ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

У квітні 1998 року пробачив світ перший номер закарпатського незалежного щотижневика "Вісті тижня".

    24 ноября 2020 вторник

    На той час це була перша на Закарпатті газета, засновниками і видавцями якої були самі журналісти (Олег і Олесь Ладижці). Адже всі існуючі мас-медіа області у 1998 році, хоча й називалися "незалежними", але фактично належали різним бізнес-політичним кланам на Закарпатті: газета "Срібна земля" - клану Віктора Бедя; "РІО" - клану Сергія Ратушняка; "Фест" і "Старий замок", який також почав виходити у 1998 році, - клану "Барви" в Мукачеві.
    І лише "Вісті тижня" не належали жодному угрупованню, а працювали на кошти, зароблені самою редакцією.

    Така незалежність негайно викликала опір з боку не лише різних політико-комерційних груп, але й з боку тих журналістів, які вже були пов’язані "по руках і ногах" з тими чи іншими кланами та політичними групами. Новонародженій газеті дружно і вперто пророкували швидку і безславну "кончину". Але цього не сталося. "Вісті тижня" продовжували регулярно виходити, завойовуючи читача. Сокро закарпатці вже звикли до того, що саме у цій газеті постійно з’являлися публікації з таких тем, які вважалися "закритими" для інших мас-медіа.

    Першим серйозним випробуванням для газети стала "війна" з міліцією Закарпаття на початку 2000 року. Саме тоді "Вісті тижня" почали публікувати ряд гострих критичних матеріалів про негідну поведінку та серйозні зловживання службовим становищем з боку колишнього начальника Управління МВС України у Закарпатській області генерала В. Безбородого. Телефони редакції негайно почали прослуховувати, за журналістами велося приховане спостереження, а деяких членів журналістського колективу залякували несподіваними візитами співробітників міліції, телефонними дзвінками з погрозами фізичної розправи і т.д. Але закінчилася ця "газетно-міліцейська війна" тим, що генерала Безбородого було знято з посади.

    В той же час у газеті з’явилися публікації про корупційні діла деяких суддів Ужгородського міського та Закарпатського апеляційного судів та окремих керівників Ужгородської мерії.

    Саме тоді, восени 2000 року, суддя Ужгородського міського суду пан І. Машкаринець зробив першу спробу порушити кримінальну справу проти засновника і головного редактора газети Олега Ладижця. І спрву було порушено, хоча й невдовзі закрито через "відсутність події злочину". Але інформація про те, що редактора газети "притягнуто до кримінальної відповідальності" вже була розповсюджена рядом інших газет та Інтернет-виданнями.

    Негайно після цього було зроблено ще одну спробу розправи з голвним редактором газети руками прокуратури і суду. Так, наприклад, у грудні 2000 року прокуратура Ужгорода порушила кримінальну справу проти О. Ладижця, звинувативши його у "наклепі" на одного з керівників Ужгородської мерії. Хоча жодних доказів "наклепу" так і не було здобуто, та й автором "наклепницького" матеріалу був не Олег Ладижець, однак прокуратура цілком свідомо не побажала прийняти будь-яких свідчень та доказів про відсутність складу злочину у діях редакції та головного редактора. Справу було передано до суду, де її і було закрито. Але жодних вибачень перед колективом газети та перед її голвним редактором ніхто не висловив і донині. Водночас, конкуренти та опоненти газети постійно згадують ці епізоди, навішуючи на видання ярлик "брехливої і наклепницької газети".

    У грудні 2000 року, саме на свято Св. Миколая, сталося ПЕРШЕ ПОГРАБУВАННЯ редакції газети "Вісті тижня". Зловмисники викрали ряд документів та оргтехніки. Цілком помилково, мабуть, було викрадено і комп’.тер, що належав редакції газети "Комерсант", яка тимчасово працювала у тому ж приміщенні, що й "Вісті тижня".

    А у самісіньку Новорічну ніч (з 2000-го на 2001-ий рік) редакцію знову було пограбовано. Цього разу зловмисники винесли практично всю комп’ютерну техніку, що фактично мало би паралізувати роботу газети. Але, дякуючи допомозі ректора Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права (нині — Закарпатський державний університет) випуск газети вдалося продовжити: жодного номеру пропущено не було. Але викрадену техніку так і не було знайдено.

    Невдовзі після цього, влітку 2001 року, невідомі бандити напали біля під’їзду будинку на літредактора газети "Вісті тижня" Володимира Пахомова і жорстоко його побили.

