З. Фрейд презентує: Ч.1 "Думки про все й нічого..."

Рукопис не мій, але тим не паче становить певну цінність для тих, хто дивиться на речі з інших точок зору. Автор поки що невідомий. Чому я його викладую?? А тому, що він мені сподобався своєю прямотою й субєктивністю. Те чого зараз нам бракує в суспільстві...Цей рукопис буде розповідати (якщо звичайно я його допишу) про тупість людей (в розумінні студентів, вчителів, лікарів, підприємців, політиків і т.д., як таких що є частиною суспільства), висміювати їхні вчинки й їх відсутність та емоції, що є як не дивно у всіх. Ці сторінки не про психологію людини, не посібник пікапа «Як зняти дівчину», і не збірка думок вчених – це всього-на-всього спроба дати зрозуміти, ще напевно «Homo» Sapiens, що життя в такій оболонці є пустою, як смерть чи вакуум. Люди – яка дурна категорія!, вершина харчової піраміди, - чому? – бо маємо мізки, не конає, бо вони є всіх, чому ми виділяємося від інших приматів, адже ми не ліпше, у нас хіба що (і то лише в деяких випадках) є думки та соціальні критерії етики. Хоча вони не присутні лише у дощових черв’яків, а в інших тварин і так є певне «соціальне» прошарування. Одже, за які заслуги Ми отримали право роботи те що хочемо?, а ні за які, бо поки люди жили на Землі доти доброго нічого не придумали, а все погане одягли в оболочку безсоціальності. А так люди самі взяли право на себе бути першими, не тому що заслуговують, а тому що ми в даний момент є самим більшим приматом і монстром для всіх, і навіть для самих себе. Ми прошарували все добре і погане, нібито точно розподілили і поставили добро в рамки соціуму, а зло поза нього, думаючи що прийде та утопія, про яку говорили Маркс і Енгельс. Но фіг у нас буде таке, поки ми ідіоти все ускладнюємо, коли і так все тяжко, коли життя і так не як 2+2=4, а як 2+2=0, бо такі малі числа рахують або мало важливі учні шкіл, або безпритульні на вулиці рахуючи фляжки. З початку Я розберу таку важливу частину як відмінність чоловіка і жінки. Першою ціллю роздумів будуть жінки, не тому що вони завжди перші, просто ліпше спочатку писати про погане, а потім про добре. Жінки – це істота яку ніколи не зрозуміє чоловік, хлопець, дитина чи інша тварина. Про логіку жінок і так складають анекдоти та й не просто так. В кого не було моменту коли то слухаєш – що ти дурний, бо купив молоко не того виробництва чи партії, чи коли ревнива дурепа-подруга кидається на тебе із-за всяких твоїх красивих і некрасивих знайомих-дівчат. В кожного були моменти по-гірше і по-ліпше і не треба казати, що ні – бо якщо так то ти гей, тобто ліпша подружка дівчат в тілі хлопця. Звісно як буває - дама даму зрозуміє з півслова, та це і нормально, що вони розуміють одне одну, а от те що ми їх всіх не розуміємо означає, що чи то чоловіки ідіоти на останній стадії, чи самі жінки мають склад розуму з пари звивин в кращому випадку. Зиґмунд Фрейд вмер (нажаль) в старості й так не зміг сказати, що думають жінки – так от, ніхто за історію людства не скаже з чоловіків, що ж вони думають насправді; можна намагатися, робити так ні би знаєш що в них в середині, а може бути такого, що там «нічого» немає. Що ж до сильної статі цієї планети – то теж є з чого сміятися. За словами жінок – це самі егоїстичні, жадібливі, без емоційні і тупі створіння на землі (хтось з жінок напишіть чи скажіть що не так) – і це правда, можливо в комусь більше чогось чи менше, але ЦЕ не міняє нічого. Всі ми однаково створені (якщо кимось створені – а не просто помилка природи чи ще чогось там) з такими вадами, що є чи то справжні «уроди», чи дегенерати, чи курви, чи зубрили чи ще щось, кому що приходить в голову в цей момент. Чоловік виступає як батько, утримувач сімї та порядний сім’янин – цю маску на нього оділи ще напевне за часів матріархату (коли ж то було), і всі намагаються носити її по-сьогодні, а хтось не одягає її не тому, що не може виконувати зобов’язання, а просто тому що йому це не потрібно! Так чи не так, вирішувати вам правда - не правда можливо для когось відносні, хтось їх змішує і в них виходить привабливий сірий колір – по принципу раз збрешу, раз скажу правду, - Ви можете обманювати людей навколо, своїх знайомих, родичів і близьких людей, але не можете себе самих, тож якщо ви читає цей рукопис – то хоча б на час читання, Ідіоти говоріть правду всім навколо – свої думки, вподобання, а не так: «…любий ти любиш кішок? Подаруєш мені одну чи дві?...» – А ти як дурак кажеш, що так подобаються, так я подарую тобі кошеня там на день валентина чи ще на якусь дурницю вигадану безнадійними підлабузниками-романтиками. Не робіть таке хоча б день! І тут мали б іти рядки – вам стане житися легше й комфортніше, але ніфіга – цього не буде, життя це не прогулянка по парку, це боротьба так чи іначе, для кожного рівна і різна в той самий момент. Це так! І Я не буду вам брехати, в цьому немає потреби, бо можливо ці сторінки ніхто так і не прочитає, але ж все таки Я пишу це, і пишу вам свою думку. Надоїло бути під маскою хорошого хлопця і романтика – це самообман який ви так само використовуєте, приклад: «…а мені насрати, що вони думають чи скажуть» - ти заходиш в аудиторію чи клас усміхнений і жартуєш так як ніколи, коротше підлизуєшся до інших 30 чоловік, що сидять там, і тобі далеко не насрати, що вони скажуть - бо вони частина твого життя, ти вимушений їх бачити кожний день, а комусь і можливо терпіти не лише «поганські» характери, але і інші дитячі вибрики далеко не дітей. Ця думка є в кожного, просто всі стоять за різними барикадами і так себе захищають; цим ідіотам є чого боятися більше ніж решті. Життя людини складається з різних періодів, в різних періодах їй можна присвоїти ті самі підлабузництва, обмани чи самі дурнуваті вчинки; вони є однаковими, просто з часом прогресують в геометричній прогресії. В дитинстві – ви надоїдаєте дорослим, підлітком – ще більше, і тут ви робите крок коли діставання цих особин не є цікавим і ви починаєте користуватися своєю маленькою чи великою владою, що ви отримали тим чи іншим шляхом. Ви дорослішаєте, маєте хорошу роботу в центрі міста, красиву дружину можливо і дитину, але тим не менше ви трахаєте секретаршу на вашому столі, смієтеся з підлеглих в тому розумінні, що ви маєте владу над ними і робите все що захочете з ними, бо в вас головний козир – ви платите їм гроші. В наш час, коли все напряму залежить від грошей, влада в того хто має гроші – звичайно, й на оборот це теж правда. Люди за своє життя буває так і не розуміють своїх нібито близьких людей, вони не розуміють зміст життя, його сенс. Їм дається шанс виправити це не раз в житті, але за своєю суттю люди чи ідіоти, чи навпаки вважають себе дуже розумними, хоча вони дурніші за дресировану мавпочку. Далі можливо буде...