Слуги божевільного короля почали повстання
Мери Львова та Івано-Франківська Андрій Садовий та Руслан Марцінків виступили проти введення локдауну у своїх містах. Така позиція місцевих еліт-це результат непослідовної політики центральної влади, уряду, і, зокрема, міністра охорони здоров'я Максима Степанова. Яскравим прикладом помилки Степанова є карантин вихідного дня, після введення якого уряд заявив про неефективність даного рішення. Отже, з такою нульовою комунікацією, яка в даний час існує в офісі президента і уряді, непокора мерів не викликає подиву. В даний час Зеленський фактично не контролює внутрішньополітичну ситуацію і це великий політичний удар по ньому. Це сталося так як Зеленський не хоче адмініструвати кризи-він уникає цього, а проблеми його наздоганяють, немов сніжний ком, і накривають з головою. Однак, у Зеленського ще є варіант вплинути на ситуацію – ввести санкції і репресивні заходи з боку правоохоронних органів. Але в даному випадку багато що стане залежати від самого глави МВС Арсена Авакова, а саме, чи захоче він влаштовувати такі каральні акції проти місцевих еліт. Центральна влада на чолі з офісом президента вже давно зіпсувала відносини з мерами великих міст. І тепер мери дистанціюються від чинної влади, яку категорично не поважають і побоюються, оскільки вона не приймає раціональних рішень. При цьому питання життєзабезпечення міст саме мерам все ще потрібно вирішувати. Карантин введуть або не введуть, а вибори вже скінчилися, опалювальний сезон залишився і питання з лікарнями і лабораторіями вирішувати на місцях доводиться саме мерам. До того ж центральна влада переклала всю відповідальність за те, що може статися, саме на мерів. Тому місцеві керівники і дотримуються позиції заперечення всього, адже якщо їм доведеться відповідати за всі наслідки помилок керівництва країни, то і приймати рішення будуть так, як самі вважають правильним. Принаймні, не вводити карантин, коли дрібний і середній бізнес на новорічних ярмарках може закрити півроку своєї виручки і закрити всі борги перед державою. Відповідно, те, що роблять мери – цілком зрозуміло. Найцікавіше в наступному: мери роблять спроби налагодити відносини з центральною владою. Вони в курсі, де знаходиться бюджет і не хочуть, щоб Офіс президента почав розбиратися в місцевих бюджетах, проте в даний час їх спроби стикаються з відсутністю «співрозмовника». До регіонів нікому немає справи, так як у президента і його свити є більш важливі справи, а на мерів не знаходиться ні часу, ні бажання шукати ніяких компромісів.