    Ще через деякий час напади було здійснено на комерційного директора газети та на юриста редакції.

    Але найжорстокіше вчинили з колишньою співробітницею газети "Вісті тижня", яку побили, покалічили і згвалтували. Хоча злочинець, який здійснив цю наругу, був чудово відомий, ні прокуратура, ні міліція, ні суд так і не спромоглися захистити спаплюжену честь і здоров’я потерпілої жінки. А іншим співробітницям газети деякі правоохоронці та судді глузливо заявляли просто у вічі: "Тікайте з тієї газети. А то й з вами буде те саме".

    Через погрози та постійний нервовий стрес у квітні минулого року у важкому стані потрапила до лікарні колишній комерційний директор газети, яку колишній губернатор області В. Балога свого часу обіцяв "втопити у Латориці". Дівчину пощастило вилікувати, але повернутись до роботи в газеті вона уже не змогла.

    А влітку 2004 року через постійні погрози з боку деяких суддів та надмірне нервове напруження одержав важкий інсульт юрист редакції, заступник головного редактора газети "Вісті тижня" Михайло Шестак. Пан Шестак і досі паралізований, не може ні ходити, ні ворушити руками, ні говорити нормально.

    Всі ці явища стали наслідком того, що проти газети "Вісті тижня" кланами тіньових бізнес-політичних структур народних депутатів України В. Балоги, І. Іванчо та С. Ратушняка було оргнізовано справжню кампанію очорнення та цькування. Після того, як газета виступила на виборах мера Ужгорода проти кандидата від "Нашої України" пана П. Чучки, руками деяких журналістів з "нашоукраїнських" мас-медіа було організовано "наїзд" на видання з боку так званої "Комісії з журналістської етики", яку очолює головний редактор газети "Дзеркало тижня" пан В. Мостовий. Хоча з тієї "комісії" ніхто навіть в очі не бачив закарпатського щотижневика, а на запрошення колишнього головного редактора "ВТ" пана В. Федченка відвідати редакцію "ВТ" і ознайомитися з роботою газети пан Мостовий відповів, що на це у нього "немає ні часу, ні можливостей", все ж "Дзеркало тижня" та "комісія" В. Мостового оголосили на всю Україну, що закарпатська газета "Вісті тижня" є "найнеетичнішою газетою України".

    А така заява, хоча й цілком безпідставна, в свою чергу, дала можливість "нашистському" клубу "Нетаємна вечеря" оголосити "Вісті тижня" газетою… "Мадам за викликом".

    При цьому весь цей "чорний піар", хоча й тиражується закарпатською пресою, але хитро створюється "неформальними" структурами ("комісія з журналістської етики", "клуб "Нетаємна вечеря"), які навіть не є юридичними особами, а тому й до судової відповідальності їх притягти неможливо.

    А у березні 2003 року суддя Ужгородського міського суду О. Ціцак раптом взагалі заборонив випуск газети "Вісті тижня", використавши для цього позов громадянки Н. Гусак, яка навіть не приховувала того, що виконує роль "інструменту" в руках панів С. Ратушняка, В. Балоги та його двоюрідного брата, скандально відомого екс-мера міста Мукачево В. Петьовки. За словами деяких працівників прокуратури і суду, стало відомо, що за таке "закриття" незручної газети окремі керівні особи у Закарпатському суді одержали від клану понад 16 тисяч доларів США.

    Коли ж газета все одно продовжила існування під логотипом "Вісті", а потім — "Вісті тижня-плюс", то її опоненти з табору "нашистської" опозиції вперто продовжили спроби будь-яким способом домогтися закриття "Вістей тижня". Нині, наприклад, на головного редактора газети О. Ладижця руками "своїх" суддів "навісили" понад 200 тисяч грн. штрафних санкцій. Сума для українського журналіста — просто фантастична! До того ж, деякі з цих рішень суду, за якими вже було навіть виписано виконавчі листи, ні редактор газети, ні юристи редакції досі навіть в очі не бачили. Всі рішення були прийняті судами без участі представників "впертої" газети і навть потай від них. Для чого? Та, мабуть, для того, аби невдовзі створити привід для порушення чергової кримінальної справи. Цього разу — за "неівиконання рішення суду".

    visnyk.info

    ЗАЯВА головного редактора газети "Вісті тижня-плюс" Олега Ладижця
    Праве екстремістське крило української опозиції перетворилося в підривну організацію "П'ята колона"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору