании и поддержке воссозданного досоветского статуса республики Подкарпатская Русь. Участники конференции предлагают:**послать данную резолюцию конференции в ООН, правительствам Украины, ЕС, РФ, США, Министерству образования Украины, профильным институтам НАН Украины, УжНУ, Закарпатскому областному совету и облгосадминистрации; ** направить поздравительное и благодарственное письмо правительству Франции от имени русинского народа за то, что 90 лет тому назад именно в Сен-Жермене, в предместье Парижа, участием тогдашнего премьер-министра Франции Жоржа Клемансо, положительно и демократически решилась судьба подкарпато-русинского народу, и статуса его, национальной территории; ** поддержать решение русинских организаций и представительских русин-ских институций, просить адвоката Годьмаша Петра Васильевича выступать в статусе официального эксперта от русинов Закарпатья в области прав и свобод подкарпато-русинского народу. Председатель конференции, глава СОЙМА ПР, руководитель Международного Карпатского Института, Членкор Международной Славянской Академии (русинское отделение) прот. Димитрий Сидор Сопредседатель конференции: Голова ЗНО Бурак М. И. Члени оргкомитету и участники: Председатель Центра Русинистики проф. Кривский И.Ю. Председатель Закарпатского научного общества проф.Макара М.П. Председатель Народного Совета ПР Микулин В.И. Секретарь конференции: Лакатош Б.Ю.СЕЙЧАС ВТОРОЙ :ОПУБЛИКОВАН 14.09.09Резолюція міжнародної науково-практичної конференції "90-ліття Сен-Жерменського договору 10.09.1919 р. і його значення для формування русинської нації і русинської державності». Ужгород. 10 вересня 2009 р. Преамбула. Враховуючи: ** що у 20 - столітті основна увага в демократичному суспільстві була націлена на дотримання прав людини, а на сучасному етапі, в 21 столітті, на рівні ООН, сталося зміщення акценту - від захисту права людини до захисту прав народу; що не виключає, однак, захист, власне прав і окремої людини; ** що розмови в Україні про права людини та європейський вибір нівелюються або мають спекулятивний характер, якщо при цьому ігнорується право цілого підкарпато-русинського народу, тобто право групи людей та цілої спільноти на реалізацію їх етнічної і громадянсь-кої ідентичності в певному соціально-політичному і національно-культурному середовищі; ** що ПА ОБСЄ визнала сталінізм нарівні з фашизмом, і Україна також засудила сталінізм і «радянську окупацію», та відновила порушені права і свободи українців, то русини також скористалися таким же правом на відновлення свого дорадянського статусу русинської державності, який, де-юре, настав з розпадом СРСР, та був підтверджений переконливими результатами референдуму 1.12.1991 р.; ** що, згідно з рішенням Декларації ООН від 2007 р. «Про права корінних народів», права людини і народу не знаходяться в протиріччі, а взаємно доповнюють один одного; ** що саме через це підкарпатські русини бачать сьогодні для себе й третю дорогу для досягнення своїх національних цілей: не тільки скористатися правом людини і правами народу, але й правом народу відновити свою державність, порушену 15 березня 1939 р. через зговір А. Волошина з фашистами Берліна та в 1944-45 р. через сталінізм. Учасники конференції констатували: 1. що міжнародний Сен-Жерменський мирний договір від 10 вересня 1919 року став визначальним у долі, як малих народів Європи (австрійців, словаків, чехів, сербів, хорватів, словенців і др.), так і підкарпатських русинів, що проживають здавна на своїй «території (русинів) на південь від Карпат», оскільки він (Сен-Жермен) визнав статус підкарпато-русинського народу, як суб’єкта міжнародного права, аж до утворення ним національної державності в складі ЧСР, вийшовши зі складу Угорщини з статусом автономії, отриманої ще 21 грудня 1918 р.; 2. що рішення Сен-Жерменської мирної конференції від 10 вересня 1919 року стало для русинів тим поступальним кроком, що дозволив їм подальший парламентський рух в демократичній Європі в формуванні русинської нації і русинської державності; були вказані їх національні кордони (хоч й при значному скороченні русинської етнічної території з 13 русинських комітатів до 4-х: Мараморош, Берег, Угоча, Унг.); це було підтверджено через рік міжнародним Тріанонським договором 1920 р.; 3. що хоч складна ситуація в ЧСР з штучною «чехо-словацькою» нацією, в її боротьбі за титульну першість перед німцями і угорцями, не дозволили реалізувати відразу рішення Сен-Жерменської мирної конференції від 10.0901919 р. відносно підкарпатських русинів, проте статус Підкарпатської Русі був конституційно зафіксований чітко в Конституції ЧСР від 1920 р.; при цьому, діяв національний русинський уряд, русинські національні школи, русинські політичні партії та представники від русинів в Парламенті ЧСР. 4. що рішення Сен-Жерменського мирного договору від 10.09.1919 р. дало також невід'ємне право для русинів Підкарпатської Русі, нарівні із словаками Словаччини 22 листопада 1938 р. Конституційним Законом №328 отримати конституційну можливість на подальше формування національної підкарпато-русинської держави у складі ЧСР; 5. що, діючи з цим конституційним ім'ям Республіки «Підкарпатська Русь», та з правом формування національного парламенту Сойму Підкарпатських Русинів та правом на власне автономне громадянство, русинам відкрилася унікальна можливість створити свою суверенну національну державу. 