ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Степан Гіга: «На концерті у Хмельницькому я впав у оркестрову яму»

    29 марта 2024 пятница
    156 переглядів

    У переддень Свята закоханих народний артист України Степан Гіга презентує чарівним львів’янкам нову програму «Троянди для тебе».

    Степан Гіга
    Степан Гіга

    13 лютого у Львівському драматичному театрі ім. М.Заньковецької відбудуться два концерти співака. Настрій пісень відповідний - романтичний. “Це пісні про кохання. Інших співати просто не вмію», - зізнається пан Степан. Не обійдеться концерт, організований агенцією “Дік-Арт”, і без відомих хітів Гіги: присвяченої Назарію Яремчуку “Яворини” та переможця “Пісенного вернісажу” - композиції “Друзі мої”.

    - Ваше ім’я в Україні почало “гриміти” в останні кілька років. Отже, сплеск концертної діяльності почався у другій половині життя, коли чимало артистів, навпаки, схиляються до відпочинку та праці у студії.

    - На сцені я ще з 1976 року. Починав з весіль, згодом під час навчання у Київській консерваторії співав у групі “Стожари”. Після повернення до рідного Закарпаття зі сцени не сходив. Переломним моментом у моїй кар’єрі став 1992 рік. Тоді після концерту я раптом відчув, що не можу вимовити ні слова. Голосова травма на чотири роки вирвала мене з роботи. Напевно, тому у вас виникло таке враження. Я не міг не те що співати, навіть розмовляти... Але Бог дав, і я знову заспівав.

    - Хто вас найбільше підтримував протягом “чорної смуги”?

    - Як не дивно, але друзі від мене відвернулись. Навіть руки не подавали. Вважали, що я назавжди “списаний”. Підтримувала лише сім’я. Фактично дружина мене й витягла. Адже не секрет, що перебуваючи у такому стані, людина може опуститися на дно. Та завдяки Галині я намагався не занепадати духом.

    - Знаю, що ви з дружиною не одразу стали на весільний рушничок...

    - Так, коли ми пішли до рагсу, синові було вже три роки. Я пожартував, що за такий термін люди вже розлучаються! Ми разом вже шістнадцять років. Печатка у паспорті - це не найважливіша складова сімейного щастя. Головне - ставлення одне до одного, взаєморозуміння, виховання дітей. Переконаний, що треба спочатку пізнати одне одного. Адже на відстані усе може здаватись прекрасним, а як тільки починається спільне життя – усе змінюється.

    У нашій сім’ї такого нема. Дружина мене розуміє. Вона також музикант, закінчила інститут культури, працювала у Чернівецькій філармонії. Її часто питають, чому я співаю, а вона ні. А Галя відповідає: “У сім’ї повинен бути один лідер. У нас це Степан, а я – виховую дітей”. Розумію, що дружина пішла на певні жертви.

    - З якими стравами кохана зустрічає вас удома?

    - Вона не з Закарпаття, але біля моєї мами вже навчилась і нашої кухні. Найсмачніше з того, що вона готує, - це квасолевий суп з капустою та лечо.

    - А як сім’я ставиться до ваших постійних від’їздів?

    - Я частіше на гастролях, ніж удома. Син щодня дзвонить, розповідає, які оцінки отримав у школі, на які змагання ходив... Хлопцеві потрібен батько. Степанові вже майже дванадцять, і я намагаюсь якомога частіше брати його з собою. Тим паче, що він теж співає. Цього разу до Львова ми приїдемо разом, і Степан також вийде на сцену.

    - Музика у його житті з вашої “подачі”?

    - Аж ніяк. Він сам захотів співати, як і моя донька Квітослава. Коли вона вступала до музучилища, я казав: хліб артиста важкий, може, подумай про серйознішу професію... А Квітка почала плакати, мовляв, мені мати не забороняла співати, а я їй забороняю. Сьогодні донька студентка четвертого курсу мистецького факультету Прикарпатського університету. Вона вже досить знана співачка.

    - Ви теж мріяли бути співаком з дитинства?

    - Іншої думки навіть не було. Щоправда, після закінчення школи довелось попрацювати і водієм вантажівки, і слюсарем. Але вже в армії я керував групою у будинку офіцерів, а одразу ж після служби вступив до музучилища.

    - Чи можете пригадати якісь кумедні випадки зі сценічного життя?

    - Їх було чимало. Один з них на фестивалі “На хвилях Світязя”, фінал якого традиційно проходить на озері. У вечір концерту ми з Віктором Павліком попливли на катамарані по озеру, заговорились і забули, що вже починається програма. Підпливають до нас організатори на човні і кажуть: “Пане Степане, вам вже на сцену!”. Як ми з Вітею крутили педалі! Але, на щастя, встиг якось переодягнутись і влетіти на сцену. Іншого разу у Хмельницькому на конкурсі артистів естради я... впав у оркестрову яму. У мене саме була сесія у Київській консерваторії, а у Хмельницькому – щодня конкурсні програми. Так зранку я складав іспит, потім на літак – і одразу ж з аеропорту на концерт зі “Стожарами”. Одного разу літак затримали. Приїжджаю - зал вже повний, хлопці з гурту одягнені. У мене паніка. Бігом одягнувся і – на сцену. Беру мікрофон, починаю співати, кілька кроків вперед і... оркестрова яма Хмельницької філармонії. На щастя, вона була не глибока, але публіка просто заходилася від сміху!

    Ще один казус трапився зі мною при вступі до консерваторії. Я саме став лауреатом першого республіканського конкурсу артистів естради і у палаці “Україна” готувався фінальний концерт переможців. Генеральна репетиція, на якій присутній міністр культури. А у мене екзамен з сольфеджіо. Бачу, що вже перша година, у мене починається музичний диктант. Попросив випустити мене на сцену швидше, але до консерваторії все одно добрався з півгодинним запізненням. До аудиторії зайшов у концертному костюмі. Роботу здав першим, правда, від хвилювання диктант написав у паралельній тональності. Та на іспиті це дозволено, тому свою п’ятірку таки заробив.

    - Що плануєте далі?

    - Вже працюю над новим альбомом. Це знову будуть пісні про кохання. Переконаний, що кожен з нас, артистів, насамперед повинен працювати для людей. Це аксіома. Не кожному дано вийти на сцену і стати на п’єдестал перед людьми. Це свого роду сповідь.

    - Коли ви зрозуміли, що вам дана ця “сповідь”?

    - Якось один мудрий монах сказав мені слова, над якими я довго думав: “Пане Степане, ви – місіонер”. Минуло чимало років, перш ніж я зрозумів: я працюю на сцені для людей, дарую їм часточку своєї душі. Це – моя місія.

    Високий Замок
    Степан Гіга представив ужгородським журналістам свій новий альбом, сайт і завтрашній концерт
    Сьогодні в Ужгороді народний артист України Степан Гіга презентуватиме свій новий компакт-диск
    Українське турне закарпатського співака Степана Гіги
    Закарпатець Степан Гіга і ...«Модерн Токінг»!

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору