Іван РІзак: "Це — чистої води політична розправа"

Це — сповнене смутку, але водночас вірою в справедливість, рішуче і тверде звернення Івана Різака, на жаль, почули лише ті, хто перебував в стінах Апеляційного суду Івано-Франківської області 5 жовтня 2007 року. Це — останнє слово Різака у судовому процесі, що тривав три роки. І ми вважаємо, що це «останнє слово» повинні почути й небайдужі до майбутнього нашої держави громадяни, й представники влади, в якому б політичному таборі вони сьогодні не перебували, і насамперед правозахисники. 18 грудня Верховний Суд України винесе свій вердикт щодо касаційній скарги Різака, що не погодився з вироком Апеляційного суду.

Нагадаємо, що судді визнали екс-губернатора Закарпатської області винним в організації масових заворушень і присудили йому п'ять років позбавлення волі. Іван Різак впевнений: цей вирок є результатом зухвалих і жорстоких політичних переслідувань.

Публікуємо зі скороченнями.

«Ваша честь! Це моє останнє слово у даному судовому процесі. Але воно не є моїм останнім словом у цій брудній історії мого політично замовного, протиправного та злочинного кримінального переслідування. Я стверджував і стверджую, що порушені стосовно мене кримінальні справи є чистої води політичною розправою, яка навіть не пробувала маскуватись слідчими Закарпатської прокуратури «кримінальним одягом».

Розправою за те, що ніколи не підтримував «помаранчеві сили», які у 2005 році прийшли до влади.

Я дуже неприємно вражений останнім виступом представників обвинувачення. Тим, що прокурорська сторона грубо і цинічно проігнорувала судове слідство як таке. Виступ представників обвинувачення після такого тривалого судового процесу, допитів у ньому сотень людей, детального вивчення чисельних документів практично слово в слово співпадає з обвинувальним висновком, що виданий мені на руки понад два роки тому. Інакше ніж цинічною зневагою до суду я назвати це не можу!

Як член СДПУ(о) з 1997 року, як лідер найпотужнішої політичної сили у Закарпатті я зробив все можливе на посаді голови Закарпатської ОДА для процвітання рідного краю — як в економічному, так і в соціальному плані. На виборах 2004 року я чесно підтримував біло-синього кандидата й у Закарпатській області, за висновками спостерігачів від ОБСЄ та інших міжнародних організацій, не було зафіксовано жодного порушення, яке б вплинуло на результати виборів. І цим я годжуся, бо як посадова особа разом із своїми підлеглими домігся вільного волевиявлення громадян!

За мого керівництва областю ніхто не дорікне мені політичними переслідуваннями чи утисками свободи слова. Я ніколи не судився ні з одним журналістом, ні з одним засобом масової інформації. Тодішні опозиціонери мали всі можливості для реалізації себе як в політиці, так і в соціально-економічному плані. І це не голослівні заяви, бо жорстка позиція влади полягала лише в наведенні ладу у фінансовій і економічній сфері і абсолютно не зважала на політичні погляди тих чи інших людей.

Разом з тим після приходу до влади «помаранчевих сил» почалося полювання на відьом як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні — за свою політичну діяльність зазнавали необґрунтованого і незаконного кримінального переслідування мої колеги з інших областей, члени моєї команди і багато керівників різного рангу. У 2005 році у Закарпатті були такі масові політичні репресії, яких край не зазнавав у жодному державному утворенні, до якого область входила у різні періоди історичного розвитку.

Як і в моєму випадку, інструментами реалізації політичної розправи над зазначеними політичними лідерами слугували правоохоронні органи та специфічне використання Кримінального кодексу України. Скільки бруду, явно і грубо порушуючи ст. 64 Конституції України, нехтуючи принципом презумпції невинуватості, було вилито на мене і моїх колег «великими державними мужами», особливо колишнім міністром МВС Юрієм Луценко. Нас називали бандитами і злочинцями, звинувачували у всіх смертних гріхах. Життя показало, що абсолютна більшість цих людей довела, що вони ні в чому невинні. Слідчі, які розслідували ці кримінальні, справи були змушені закрити їх, бо бачили їхню надуманість і політичне замовлення.

У моєму випадку так не сталося. Це пояснюється тим, що керівник виборчого штабу «Нашої України» в нашій області Віктор Балога сьогодні займає одну з чільних посад у державі, а його кум і член цього штабу у 2004 році став прокурором Закарпатської області. Саме їх я називаю замовниками і виконавцями мого кримінального переслідування. У мене є на це вагомі причини, які я не раз називав у судовому засіданні. Крім того, нагадую, що в період мого керівництва Юрій Бенца був звільнений з посади прокурора м. Мукачева і відправлений на пенсію.

Саме Ю. Ю. Бенца і його підлеглі втілили у життя задуми мого політичного опонента В. Балоги, спрямовані на знищення моєї особи, моєї сім'ї, мого доброго імені. Організовуючи моє переслідування, вони незаконно тричі кидали мене за ґрати, близько 4 місяців я провів у СІЗО. Не було жодних передбачених законом підстав обирати до мене найбільш сувору міру запобіжного заходу — взяття під варту, але все робилося для того, щоб зламати мене психологічно і морально. Не випадково, мабуть, мені не дали жодного побачення з дружиною і неповнолітнім сином під час перебування в СІЗО.

Не випадково, мабуть, нинішній губернатор області Гаваші умовою мого звільнення ставив дачу свідчень на колишнє керівництво держави. Бо жодних фактів, жодних доказів того, що я ухилявся від слідства, впливав на свідків ні в одній постанові не було наведено.

У судовому засіданні жодне пред'явлене мені звинувачення свого підтвердження не знайшло. Незважаючи на це, підтримуючи звинувачення, прокурори просили визнати мене винним по всім епізодам і позбавити мене волі на 12 років. Бог їм суддя! Розумію, що вони є виконавцями чужої волі, а власної мужності відстояти власну точку зору у них нема. Колись під час брутального звільнення мене В. І. Балогою з першого заступника голови ОДА у 2000 році я просив його не звільняти простих працівників за політичні погляди, бо вони прийшли в ту партію, членами якої на той час були і Балога, і Різак. Не прислухався!

Найбільший плід хворобливої фантазії слідчих — це обвинувачення мене в організації масових заворушень у 2004 році у Сваляві біля готелю «Комфорт». Як посадова особа пережив революційні штурми багатьох адмінбудинків мітингуючими, але правоохоронні органи зробили все можливе, щоб в області не пролилося жодної краплі крові. І ми з честю вийшли з цієї ситуації. Незважаючи на багаточисельні провокації і участь у них сотень членів організованих злочинних угрупувань, які чомусь саме у період помаранчевої революції з'їхалися у Закарпаття з усієї Східної Європи. Я навіть не міг повірити, що рядовий інцидент, який розслідувався при мені як голові ОДА переросте через рік в обвинувачення проти мене.

Більшість документів не є процесуальними, в матеріалах справи знаходяться ксерокопії документів, а не самі документи. По-друге, досудове слідство висунуло як доказ вирок Свалявського райсуду, де мої дії де-юре були визнані злочинними. Нагадаю, що я туди не був запрошений ні в якості свідка, ні в якості обвинуваченого.

Детальний розгляд цього епізоду в суді дав мені право стверджувати про таку масштабну фальсифікацію справи, про яку я навіть не догадувався. Я вдячний вам також за те, що задовольнили моє клопотання про виклик у суд слідчих. Свідчення одного з них, що ксерокопії — це наслідок нестачі часу на досудовому слідстві. Схожість, як близнюків, багатьох протоколів допитів, що це великий вал свідків — свідчення другого слідчого. Третій копії протоколів назвав просто папірцями, оцінку яким він навіть давати не хоче.

А якщо додати до цього, що все слідство про притягнення мене в якості обвинуваченого будувалося тільки після особистих показів Балоги — то все стає ясно.

В суді ми приділили багато часу з'ясуванню подій в Сваляві, хоча обвинувачення не мало жодних доказів моєї причетності до них. Але це дало нам можливість ще раз переконатися що ніяких масових заворушень у Сваляві 13 листопада 2004 не було.

Я ще раз заявляю, що не зловживав наданою мені владою і службовим становищем, не перешкоджав нікому в реалізації своїх конституційних прав і не організовував ніякі, в тому числі і масові, заворушення.

Я вірю в те, що є здорові сили у суспільстві, які побудують таку Українську державу, де правитиме верховенство права».

Павло ПАСІЧНИЙ, "2000"
Керівник закарпатської "Батьківщини" Андрій Сербайло вважає, що екс-"губернатор" Закарпаття Різак став "заложником", а суд був упередженим
Свобода слова на Закарпатті – під контролем спецслужб?
Справа Різака: справедливий вирок чи політичне замовлення?
Адвокат Василь Мокану: "Захищаючи Івана Різака, я ще раз переконався, що будь-який громадянин України є абсолютно незахищеним перед владою"