6. що це конституційне ім'я національної Республіки «Підкарпатська Русь» було згадане, як законне, навіть в сталінському договорі «Про Закарпатську Україну» від 29 червня 1945 р., що привело правителів СРСР до вимушеного кроку: ліквідовуючи русинську державність республіку Підкарпатська Русь, ліквідовувати і ім’я в носіїв цієї державності – їх національності «підкарпатські русини»; 7. що найбільше цим й пояснюється категорична відмова влади України за 18 років визнати національність «русини», оскільки, як цього бояться в Києві, це визнання автоматично приведе до повернення русинам визнання дорадянського статусу їх національної території, визнаної і вказаної Сен-Жерменським мирним договором 90 років тому; а згідно міжнародного права, відновлений дорадянський статус республіки Підкарпатська Русь не може бути нижчий за вже досягнутий в дорадянський час; 8. що рішення Сен-Жерменської мирної конференції від 10 вересня 1919 р. давало право підкарпатським русинам ще до 1 грудня 1991 року, відразу після розпаду СРСР (а пізніше, і ЧСР) запропонувати новоутвореній державі незалежній Україні залишитися Закарпаттю, історичній республіці «Підкарпатська Русь», в її складі, але з своїм дорадянським статусом автономії, що успішно й переконливо зафіксовано в результатах референдуму 1 грудня 1991 р.; саме тоді 78% жителів «території русинів на південь від Карпат», а це в основному все місцеве русинське населення, проголосували за «спеціальну самоврядну територію і як суб'єкт в складі України, який не входить в інші адміністративно-територіальні утворення», тобто, практично, за відновлення дорадянського статусу автономії Підкарпатської Русі; 9. що необхідно звернути увагу міжнародної спільноти на відсутність в України акту ратифікації договору від 29 червня 1945 року про "Закарпатську Україну", що створило підстави для сумніву в легітимності управління Україною всі попередні 18 років, територією республіки Підкарпатська Русь. 10. що ґрунтуючись на факті вже реалізованого підкарпатськими русинами права народу на самовизначення, зафіксованого міжнародним Сен-Жерменським мирним договором 10.09.1919 р., та того факту, що 1 грудня 1991 року був проведений референдум, який виявив волю народу на своє політичне майбутнє, де 78% взяли участь в голосуванні переконливо висловилося за збереження дорадянського статусу Підкарпатської Русі у складі України; до сьогодні результати референдуму 1991 року, які після публікації їх в офіційній пресі, набрали чинності Закону, провокаційно не внесені владою в Конституцію України; 11. що Конституційним Судом України № 6-рп/208 р. від 16 квітня 2008 р. вказано, що «рі-шення всеукраїнського референдуму…є остаточним і не потребує будь якого затверджен-ня, в тому числі й Верховною Радою», тобто, волевиявлення народу на референдумі-пле-бісциті не потребує затвердження Верховною Радою чи іншими гілками влади, а стає Зако-ном для виконання всім гілкам влади держави; Рекомендації міжнародної науково-практичної конференції 1. Всім підкарпатським русинам історичної Республіки Підкарпатська Русь треба глибоко усвідомити, що вони мають право не тільки відновити свою національність «підкарпатські русини», але й, відновивши дорадянський статус своєї державності, включитися в процес русинського національного відродження і подальшого законного державотворення. 2. Підкарпатським русинам історичної Республіки Підкарпатська Русь треба продовжити налагодження відносин з керівництвом народів, що борються за своє національне визнання і за легітимізацію своєї державності, зокрема, членством в ОНН, в ФЮЄН, в контактах з Міжпарламентською Асамблеєю "За демократію і права народів", та іншими європейськими і світовими правовими інституціями. 3. Підкарпатським русинам негайно підготувати матеріали для подання позову до Міжнародного суду по правам людини в Страсбург та в Гаагу, по фактам вчинених злочинів українською владою проти людяності: а) 18 річною бездіяльністю влади, цілеспрямованим невизнання Урядом України результатів референдуму 1 грудня 1991 року, що набрали чинність з моменту їх опублікування в 1992 році, ставши Законом, та злочинного спротиву в реалізації цього волевиявлення народу, з відмовою внести через 5 років волю народу цілого регіону в текст Конституції держави в 1996 р. б) за прийняття і реалізацію на державному рівні урядового злочинного антирусинського "Плану заходів по вирішенню питання русинів-українців" від 1996 р.; фактично, цей документ офіційно засвідчив не лиш злочинні наміри, але й дії української влади, на всіх її рівнях, по етноліквідації русинської нації; за відмову дозволити вивчення в державних школах русинської мови, географії та історії народу, за масову дискримінацію, зафіксовану і в ООН, за масові виклики рядових русинів в СБУ на багаточасові допити по сфальсифікованій справі №499, за судові репресії проти представників русинів, що, загалом, виявило явні ознаки етногеноциду русинів в центрі Європи. 4.Підкарпатським русинам треба активно розширяти співпрацю з русинськи-ми діаспорами в США та Канаді, Чехії, Словаччині, Сербії, РФ та міжнародними русинськими організаціями с метою консолідації міжнародного русинського руху та отримання міжнародної підтримки у визнанні відновленого дорадянського статусу Підкарпатської Русі-Закарпаття та визнання статусу – підкарпаторусинського народу. Учасники конференції звертаються до Закарпатської обласної ради, центральної влади України та світової спільноти: **визнати, що факт невизнання владою України результатів референдуму 1 грудня 1991 року, повна зневага до того волевиявлення народу, категорична відмова визнати національність «підкарпатські русин», що існує на сьогодні в Україні, носить характер неоколоніальної дискримінації русинського народу; через це існує реальна загроза переростання такої політики України в етнічні чистки, типу недавніх балканських, або «волинської різанини», коли українці вирішували національне питання, вирізаючи десятки тисяч поляків, жінок, людей похилого віку і дітей; це також має бути завчасно засуджено міжнародною спільнотою. ** засудити катастрофічний стан справ з правами людини і народів в Україні, що робить державу Україну загрозливим суб’єктом нестабільності в Європі і в світі. ** засудити репресії та відкрите переслідування лідерів русинських організацій в Україні та ті обставини, що корінному народу русинів свідомо не дають згуртувати ряди в мирній боротьбі за їх права і свободи перед лицем, як авторитарної і тоталітарної української влади, так і деструктивних націоналістичних і нацистських сил, злочинні дії яких відкрито підтримують влада і спецслужби. ** засудити грубу фальсифікацію українськими вченими історії підкарпатських русинів, 90 років тому вже визнаної світом політичної русинської нації, правового статусу її національної автономії. Саме фальсифікації вчених заважають позитивному вирішенні русинського питання; **засудити політику української влади, яка в Закарпатті-Підкарпатській Русі, свідомо руйнує правові відносини з корінним народом підкарпатських русинів, єдиним другом України, що немає ніякого виправдання, і може бути розцінено тільки як свідоме руйнування владою власної держави. ** визнати той факт, що підкарпато-русинський народ й сьогодні, через 90 років після Сен-Жермена, є таким, що вижив під ударами фашизму в 1939 р. і сталінізму в 1944-91 рр. Русини - не озлоблений народ! Русини, в порівняні з агресивною українською владою, мирний, боголюбивий, законослухняний народ! Та, головне! Русини сьогодні дієздатний, народ, що має свої організації і свої представницькі органи! А тому звертається до всіх народів світу про визнання та підтримку у відновленні дорадянського статусу республіки Підкарпатська Русь. Учасники конференції запропонували:** надіслати дану резолюцію конференції в ООН, до урядів України, ЄС, РФ, США, до Міністерства освіти України, до профільних інститутів НАН України, до УжНУ, до Закарпатської обласної ради і облдержадміністрації;** надіслати вітальний і подячний лист уряду Франції від імені русинського народу за те, що 90 років тому саме в Сен-Жермені, в передмісті Парижа, участю тодішнього прем’єр-міністра Франції Ж. Клемансо, позитивно і демократично вирішилася доля підкарпато-русинського народу, та статусу його національної території; ** підтримати рішення русинських організацій та представницьких русинських інституцій, просити адвоката Годьмаша Петра Васильовича виступати в статусі офіційного експерта від русинів Закарпаття в галузі прав і свобод підкарпато-русинського народу. Голова конференції, голова СОЙМУ ПР, керівник Міжнародного Карпатського Інституту, Членкор Міжнародної Слов’янської Академії (русинське відділення) прот. Димитрій Сидор Співголова конференції: Голова ЗНО Бурак М. І. Члени оргкомітету та учасники: Голова Центру Русиністики проф. Кривський І.Ю. Голова Закарпатського наукового товариства проф.Макара М.П. Голова Народної Ради ПР Микулин В.І. Секретар конференції: Лакатош Б.Ю.ЗА ПАРУ ДНЕЙ ПОЯВЛЯЕТСЯ ЦЕЛЫЙ РАЗДЕЛ: ** надіслати дану резолюцію конференції в ООН, до урядів України, ЄС, РФ, США, до Міністерства освіти України, до профільних інститутів НАН України, до УжНУ, до Закарпатської обласної ради і облдержадміністрації;