Самоту терпіти не сила!

Повчитися справжньої життєвої філософії можна в притулку для самотніх, розташованому в закарпатському селі Нижні Ворота. Тут постійно проживають старенькі люди, про яких давно забули рідні та друзі. Утім бабці та дідусі на таку несправедливість не зважають. Кожен із одиноких селян намагається знайти новий зміст життя.Старинець у Нижніх Воротах — притулок для зовсім одиноких. Зараз тут проживає 19 чоловіків та жінок, які, як вони самі стверджують, не мають “ні кола, ні двора”.

Замість “кола” чи “двора” монах Авель має в горах власну печеру. В Нижніх Воротах — зимівля. Тут, у теплі та компанії таких самих одинаків, монах продовжує місію. З бабцями та дідусями говорить молитвами.

Усі мешканці притулку — одинокі пенсіонери, в минулому — колгоспники, робітники. Від опіки над немічними відмовилися родичі та друзі. Самоту терпіти не сила, тому втікають до притулку.

Лікарі кажуть, клієнтів щоразу більшає. Щоб потрапити сюди, часом доводиться чекати черги. У багатомісних кімнатах небагатий антураж. Кожному стандартний, майже армійський набір: ліжко, тумбочка, іконка. Раніше обходилися мізерним державним коштом та благодійними внесками церковників. Тепер живуть заможніше — згідно з новим законом утриманці віддають притулкові ще й 75 відсотків своєї пенсії. Старенькі жінки плетуть серветки, читають, скаладають вірші. Чоловіки відпочивають. Ніхто не скаржиться на долю. Ніхто не очікує гостей.



СТБ