Кафе "Молочарня" як об’єкт рейдерства, або Як ще не "прихватизоване" приміщення у центрі Ужгорода не дає спокою міським можновладцям...

Уже кілька тижнів на кожного відвідувача у кафе «Молочарня», що в самому центрі обласного центру Закарпаття міста Ужгорода, його працівниці дивляться з тривогою. Жінки, більшість із яких пропрацювали тут чи не все життя, нині не впевнені, що, прийшовши на роботу, зможуть увійти до приміщення. А все тому, що будівля «Молочарні» досі не «прихватизована», і це, вочевидь, не дає спокою «господарям» Ужгорода.

Ужгородське кафе "Молочарня".

"ВИМІТАЙТЕСЬ, МИ ТЕПЕР ТУТ ГОСПОДАРІ!"

Завідувач «Молочарні» Ганна Коштура стверджує, що Сергій Ратушняк накинув око на приміщення за якихось 200 метрів від мерії ще під час своєї першої «мерської» каденції. Але тоді йому довелося податися до Іспанії, пересиджувати «непевні часи», отож, працівниці кафе деякий час мали спокій. Цієї ж осені вони з оголошення в міській газеті довідалися, що приміщення «Молочарні» виставили на орендний конкурс. При тому, що існує договір оренди з колективом кафе до 2008 року, який ніхто не розривав. Та й про проведення конкурсу працівників ніхто не повідомляв. Ганна Коштура найняла адвоката і звернулася до суду з оскарженням дій Ужгородської міськради. Одне судове засідання відбулося, наступне - відклали. Але поки справа перебуває у судовому розгляді, конкурс проводити не можна.

Однак, його таки провели. Стартова ціна була визначена у 70 тисяч гривень за оренду. Відтак, розповіли Ганні Коштурі присутні під

час явно формального дійства люди, начальник управління майнової політики Ужгородського міськвиконкому Віктор Мартин на папірці написав цифру 5 і переможцем конкурсу на оренду приміщення за 75 тисяч гривень став молодий депутат міськради Валентин Бобрик. Наступного ж дня, 12 вересня, «нові господарі», щоправда, чомусь без пана Бобрика, а з паном Талапою з фірми «Карпати-2007», який представився новим директором кафе, разом із юристом та керівником муніципальної міліції прийшли... приймати майно! Викликавши на допомогу знайомих, завідувач спромоглася спровадити «гостей». Проте обідньої пори наступного дня вони знову прийшли з настійливою вимогою: «Вимітайтесь геть!». Ганна Коштура викликала міську міліцію, на скандал нагодилися журналісти. «Навала» відступила, пригрозивши повернутися. І справді повернулися - близько 17 години того ж дня, прихопивши «десант» муніципальної міліції та інструменти для заміни замків. Цього разу Ганна Коштура попросила захисту в обласної міліції, яка поцікавилася, що тут роблять «колеги:муніципали». До речі, за рік діяльності цієї служби у місті явно не стало ні чистіше, ні безпечніше, отож, тепер ужгородцям уже зрозуміло, що підрозділ за їхні податки створювався не для забезпечення безпеки, а як силовий загін для обслуговування міських можновладців.

Очевидно, тричі обпікшись, «нові власники» вирішили піти іншим шляхом. Бо до «Молочарні» прийшли... фахівці «Водоканалу» -відключати воду! Хоча боргів за її користування кафе не має, спеціалісти пояснили, що отримали листа з відповідною командою з мерії... Кажуть, був дзвінок і в міський енергонагляд проте його працівники утримались від «наїздів» за наказами з мерії.

Відтак рейдери до «Молочарні» почала ходити щодня, Ганна Михайлівна, кажуть працівники, буквально зіпсувала свої нерви.

Останнього перед виборами тижня «наскоки» припинилися. Чи то меру було не до якоїсь «Молочарні» - треба було «опікуватися», аби партійний патрон Володимир Литвин зібрав на Закарпатті хоч якийсь електоральний урожай, чи то знову розробляється якийсь хитромудрий план нової рейдерської атаки. Або ж «залягли на дно», бо після телеграм від колективу де Генеральної прокуратури, Служби безпеки, прем'єру, лідерам політичних сил та інших вищих владних структур, до «Молочарні» прийшли працівники СБУ та обласної прокуратури, вилучили, для вивчення, документи.

РОБОТА, В ЯКУ ВКЛАЛИ ДУШУ

Історія перипетій довкола «Молочарні» буде неповною, якщо не розповісти дещо пре людей, які там працюють. Нинішня завідувачка - Ганна Михайлівна Коштура - прийшла сюди юною дівчинкою, у 1968 році. Як прийнято казати, пройшла усі щаблі - від кухаря до директора. У 27 років за це кафе, яке визнали одним із кращих в Україні, її нагородили орденом «Знак пошани», пізніше - орденом «Трудового Червоного Прапора», багатьма іншими відзнаками.

Ганна Михайлівна була депутатом чотирьох скликань міськради, одного - обласної ради. А нині, ще не оговтавшись після тяжкої операції - вона втратила ногу, Коштура змушена була вийти на роботу - захищати свій колектив -16 жінок, яких грошовиті можновладці вирішили викинути на вулицю. Нині працівниці кафе навіть після закриття чергують у приміщенні - не дай, Боже...

Після розвалу СРСР колектив «Молочарні» хотів її приватизувати. Однак їм відмовили - мовляв, будівля знаходиться під «червоною лінією», тобто незабаром її мають знести. Пізніше «лінію» зняли, проте приватизувати так і не дозволили, навіть реконструкцію приміщення заборонили, незважаючи нате, що кошторис і всю документацію Ганна Михайлівна представляла мерії не менше шести разів. У 1997 році вона, навіть без відома свого чоловіка, заставила у банку свій будинок, аби взяти кредит й оформити договір оренди «Молочарні» до 2008-го. Торік облаштували фонтан і засадили квітами невеличку територію, збоку від приміщення - зробили літню терасу. Проте одного ранку прийшли і побачили, що все понівечено - міські служби проводили ремонт комунікацій поруч із кафе. Так, відгороджена плівкою, площадка стоїть і досі. Кажуть, уже подано документи на приватизацію цього клаптика землі, хоча за інвентарною справою він є невід'ємною часткою «Молочарні».

У цьому кафе і нині, коли мало не щодня зростають ціни на харчі, можна поїсти добротний, домашнього смаку, борщ усього за 1,8 грн. Сюди по смачні й недорогі страви приходять чимало обездолених. Ритуальний зал кафе -традиційне місце, де проводять поминки родичі «не крутих» померлих.

Зрештою, що до всього цього нинішньому керівництву міста? Ніяка моральність і совісність не зупинили їх перед закриттям, . нібито на капремонт, ЗОШ № 4, а для цього ліквідували НВК «Гранд», старші учні якого навчалися у цьому приміщенні. Як йшлося у заяві депутатів міської ради від фракції «Наша Україна», міські можновладці провели «тиху приватизацію» кінотеатру «Ужгород», частини будівлі, де знаходилась аптека № 1, готується «прихватизація» споруди на набережній, звідки щойно виселили міську санепідемстанцію. На черзі, кажуть, - музична школа ім. Чайковського, художній ліцей на пл. Шандора Пвтефі та інші...

Роман Лісний, "Старий Замок"Паланок"
"Рецепти" від Андрія Поличка: Як захиститися від "недружніх" захоплень"
Мешканці відомчого житла "ВАТ "Ужгородхліб" будь-якої хвилини можуть опинитися на вулиці...
Кавалок рідної землі, або Рейдерство по-закарпатськи...
Рейдерство. Що це таке і як із ним боротися?