За кулісами децентралізації.

Через підконтрольних політиків та громадські організації в Україні Будапешт вкотре намагається створити в українському Закарпатті Притисянський виборчий округ, який, на перший погляд, є демократичним інструментом волевиявлення закарпатських угорців, але насправді несе приховану загрозу суверенітету України.

Інформаційна «розкрутка» питання створення угорського виборчого округу на Закарпатті стартувала під час передвиборчої кампанії з виборів Президента України навесні 2019 року. У березні минулогороку, на той час, народний депутат України та голова Товариства угорської культури Закарпаття (угорською “KMKSZ”) Василь Брензович

подав судовий позов проти Центральної виборчої комісії України за відмову у створенні так званого Притисянського виборчого округу. Йдеться про визначення окремого виборчого округу на території 4-х районів Закарпаття вздовж річки Тиса, де компактно проживають етнічні угорці, нібито з метою обрання нацменшиною свого представника у Верховній Раді, яким, до речі, і є сам Брензович. Причому, готуючись до того, що суд ймовірно підтримає законну відмову ЦВК, угорці почали діяти на рівні місцевих рад Закарпаття.

17 травня минулоо року, на сесії Берегівської міськради, голова найбільшої проугорської фракції Демократичної партії угорців України (ДПУУ) Кароліна Дорчі, відома своєю антиукраїнською позицією, планувала зачитати звернення депутатів до ЦВК щодо створення Притисянського угорського виборчого округу на Закарпатті. Однак, за відсутності кворуму, сесія міськради так і не відбулась.

Так угорці Закарпаття бачать межі свого виборчого округу

Так угорці Закарпаття бачать межі свого виборчого округу. Такі дії проугорських структур та окремих політичних діячів стали регулярними в регіоні і, на думку експертів, створення Притисянського виборчого округу несе більше загроз нацбезпеці України, ніж користі для етнічних угорців Закарпаття. Чому?

По-перше, створення окремого Угорського виборчого округу – це, по суті, початковий етап проекту створення Притисянської угорської автономії на території Закарпаття з центром у місті Берегово. Як пише Wikipedia, проект вже давно користується неофіційною підтримкою Угорщини, а також найбільших її громадських організації в області - Товариства угорської культури Закарпаття KMKSZ та Демократичної спілки угорців України. Офіційні особи Будапешта неодноразово висловлювались про ідею автономії для угорців Закарпаття. Нещодавно, до речі, про необхідність автономії заявив лідер угорської праворадикальної партії «Йоббік» Томаш Шнайдер, відвідуючи село Вари Берегівського району. Таку ідею свого часу підтримували Посол Угорщини в Україні Міхаль Баєр, депутат Європарламенту Бейло Ковач тощо. Створення окремого виборчого округу і його документація дасть Угорщині перший означений на карті та законодавчо затверджений (байдуже, що лише у формі виборчого округу) район, де живуть етнічні угорці.

По-друге, створення єдиного мажоритарного угорського виборчого округу дозволить в майбутньому маніпулювати голосами, скуповуючи їх у якості “проугорських”, адже в межах округу проживають не лише угорці, їх, до речі, там вже не так і багато, але й українці, словаки, румуни, роми. За такої ситуації, ніхто із відповідних політичних кіл Угорщини не пошкодує засобів для виборів в Україні.

По третє, на всій території Закарпатської області компактно проживає близько 150 тисяч етнічних угорців, згідно із переписом населення 2001 року. За останні 5-10 років тисячі угорців емігрували до більш розвинених країн ЄС, США, Великобританії та Канади, де угорський паспорт дозволяє їм офіційно працевлаштуватись чи навчатись. Тому нині ця цифра навряд чи відповідає дійсності і, скоріш за все, є значно меншою. Згідно із чинним законодавством України, для створення окремого виборчого округу, яких на Закарпатті наразі є 6, потрібного мінімум 155 – 160 тисяч осіб дорослого віку, які мають право голосу. Тому до ідеї створення подібного “угорського” округа постає купа запитань. Як підрахувати кількість угорців на Закарпатті без перепису? Хто з них має право голосу? Хто володіє подвійним громадянством, і т.д.?

У сьогоднішніх умовах це визначити практично неможливо. Це з одного боку. А з іншого, у період інформаційно-гібридної війни проти України, яку вже 5 років поспіль веде Російська Федерація разом зі своїми партнерами, яким до речі є і офіційний Будапешт, ігри з окремими виборчими округами, культурними та політичними автономіями можуть закінчитись «кримським» сценарієм у кращому, чи Донбасом у гіршому випадках.

«Закарпаття завжди може розраховувати на нас», - пообіцяв колись Віктор Орбан українцям угорського походження. Але одна справа, коли міждержавна підтримка здійснюється на принципах добросусідства і стосується лише розвитку культурного середовища національної меншини. Це цивілізована міжнародна практика. І зовсім інша, коли нацменшину з такою “добросусідською” сторонньою допомогою намагаються будь-що організаційно і територіально виокремити. Спроби створення в чужих країнах власних “підконтрольних” анклавів — це вже втручання у внутрішні справи сусідів і загроза національній безпеці. Сумні приклади Україна вже має...