ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Закарпатського сільгоспвиробника врятують… африканські буйволи!

    26 ноября 2020 четверг

    У Закарпатській області, єдиній в Україні, з незапам’ятних часів розводять свійських екзотичних тварин — буйволів.

    Буйволи не тільки екзотичні, одомашнені свого часу, але й доволі практичні тварини, які допомагали людям вижити за складних природних умов. Буйволи на Закарпатті, як розповів кореспондентові директор сільськогосподарського ТзОВ “Дружба”, що в селі Стеблівка Хустського району, Валерій Бовт, з’явились з незапам’ятних часів. За однією з версій, закарпатські буйволи є нащадками тих тварин, які відбились від стад монголо-татарів. Особливо буйволам припали до душі наші болота та рослинність.

    За іншою версією, буйволів завезли з Болгарії або Румунії, де вони й зараз у пошані. Те, що закарпатські буйволи належать до одомашнених тварин, — факт безперечний. Вони не тільки дають молоко, м’ясо, шкіру, але й завжди служили закарпатському селянину як чудова тяглова сила. Причому краще за волів. Іще один плюс — буйволи майже ніколи не хворіють і їм вакцинація не потрібна. Походять буйволи, провадить далі Валерій Бовт, із Індії та Північної Африки, звідки їх і завезли у Європу.

    ДОЇННЯ ТІЛЬКИ ПІД ГІМН РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ!

    Чим зацікавили закарпатців ці екзотичні тварини, яких навіть бояться цар звірів — лев та володар джунглів — тигр? Вони надзвичайно витривалі й живуть до п’ятдесяти, а продуктивні — до сорока п’яти років. Тоді як корова відповідно — до вісімнадцяти й чотирнадцяти. Буйволи — всеїдні й невибагливі. Молотять, як косарка, будь-яку болотяну рослинність, біля якої звичайна корова навіть не зупиниться. Поїдають стебла кукурудзи без залишків. Цим і зацікавили ці тварини закарпатців. Ще наприкінці 80-х років минулого століття у колгоспі “Дружба” на місцевій фермі налічувалось стадо буйволів у кількості 300 голів.

    Але й характер у тварин! “Поруч із нашою фермою, коли ще не кожен мав звичайний радіорепродуктор, — пригадує Валерій Бовт, — мешкала бабця, яка також тримала буйволицю. А тут зняли єдиний на селі радіорепродуктор. Бабця — до нас! Залиште радіо на колишньому місці, — навколішки благає, — бо моя Даша перестала давати молоко!” Зазвичай, о шостій годині ранку лунав гімн Радянського Союзу. І Даша під гімн по команді “Струнко” давала молоко — настільки тварина звикла до цієї мелодії! Що ж, довелось і бабці встановити репродуктор. Але не в хаті, а безпосередньо — в стайні! Й Даша, почувши знайому мелодію, знову розщедрилася”.

    ЧОМУ ЗНИКАЮТЬ БУЙВОЛИ?

    Однією з причин зникнення буйволів у Стеблівці, розповідає Валерій Бовт, було масове осушення боліт, а буйволам без них — як без повітря. Тваринницьку ферму тоді довелось перенести до річки Тиси. Тут значно кращі і кормові угіддя, поруч — вода. Розпечені сонцем, буйволи з пасовиська — відразу в річку. Але ж у гірській Тисі вода значно холодніша за болотяну. І тварини захворіли на бронхопневмонію, яка буквально почала косити стадо. Проте у 80-х роках тримати буйволів було вигідно. Колгоспи від держави отримували великі дотації. Адже це в першу чергу дешеве м’ясо, молоко з багатим вмістом білків.

    До речі, правильно заквашене буйволяче молоко з літрової банки не виливається — воно настільки густе, що його треба діставати ложкою. Якщо в звичайному коров’ячому молоці жир — у вигляді жирових кульок, то в буйволячому — у дисперсному стані, тобто по всьому молоці.

    “На початку 90-х років почались відомі політичні події, у зв’язку з якими не те, що буйволів, а навіть поголів’я звичайних корів довелося зменшити у тисячу разів! Зараз у нашому товаристві 35 голів великої рогатої худоби, які нам невигідно утримувати,”— провадить Валерій Бовт.

    З КОТІКО — НЕРОЗЛУЧНО ТРИДЦЯТЬ РОКІВ

    Село Стеблівку за Радянського Союзу йменували “буйволячою столицею”. І недарма. Коли стадо поверталося центральною сільською дорогою з пасовиська, то автомобільний рух майже був закритий на чотири години. Чимало буйволів утримували в навколишніх селах Сокирниця, Велятине, Вишкове, Крайникове, Кричеве (Тячівщина), Керецьки (Свалявщина). Нині, крім Велятиного та Кричового, буйволів у краї ніде не утримують. І я подався у село Велятине, що розкинуте в горах під самим українсько-румунським кордоном.

    У цьому селі утримують 16 буйволів. “Чи можна зробити гроші на буйволах?” — перепитав мене місцевий господар Іван Силимонка й задумався. Вони вдвох з дружиною Параскою Юліївною вже тридцять років утримують буйволицю Котіко (українською — Катерина). Крім цього, Іван Іванович має пасіку з 47-ми вуликів. За бджолиними матками до нього приїздять аж із Краснодарського краю та Уралу! Так що 66-річному Івану Івановичу не треба пояснювати, що таке бізнес і як його робити. Проте без буйволиці Котіко подружжя не уявляє собі життя. Хоча видоює її тільки дружина. Іншу людину до себе Котіко не підпустить — такий уже характер у буйволиць. Проте не тільки в неї. Якщо звичайну корову може подоїти сусідка, то буйволицю — ні. І не просто так, а з особливим підходом, ласками. Тримала ця сім’я і двох буйволів. Але, позаяк у Івана Івановича вік уже не той, займатися буйволами сім’ї вже нема сил і бажання.

    Буйволиця Котіко, вважає подружжя Силимонків, набагато розумніша за корову. “У селі колись була буйволиця Маня,— пригадує Іван Іванович. — Один із селян жорстоко її побив. Так буйволиця вже через кілька років, коли побачила кривдника, помчалась за ним — настільки ця тварина злопам’ятна! Буйволицю ні в якому разі не можна ображати. А бізнес на буйволах можна зробити тільки тоді, коли є велике стадо, ферма. Бо на одній буйволиці багато не заробиш. Хоча буйволяче молоко має лікувальні властивості, на добу буйволиця дає тільки п’ять літрів молока.”

    Між тим, по буйволяче молоко до Івана Івановича приїздили мер Києва Омельченко, Президент України Віктор Ющенко, урядовці та депутати парламенту. “Державні чиновники люблять буйволяче молоко,— посміхається Іван Іванович, — але тільки не буйволів. Бо без державної підтримки не залишиться навіть те малочисельне стадо, яке є в нашому селі.”

    Михайло ДЕМКО
    Буйволяча столиця Закарпаття

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору