Ужгородський комунальний „безпредєл”

Уже декілька років поспіль ужгородська сім’я живе у нелюдських умовах . Майже щокварталу мешканці окремих мікрорайонів Ужгорода сидять без гарячої води. І хоча такі відключення тривають не довго, людям таки стає незручно й прикро за роботу комунальних служб міста. Однак деяким мешканцям обласного центру до подібного не звикати. Уявіть ситуацію, коли цілий рік, а то й декілька років поспіль у квартирі відсутні вода, газ та доступ до газового лічильника з вини „крутих" сусідів. Саме така ситуація склалася з сім’єю Сарканичів, що проживає у центрі Ужгорода в будинку №5 по вулиці Капітульній...

Усе вирішують гроші?

— Все почалося з того, що ще у 2003 році до мене звернувся такий собі мешканець Ужгорода Анатолій Соколов з пропозицією продати йому моє житло за 20 тисяч доларів, — розповідає Іван Іванович. — Я пояснив, що не маю наміру продавати свою квартиру і що вона коштує значно більше. У відповідь Соколов заявив, що змусить мене продати йому квартиру або забере її безкоштовно, оскільки має намір викупити весь будинок та реконструювати його під кафе, ресторан чи готель. І вже йдучи, додав, що в нього в наявності є достатньо коштів та засобів, аби це зробити.

Погрози „крутого” сусіда не виявилися порожніми словами, і вже за місяць по тому невідомі особи прокололи всі колеса на авто Івана Сарканича. Це був перший дзвінок. Цього ж місяця з його ж автівки було викрадено номерні знаки. Потерпілий звернувся із заявою в Ужгородський МВ УМВС. Однак про хід розгляду заяви до цього часу ні слуху ні духу...

Натомість за кілька днів після цього на адресу Івана Сарканича надходить заява з Ужгородського міськрайонного суду за позовом Анатолія Соколова з вимогою усунути перешкоди у користуванні його майном. Із заяви стало відомо, що колишня власниця квартири Ярослава Бабич, всупереч домовленості, завдатку і вимог чинного законодавства України, ще раз продала свою квартиру Соколову. Прохання Івана Сарканича до цієї жінки пояснити її вчинок та компенсувати витрати на монтаж індивідуальної котельні позитивних результатів не дали. Тому вже за кілька днів по тому ошуканий чоловік звернувся в Ужгородський міськрайонний суд із зустрічною заявою про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним...

Ішов час. Навесні 2005 року Анатолій Соколов без будь-якого рішення суду, самовільно виламав двері комори, де знаходилася котельня та комунікації, перекрив доступ до газо- та водопостачання до квартири Івана Сарканича, зруйнував газовий котел, встановив металічну решітку на вході до комори та навісив на неї замки. На вікні комори також було встановлено металеву решітку. До слова, підвал перебував у спільному користуванні всіх власників будинку...

На цьому погрози та шантаж щодо сім’ї Сарканичів не припинилися. У грудні 2005 року на адресу Івана Івановича з Ужгородського МВ УМВС надійшла повістка про необхідність явки в Ужгородський МВ УМВС. Цього разу Івану Сарканичу довелося вислуховувати звинувачення у крадіжці зі свого ж підвалу трьох мішків клею та 15 квадратних метрів керамічної плитки...

— У міськвідділі, я категорично заперечив свою причетність до крадіжки згаданого майна. Ця ж заява була черговою спробою Соколова скомпрометувати мене та, реалізувавши свої погрози, позбавити мене волі. Звичайно, жодних доказів згаданої „липи" не знайшлося, тож справу згодом було закрито, — пригадує Іван Сарканич.

Є проблеми — збирай майдан!

На початку 2006 року у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Анатолій Соколов у черговий раз пропонував йому продати квартиру за ту ж суму (хоча ціни на житло протягом попередніх років росли, мов на дріжджах). Власник квартири знову відмовив непрошеному сусіду. Тоді той заявив, що за гроші найме будь-яку кількість свідків, які підтвердять факт крадіжки у нього майна, а клей і плитку знайдуть у помешканні Івана Сарканича. Дійшло навіть до того, що Соколов пообіцяв у разі потреби організувати фотоплівку, на якій, шляхом монтажу, буде зафіксовано пошкодження віконної решітки на коморі, факт проникнення до неї та крадіжку клею і плитки...

Сім’я Сарканичів у центрі європейського міста змушена була зимувати без води і газу. Щоб зварити щось попоїсти та прийняти ванну, Івану Івановичу довелося носити воду з річки Уж та кип’ятити або підігрівати її на електроплиті. Паралельно чоловік став звертатися до міських чиновників та комунальних служб. Однак останні „футболили” бідолаху один до одного і жодного кроку вперед у вирішенні його проблем не зробили. А колишній губернатор краю та екс-міністр-надзвичайник Віктор Балога взагалі посміявся з багатостраждальної сім’ї. Він привселюдно біля будівлі облдержадміністрації на прохання Івана Івановича допомогти сказав, щоб той зібрав на площі Народній на свою підтримку майдан із тисячу чоловік , як зробив він сам під час Помаранчевої революції. Тоді, мовляв, йому, можливо, вдасться вирішити своє питання...

Після численних звернень до Івана Сарканича нещодавно до нього таки навідалася комісія з міського „Водоканалу”. Щоб не виглядати винним, Анатолій Соколов на час перевірки включив сусіду воду. Згодом знову виключив і знову, після кількох актів обстежень, включив. А підвал, в якому знаходяться комунікації всіх мешканців будинку, „доброзичливий” товариш Соколов взагалі замурував.

Наразі ж квартира Івана Сарканича перебуває у жахливому стані. Та ще й сусіди розпочали ремонт, порушивши несучі стіни. У кімнаті, де господар проводить більшість часу, взагалі тріснула стеля. А в коридорі та ванній кімнаті стіни вкриті чорною пліснявою. Іван Іванович каже, що хотів би зробити якийсь ремонт, але не знає, що його чекає завтра. Йому невідомо, чи за місяць-два сусід не підкупить „непідкупних” суддів і не забере в нього житло. Нинішній господар цієї злощасної квартири вже й готовий продати житло. Однак переконаний, що без комунікацій воно коштуватиме копійки. А між тим невтомний ужгородець продовжує оббивати пороги кабінетів високих чиновників, і надалі сподіваючись на їхню допомогу...

Павло БІЛЕЦЬКИЙ