ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Місцеве самоврядування: Хто має гроші — той господар

    25 ноября 2020 среда

    Минулого тижня Україна відзначила День місцевого самоврядування. У гостях в "UA-Reporter.com" — сільський голова Оноківців Ужгородського району Віктор ДМИТРУК.- Вікторе Танасовичу, свято святом, а ми все-таки повернімося до буднів. Як Вам працюється? Знаю, що є спеціальний закон, який би мав полегшити роботу сільських голів, дати їм більше самостійності.

    — Закон про місцеве самоврядування дійсно є. Чесно кажучи, досить непоганий. Але він не діє, тому що районні адміністрації не дають можливості розвиватися органам самоврядування. Вони будь-яким способом намагаються забрати від сільрад гроші і ними ж керувати. Децентралізації влади, про яку так голосно заявляють на всіх рівнях, немає. Навпаки, влада ще більше централізується. Як керували за радянської доби зверху донизу, так і керують. Як були господарями РДА, а не сільради, тобто самі жителі сіл, так і залишилися. І така вертикаль прослідковується від столиці до села: область, що хоче, те й робить з районом, Київ – з областями. Немає народ можливості вільно робити те, що для нього потрібно. Постійно мусить виконувати чиїсь вказівки, директиви, плани. Така реальність.

    — Як це сприймається на обласному рівні?

    — Я з цього приводу розмовляв і з колишнім губернатором Віктором Балогою, і з нинішнім – Олегом Гаваші. Вони підтримують позицію сільських голів, висловлюються за те, аби закон про місцеве самоврядування діяв. Думаю, що руки у них не доходять, аби навести у цій царині порядок, допомогти таким, як я, відстоювати інтереси села. Тому обмежуються порадами знаходити спільну мову з районами. Заспокоюють, що новий бюджет формуватиметься по-іншому, тоді й стане легше. А ще кажуть, що у всьому винна влада у Києві, що приймає такі бюджети і такі закони, які суперечать одні одному. В одному законі кажуть, що так, мають сільради великі права і великі обов’язки, в іншому – що й РДА мають не менші. Ось і виходить дві правди. А так не буває.

    — У чому проявляється втручання району у роботу, до прикладу, ввіреної Вам сільради?

    — Він нав’язує нам свої плани, яких іноді й не вважає за потрібне з нами узгоджувати. Мова про відрахування зароблених нами грошей до їхньої скарбниці. Ці плани завідомо нереальні. Їх неможливо виконати. І район про це знає. Я не проти того, аби робити відрахування. Але все повинно бути в межах розумного. Адже за головою сільради – реальні люди, їхнє життєзабезпечення. У себе вдома ми самі мусимо наводити лад. А без грошей це не завжди можливо. Через це виникають тертя, навіть конфлікти. Я не можу погодитися з тим, що село оббирають до нитки. Мене й обласний фінансовий відділ підтримав у цьому. Зобов’язав РДА переглянути завищені коефіцієнти щодо Оноківської сільради та зробити виправлення. І що ж? Район виправив, але в бік підвищення. Аби сільський голова знав своє місце, не заривався і не рипався, щось комусь доводячи.

    — І багато Вам надбавили?

    — Чимало. 123 тисячі гривень. Я зразу сказав,що цього плану не виконаю, бо й менший годі було. Але на це ніхто не зважав. Тепер ось вимагають ці гроші. А в мене їх нема. Коли була сесія, на якій приймався план відрахувань, то голова району обіцяв, що коли ми його не виконаємо, то дасть нам дотацію. А ми йому потім ці гроші повернемо. Що дає така „ перегонка”? Лишні нерви, лишній головний біль. Все це заважає працювати. Тепер нас вже кримінальними справами та судами почали залякувати. Закидають, що я тут нічого не роблю, а лиш перед виборами хочу показати, як я стою за народ. Я ж такий був і за попередньої адміністрації району. Відстоював наші гроші, інтереси людей, які за мене проголосували і ввірили мені свою долю. Так і робитиму й надалі, хочуть цього в районі чи ні. Закон про місцеве самоврядування на моєму боці, а також на боці мешканців села.

    — Нині чи не всі ЗМІ пишуть про тиск, який чиниться з чисто політичних мотивів...

    — А це правда. Мені в районі також пропонували стати нашоукраїнцем. Пообіцяли, що тоді й ставлення до мене буде іншим, і тертя припиниться, і конфлікти. Але я принципово не хочу вступати в жодну партію. Адже мої виборці – люди, які належать до різних партій. І я не можу виконувати волю лише одної, утискуючи інші. Це – неправильно. І доки я займатиму посаду сільського голови – доти й буду виконувати накази однієї партії – моїх виборців.

    — Ви у своєму виборі одинокі чи маєте однодумців?

    — Маю. Нас на Ужгородщині 5 таких опальних голів сільських рад, які, як можуть, опираються надмірному викачуванню грошей із села в район. Думаю, що до нас приєднаються й інші. Бо в хаті має бути один господар, а не декілька. Тоді й ладу буде більше.

    — Незважаючи на те, що Ви не на лежите до тих, кого у районі хвалять, Ви напередодні Дня місцевого самоврядування побували у столиці...

    — І їздив туди не подивитися красоти Києва, а отримати від Верховної Ради нагороду – іменний годинник. Саме з нагоди Дня місцевого самоврядування. А за що? За успіхи, досягнуті в органах самоврядування. Парадокс. Мене за мої методи роботи в районі б’ють, а в стольному Києві-граді – нагороджують. Але згори краще видно. Отже, я на правильному шляху. І урядова нагорода – цьому підтвердження. З чого й радію.

    — Прийміть вітання з цієї нагоди та з нагоди Дня самоврядування, що минув. Заодно дозвольте побажати сили й стійкості Вам та іншим сміливцям, які відважно відстоюють інтереси села, людей, які у ньому проживають. Дай Боже, аби воно не занепадало, а розвивалося, всупереч усім протиріччям законів, що діють в Україні.

    Розмовляла Надія МАЇК.
    Вітренко бачить Закарпаття автономією в складі України
    Хто "каламутить воду" в закарпатському Хусті?
    Ужгородці стали одними з фундаторів "Студентського європейського парламенту"
    На Закарпатті впроваджуватимуть пілотний канадсько-український проект "Регіональне врядування та розвиток"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору