ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Welcome to Ukraine або джихад через гостинність

    24 сентября 2020 четверг
    Аватар пользователя NadezhdaOne

    0picture.jpgУже не перший рік Україна як європейська держава із демократичними цінностями надає можливість висококваліфікованого і дешевого у порівнянні із країнами Європи та США навчання для вихідців із африканських та азійських країн. Тисячі молодих іноземних студентів щодня ходять поміж нас, відвідують ті ж заклади відпочинку, навчаються, живуть і користуються відкритістю України у галузі освіти та науки. За роки незалежності українці вже звикли до присутності на вулицях молоді із різним відтінком шкіри, розрізом очей, статурою, іншими характерними рисами, що не притаманні корінним мешканцям. Звикли із розумінням необхідності інтеграції України у світову спільноту із усіма її плюсами і мінусами.
    Однак останнім часом у великому потоці приїжджаючих в Україну для навчання доволі часто почали з’являтися особи, які активно використовують канали студентського обміну для транзиту у країни Європи, формування етнічних земляцтв із притаманними їм елементами культурологічного та релігійного сповідування, закриті групи, що проводять пропагандистську діяльність у своєму середовищі із далеко «немирними» гаслами та закликами.
    Для кращого розуміння проблеми і переконання читача у відсутності ксенофобії у автора, пропоную самим пригадати ряд ситуацій, в яких страждали місцеві мешканці, що мимоволі ставали учасниками кримінальних і релігійних «розборок» між різними етнічними групами, в тому числі із застосуванням холодної і вогнепальної зброї. І мова не йде про конкретний етнос чи країну, тут швидше проблема має інший характер – відсутність поваги до законів країни проживання і впевненість у власній безкарності.
    Однак якщо правозахисна складова ще може вирішуватись за допомогою компетентних органів, то добре законспіровані релігійні угруповання останнім часом дедалі частіше заявляють про свою «виняткову значимість». У полінаціональній і полірелігійній Україні такі заяви межують із відкритою пропагандою релігійної ворожнечі, аж до проголошення радикалізму і своєрідного «джихаду».
    1picture.jpgОдними із таких є окремі представники течії ісламу - так званих «салафітів», які уже встигли гучно заявити про себе у країнах Африки, Близького Сходу та Азії, в тому числі пострадянського Казахстану, серіями терактів та відкритих збройних протистоянь.
    Як свідчать фахівці, Салафізм був імпортований з Саудівської Аравії і активно розповсюджується в різних регіонах, найчастіше соціально неблагополучних. Крім догматичного заперечення всіх нововведень цивілізації в сфері мусульманської релігії і закликів повернутися до раннього ісламу окремі салафіти мало не відкрито проповідують вбивство всіх невірних. До «невірних» зараховуються не тільки представники інших релігій чи атеїсти, а й будь-які інші мусульмани, які не поділяють салафітських поглядів. Політика саме таких гасел була застосована у Казахстані, де внаслідок ряду терактів від рук салафітів загинуло біля 30 осіб. Астана, Актобе, Джамбул – міста, що стали відомі усьому світу.
    Сьогодні фахівці ламають голови, відшукуючи причини і джерела терористичної активності прихильників радикального використання ісламу. Насамперед, не можна забувати, що даний регіон знаходиться в оточенні держав, де «джихад-тероризм» вже давно поширений. У Росії не розсмоктується північнокавказьке вогнище, де, до речі, проходять стажування казахські бойовики, в Китаї активні сепаратисти СУАР (Синьцзян-Уйгурський автономний район), в Узбекистані - «Хізб-ут-Тахрір», в Киргизії - «Таблігі джамаат» і «Джейшуль Махді».
    Ідеї ​​салафітів в XVIII в. лягли в основу ідеології ваххабітів. У XX столітті ідеї салафітів були сприйняті «Братами-мусульманами». Серед деяких фахівців і журналістів існує думка про те, що салафізм - це глобальна світова мережа, члени якої до певного часу ведуть себе тихо і мирно, але потім можуть поставити перед собою мету всіма засобами боротися проти держави.
    Наявні мережі завжди конкурують між собою. Припустимо, та ж «Аль-Каїда» просто ненавидить членів партії «Хізбут-Тахрір». Треба розуміти, що єдиної ісламської мережі немає. Є кілька мереж, створених різними, конкуруючими, іноді навіть відкрито ворогуючими одна з одною групами мусульман.
    Державний апарат салафітами не сприймається, оскільки, на їхню думку, всі держави засновані на людських законах, а не божественних. Саме тому вони виступають проти Конституції і проти світських законів. Часто радикальні групи салафітів виступають за те, щоб повалити уряди і змінити суть держави. Для них очевидно, що держава повинна ґрунтуватися на законі Бога, тобто на Корані. Коран для них - Конституція, а земні закони, придумані людиною, не є для них авторитетом.
    Прикладом експорту релігії у державу можуть слугувати парламентські вибори в Єгипті, які завершилися переконливою перемогою ісламістів - вони здобули в сумі понад 70% голосів виборців. Перемогли на виборах «Брати-мусульмани», які отримали 47% мандатів в нижній палаті парламенту. На другому місці - партія салафітів (прихильників ісламу часів його зародження) «Ан-Нур» (близько 25%).
    2picture.jpgВи запитаєте, наскільки це питання актуальне для України, щоб його піднімати, і чим це може загрожувати саме нам. Адже в країні права іноземців забезпечені, вільно діють етнічні та релігійні товариства, проводять різнопланові заходи, що не межують із порушенням закону.
    Спробуємо поглянути на проблему з іншого боку – а чи не може використовуватись Україна завдяки своїй гостинності і відкритості в якості території для підготовки таких акцій «джихаду» щодо третіх країн – територіальних сусідів, де боротьба з тероризмом на даний час є надзвичайно актуальною, а згодом і сама стати мішенню, адже геополітична ситуація в світі змінюється занадто швидко. При цьому, не є таємницею викриття підготовки до замаху на високопосадовців суміжної держави іноземними бойовиками в Одесі, систематичне вилучення зброї та її комплектуючих у схронах радикальних сповідників ісламу в Криму. Обрана тактика добре відома - нанесення точкових ідеологічних ударів по системі державних органів: з одного боку, щоб продемонструвати непідготовленість цих органів, з іншого - щоб явити образ «воїнів джихаду» чи інших «ідейно неугодних», які борються за ідею. З огляду на це виникає потреба не тільки в мобілізації спецслужб країни, а й невідкладне вирішення найбільш гострих соціальних проблем, що живлять радикальні настрої молоді, в тому числі прийняття відповідного законодавства, що зведе нанівець екстремістські настрої чи то приїжджих, чи місцевих «борців за очищення».

    Рейтинг: