ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Життєвий іспит “мідними трубами”, тобто владою, Ратушняк не пройшов

    16 ноября 2018 пятница
    Аватар пользователя Іван

    Мер Ужгорода Сергій Ратушняк дозволяє собі принизливо говорити про своїх колишніх друзів і соратників. Таких за життя Рати насбиралося більше сотні... тих що його "зраджували і здавали". Частина інтервью С.Слободянюка (контуженого афганця) від 2002 року, не втрачає актуальності і сьогодні, якщо говорити про моральність і порядність Ратушняка. .....

    Сергій Слободянюк про Рату, «гішпанські» Великі Лучки, зраджену команду, еміграцію й нестримне прагнення «реваншу», або На що жалієтесь, п.Ратушняк?

    ..........він забруднився півмільйонним іноваційним кредитом, власноруч підписавши як міський голова гарантії щодо нього в інтересах своєї приватної фірми "555".

    — А де ж були Ви, Сергій Миколайович, адже, як відомо, Ви перебували в одній з ним команді?

    — У 1996-1997 роках я працював у Верховній Раді як народний депутат України від м.Ужгород, а тому приїздив і бував у місті тільки один день на тиждень, щоб зустрітися зі своїми виборцями та провести консультації з міським головою. Тому я про ці факти, які потім переросли в судову справу, не знав, а екс-мер у ці «нюанси» мене не посвячував. Як з’ясувалося згодом, і в чимало ще інших речей.

    — Колишній Ужгородський міський голова постійно натякає, що його підставили, зрадили, та ще й підробили його підпис на відомій заяві про його “відречення” від посади мера. Ось і в своєму останньому інтерв’ю Сергій Ратушняк знову стверджує, що згадану заяву підробили...

    — Я не знаю, що він має на увазі, але тон і зміст його останніх інтерв’ю є своєрідним чорним піаром, розрахованим на те, аби викликати співчуття в ужгородців. А я, навпаки, знаю зовсім інше: саме в 1998 році Сергій Ратушняк двічі виступив у ролі зрадника!

    Перший раз це трапилося, коли мер кинув напризволяще команду. Я маю на увазі не тільки себе, але й Іштвана Цапа і Віктора Погорєлова та кістяк професіоналів-держслужбовців Ужгородського міськвиконкому. І коли я кілька разів приїжджав до нього в Угорщину узгоджувати робочі питання щодо роботи міської ради та виконкому, то не тільки не чув від нього, але навіть не відчував з його боку жодного бажання повернутися до Ужгорода. І я дивуюся, чому Сергій жодного разу не згадав, що ми втрьох — І.Цап і я — півроку працювали під “ковпаком” бригади Генеральної прокуратури на чолі з О.Колінько, яка розслідувала кримінальні справи, що вже згодом увійшли в основу судових звинувачень Ратушняка.

    Усіма законними способами ми намагалися захищати Сергія. Я навіть видавав апарату міськвиконкому доручення, якими забороняв працівникам давати будь-які свідчення слідчим прокуратури без мого дозволу.

    Але коли відрядження мера Ратушняка вже не можна було продовжувати, бо останній на той момент перебував уже в Барселоні, то саме йому довелося зробити вибір: чи повертатися в Україну, чи писати заяву на звільнення. Бо ж згідно з трудовим законодавством України особа, яка не виходить на роботу протягом 3-х днів без достатніх для цього підстав, має бути звільнена за прогул. А мер, як і всі інші державні службовці, підпадає під дію законодавства про працю.

    Вдруге, декларуючи з Іспанії підтримку моєї кандидатури на посаду міського голови, Ратушняк через підлеглих йому бізнесменів фінансово підтримав обрання Степана Сембера. Внаслідок чого С.Рата зрадив не тільки наші дружні стосунки, але і з півсотні працівників міськвиконкому, яких п.Сембер після свого обрання під різними приводами позвільняв чи змусив піти з роботи.

    До речі, екс-мер ще минулого року звинуватив мене й Іштвана Цапа в зраді публічно, але, мабуть, просто забув згадати два факти: перше — чому втікав вночі за кордон в середині квітня 1998 року, ще й користуючись супроводом народного депутата України Сергія Слободянюка й депутата міськради Іштвана Цапа. І другу обставину, що ми з Іштваном не визнали поразки нашої команди, як не визнали і “нову” владу на чолі зі Сембером, пішовши з керівних посад: І.Цап — з посади секретаря міської ради, а я — з посади заступника голови — керуючого справами міськвиконкому.На відміну від Ратушняка, який душа в душу прожив із Сембером останні 4 роки.

    Ми дотримувалися правил командної гри і були відданими Ратушняку аж до 3 жовтня 1998 року, до сумнопам’ятної статті Ратушняка, де він привітав обрання Степана Сембера і всіляко підтримав останнього. Коли мої підозри в подвійній грі екс-мера підтвердилися, я порвав з ним будь-які стосунки. А коли вже говорити щиро, то саме ця команда, у яку Ратушняк згодом “витер ноги”, врятувала його в 1998 році від 7,5 років ув’язнення в зоні посиленого режиму.

    Бо, дійсно, політична ситуація на той момент і вчинені Ратушняком злочини не давали йому жодних шансів залишитися на волі. Але підступність і непорядність не дозволили Ратушняку по-людськи розійтися з колишньою командою або ж, визнавши власні помилки, працювати далі. Як результат — Рата залишився один, без команди і друзів, бо від нього пішли всі.

    А всі поганими бути не можуть!

    — Але ж, як пише Сергій Ратушняк, він спостерігав за цією “метушнею” навколо його, як нині він говорить, підробленої заяви, не з Будапешта чи далекої Барселони, а з Великих Лучок Мукачівського району...

    — Неправдиві свідчення і лицемірство, як не прикро, стали вже характерними рисами тієї людини, яку я знав як Сергія Ратушняка. На ці безглузді твердження щодо його перебування у Великих Лучках виникає тільки одне цілком риторичне питання: що ж ти, Сергію, не приїхав з “Великих Лучок” на сесію Ужгородської міської ради і не відкликав свою заяву?

    Рейтинг: 
    Загрузка...