Як Балога сам собі програв!

Особисто з Віктором Балогою не знайомий, а в біографічних даних, вміщених на інтернет-ресурсах, про його хобі нічого не говориться. Попри це мені чомусь здається, що Віктор Іванович доволі непогано знається на шахах, інакше звідки в нього такі навички прораховувати ходи наперед? Але ніщо не вічне в цьому світі, як файно не прораховував свої ходи Карпов, та поступився Каспарову, той віддав титул Крамнику, зараз, здається, шахову корону утримує Ананд. Щось подібне, схоже, трапилося і з шаховим аматором із села Завидово Мукачівського району. Почнемо здалеку, з передвиборних перегонів далекого 2004 року. Віктор Балога, тоді ще майстер обласного розряду, грав білими (вибачайте – помаранчевими) фігурами проти чорних (вибачайте – синіх). Ходи «барвистого» хлопця були потужними, шанси на перемогу – цілком реальними, але – в рамках тих реалій, що були на той історичний момент. А що як Долі заманеться повернути шахівницю на 180 градусів? Може вийти непереливки. А тому Віктор Балога робить так, аби «чужий» пішак прокрався до його помаранчевого табору і став ніби «ферзем». Причому саме «ніби», бо той «синій ферзь» міг рухатися лише під повним контролем «помаранчевих» офіцерів. «Пішаком» виступав Олександр Ледида – вірнопідданий заступник голови облдержадміністрації в ті роки, коли головою цієї самої держадміністрації був сам Віктор Іванович. А «ферзем» він став у тому сенсі, що В.Балога «умовив» П.Федиковича поступитися О.Ледиді місцем очільника обласної організації Партії Регіонів. Тепер як би Доля не крутила шахівницею, а в руках Віктора Івановича обов’язково щось залишалося – як не свій король, то чужа королева. Другий епізод пов’язаний з роками, коли Віктор Балога став майстром державного розряду. Спочатку він перетяг деякі свої фігури із перших горизонталей на центральні – на позачергових виборах народними депутатами стали Василь Петьовка та Ігор Криль. Потім (розуміючи, що Ющенка на президентському троні може спіткати така сама доля, як Каспарова – на шаховому), В.Балога дозволив «створитися» Єдиному Центру, а ближче до виборів – взагалі втік з президентського корабля. Але, як виявилося, не задля того Балога втікав з корабля, аби забути про флібустьєрство взагалі. Якщо тоне корсарський флагман, то що ж – треба пересідати на менший шлюп. Не той розмах, зрозуміло, Закарпаття – не Україна, та все одно краще, ніж нічого. У перший етап нинішніх президентських перегонів Віктор Балога не втручався, спостерігав, яка команда братиме гору. Залежно від цього можна буде робити подальші ходи: чи в бік штаб-квартири БЮТівців у Сваляві, чи в бік штаб-квартири регіоналів в Ужгороді. Після першого туру голосування стало ясно, що ужгородський напрямок – перспективніший. І тут знову пішли в хід шахові прорахунки ходів. Якщо Президентом України стає Віктор Янукович, то ясна річ, що велика частина тих, хто кував для нього перемогу, піде на міністерські та інші державні посади, поскладавши мандати народних депутатів. Святе парламентське місце порожнім не буває, місця тих, хто вибув, займають наступні у списку. За підрахунками, регіонали можуть звільнити від 40 до 60 депутатських місць, а 197 номер у списку посідає Олександр Ледида, отже місце у парламенті йому гарантоване. Разом з тим, перебираючись на столичні хліби, пан Ледида мусить когось залишити на закарпатських, тобто – замість себе рекомендувати на губернаторську посаду когось «найдостойнішого». А таким може бути лише той, хто вніс вагомий внесок у перемогу регіоналів на закарпатському рівні. І «барвиста команда» почала робити все можливе і неможливе, аби Юлія Тимошенко на Закарпатті «з тріском провалилася». Але… Їхній колишній колега по СДПУ(о) Л.Кравчук якось сказав: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Так само сталося і Балогівською агітацією за Януковича. Мукачівська команда пустила в діло перевірену часом зброю – тиск і «нагинання через коліно». Але не врахувала одного – часи змінилися. Сьогодні «нагинання» дає зворотний ефект – бажання спротиву, прагнення діяти на зло «нагиначу». Як результат – навіть ті, хто мав намір віддати голос Януковичу, після такої наглої «обробки» зробили «фінт бюлетенем» – поставили хрестик чи за Тимошенко, чи в графі «Не підтримую жодного». Ще більша халепа вийшла з харчовими подачками. Якби їх роздавали у кульках з символікою Партії Регіонів або хоч синього кольору – можливо, це б певною мірою і спрацювало. Але ж харчі роздавали у помаранчевих кульках з червоним написом «Барва». А народ у нас простий: помаранчевий колір – то Майдан, а червоний – то серце Тимошенко. Проти якого прізвища треба ставити позначку у бюлетені – цілком зрозуміло… Усі ці «барвисті прорахунки» і далися взнаки на кінцевому результаті – на Закарпатті Юлія Тимошенко «з тріском перемогла». І що тепер? О.Ледида народним депутатом все одно стане – 197 номер у списку у нього ніхто не відбере. А ось кого тепер ставити на губернатора Закарпаття? А втім – може, ще зарано вести про це розмову? Результати ж бо виборів – тільки попередні. Юлія Тимошенко вже заявила, що три відсотки – не такий вже й великий розрив, що вона боротиметься за свою перемогу у суді. Але одне можна стверджувати вже остаточно: ситуація у Балоги – патова, хто б не став Президентом України – губернаторського крісла йому не бачити. Максим Залізняк