Тячівщина: 76-річну пенсіонерку-інваліда викинули із власної квартири!

За 10 років "ходіння по муках" я пройшла всі інстанції. Зверталась до суду, прокуратури районної та обласної, Генеральної прокуратури, районного та обласного УМВС, до Президента, до губернаторів. Та всі мої звернення
"футболили" до району. А в районі вішали мені "локшину на вуха". Тепер залишилася надія лише на газету. Сподіваюся, що цього разу моє звернення буде надруковане. Можливо і наш гарант Конституції Віктор Андрійович, і головний
міліціонер Ю.Луценко знайдуть час дати відповідь, за що мене позбавили конституційних прав, прав людини і громадянина. Ще 3 квітня 1995 року увечері при свічках, як злодійка, землевпорядник сільради Н. за підтримки голови сільради зламала замок у дверях моєї квартири. Так вона захопила не тільки мою квартиру, а й усе майно. Я - самотня пенсіонерка-інвалід - опинилася на вулиці з тим, що було на мені.

Я звернулася до суду і до прокуратури. А 16 жовтня 1995 року за позовом сільради суддя Л. незаконно позбавив мене права на володіння відомчою квартирою.

Нині мешкаю у темному, вологому, холодному казематі. Це дві колишні великі класні кімнати, які не пристосовані для житла. Віконні рами не закриваються, скло потріскане, двері світяться як решето, коридор відсутній. На дві великі кімнати - одна невелика грубка, яка розвалюється. Дрова, якщо вони є, лежать просто неба. Їх поливає дощ, присипає сніг. Взимку я повзаю на чотирьох -

ходити не можу, задубілими руками розгрібаю сніг, витягую крижані поліна дров. Від такого палива ще більший холод і вологість.

Можновладці твердять, що мені повернули майно. Та це брехня. Я не один десяток років працювала по 12 годин на добу, часто без вихідних. Складала

копійку до копійки, придбала все необхідне, щоб забезпечити пристойну старість. Дитинства мене позбавили гітлерівські фашисти. Та тож були чужинці.

А за що "рідна" влада обікрала мене і викинула на вулицю? Я чотири роки не була в своїй квартирі. Не могла залишити могили рідних, не впорядкувавши їх.

Якби я могла взяти свої заощадження, зробила б це за рік. Вони б забезпечили мені пристойне життя. А тепер я живу гірше, ніж злочинець-нелюд Онопрієнко. У гарного хазяїна у хліві краще. Понакидали потрощених меблів, коробок із

брудним лахміттям. Я позбавлена можливості подивитись телевізор, почитати літературу (її не повернули). Принесли учні радіо, але не маю розетки...

Виходить, що закони незалежної України карають людей за те, що вони доглянуть рідну людину. А тих, хто обкрадає державу, нагороджують великими зарплатами, пенсіями.

Можливо, керівники державних органів знайдуть час прочитати мого листа і дадуть мені відповідь, за що місцеві можновладці розкуркулили мене і продовжують знущатися наді мною - самотньою 76-річною калікою, ветераном праці, дитиною війни, яка пережила фашистську окупацію.

Любов КОРОСТИЛЬОВА, с.Лази Тячівського району Закарпатської області, "Правда Украины" 2005.12.15
Виноградово: Жорстоко побивши 77-річного пенсіонера, грабіжники забрали 2 ікони та 6 картин відомих закарпатських художників
Згвалтована 85-річна закарпатка померла, не приходячи до тями...