"Живу и знаю, что меня хотят убрать"

. Владлен Карінгтон вимагає від Україні 42 мільйони гривень - Живу и знаю, что меня хотят убрать. Вывезут куда-то в лес, заставят подписать все документы, потом в подвал бросят. Поэтому подстраховался. Написал письмо в Европейский суд. Если захочу отозвать заявление, то оно будет действительным только тогда, когда напишу его лично в суде, - каже 52-річний киянин Владлен Карінгтон. За незаконний арешт, ув'язнення, втрачений час і здоров'я він вимагає від України 3,3 млн фунтів стерлінгів — майже 42 млн.грн. - Уже настроился, что смерть — тоже самое явление, как и рождение, - Карінгтон відкриває хвіртку свого двору у столичному мікрорайоні Теремки. Він коротко стрижений, високий, худорлявий. Одягнений у жилетку, з-під якої видно сіру кофту з довгим рукавом та спортивні штани. На босу ногу взув гумаки. На ґанку хати стоїть чорний мотоцикл, над ним сушаться рушники. - Батько був військовим, - сідає на стілець біля столу. - Я закінчив у Москві юридичну академію Плеханова. На третьому курсі влаштувався у КДБ. На початку 90-їх вернувся до батьків, влаштувався адвокатом. Був не таким, як усі. Адвокати — у колишньому міліціонери, прокурори, слідчі. У кожного є давні гріхи, тільки починає заважать системі — їх згадують. Нагадали за сфабриковані справи — і адвокат на гачку. Я був абсолютно чистим. Навіть громадянство англійське — взяв дружини. Мені однаково, кого захищати — президента чи бандита. У кімнаті дерев’яна підлога, немає шпалер. На стіні висить килим з червоними трояндами. Диван застелений ковдрою, вікно забите килимом. На стелажі стоять стоси книг з юриспунденції. - Подивіться, як я жив — Владлен показує свої фотографії 10-річної давності. На світлинах він поряд з дорогими спортивними автомобілями, з великими маєтками. - Гроші були, за них якось не думав. У мене були будинки, але я жив одним днем. У 2005 році Владлен захищав шістьох чоловіків. - На них вішали вбивство Гонгадзе, хоч ніяких доказів не було, - згадує. - Але була санкція, їх тримали у ізоляторі Білої Церкви. Перед тим на них хотіли повісити вбивство начальника райвідділу міліції з родиною, але нічого не вийшло. На мене тиснули, щоб я відмовився від справи. Я не відступав. У лютому 2006 роцу Владлен їхав на зустріч з клієнтами. У місті Біла Церква його машину зупинили міліціонери. - Підкинули пляшечку з наркотиками, - згадує. - Не героїн чи кокаїн, а якісь місцевого приготування. Розумів, що відіб’юсь, але було обідно, що мене прибрали зі справи. Посадили. По ізоляторах і тюрмах просидів 2,5 роки. У червні 2012 року Апеляційний суд Київської області закрив справу Карінгтона. - Виправдали повністю. Не знайшли жодного доказу, на тій пляшці не було навіть моїх відбитків. Всі поняті - прямі родичі міліціонерів, які мене брали. Блеф розпався. Після того хочує компенсації. Подивіться, яким я був і яким став, - піднімає холошу, показує на нозі виразку розміром з яблуко. - Це екзема, в тюрмі з’явилась. Там же зафіксували чотири епілептичні напади. З 2000-го у мене парадонтоз. Щороку лікувався у стоматолога, щоб врятувати зуби. У тюрмі не міг — всі зуби випали. Всі ці роки сидів у камері з людьми, які повністю деградували. Окрім грошей і наркотиків їх нічого не цікавить. Сім років не можу працювати, бо у мене вкрали всі документи. Спеціально вимагаю таку суму, щоб викрити цю систему. У 99 відсотках всіх кримінальних справ в Україні провину доводять незаконними методами. Я не кажу: винна людина чи ні. Але методи — незаконні, є підстава закривати справи. У хату заходить жінка у білій куртці років 65-ти. В руках тримає півлітровий пакет з молоком. - Мама, я занят! - гиркає Владлен. - Торік з суду пропали всі три томи моєї справи. Замітають сліди. Подаю на них в суд, але скрізь одна і та сама відписка: "Справа зникла за невідомих обставин". Владлен живе з того, що допомагає ремонтувати мотоцикли, складати позови до суду. Про колишніх дружин і дітей згадувати не хоче. - Раз влаштувався вантажником у магазин, одразу пояснив, що без документів. - Там були раді, що не алкоголіка взяли. А за місяць роботи не заплатили. Більше роботу не шукаю. Богдана ЄВСЄЄВА