Закарпаття: Скандальний "Премікс" "захоронять" на території ВАТ "Ужгородський механічний завод"?

У всьому світі, у тому числі і в цивілізованих країнах Західної Європи, проблемними питаннями медицини, очевидно, є рак і СНІД, а в галузі екології – утилізація або знищення сміття. У цих країнах держава фінансує фірми, які вивозять з країни відходи або утилізують їх. Цей процес є непростим. Про це свідчать палаючі звалища сміття поблизу великих міст. До прикладу, у нас подібне відбувається в закарпатському м.Мукачеві, а також у Львові, при в’їзді в м.Нестерів.У 90-х роках на територію Ужгородського механічного заводу (де на той час керував покійний Плоскіна), було безплатно завезено з Австрії до 100 тонн пластмасових відходів (плівка, тара з-під різних речовин), перев’язаних у великі бунти. Навіть більшість керівного складу не знала, що за фірма завезла цю нечисть, з якою метою і хто дав згоду на цю операцію. Відходи були завезені в новозбудований цех з виробництва товарів народного споживання. Я особисто зі спеціалістами Виноградівського заводу був на механічному заводі, щоб з’ясувати можливість їх використання для переробки. Результат виявився негативним. Зараз мені невідомо про подальшу долю цих відходів. Можливо, вони й тепер там лежать. Звичайно, постають питання: для чого було потрібно завозити сміття на Закарпаття і якою була премія за цей контракт?

У середині 90-х років минулого століття австрійська фірма запропонувала органам державної влади Закарпаття розмістити на території воловецького заводу “Електрон” цех із переробки пластмасових відходів невідомо у що. Звичайно, сировиною для цього будуть ввезені з території Західної Європи пластмасові відходи. Бачите, як австріяки дбають про екологію своєї країни, а Закарпаття з “малої Швейцарії”, як його колись називали, перетворюють у “гадючник”, смітник Західної Європи. Все ж знайшлися тоді патріоти свого краю і не допустили реконструкції заводу.

Пройшли роки. Перемогла влада, обрана народом. Але комусь через свою некомпетентність у питаннях екології кортить щось подібне скоїти, не думаючи про те, що це може повернутися проти власного народу. Це випливає з публікації в газеті “РІО” за 25 червня 2005 року, де йде мова про створення в м. Виноградові спільного підприємства зі збору та утилізації відходів. І хто ж компаньйон – знову австрійська фірма PV “Umwell”. У публікації написано, що засновником цього підприємства є місцева влада. Щоправда, не вказано, якого рівня: адміністрація, райрада, міська рада.

Зрозуміло лише те, що місцева влада будь-яких рівнів не має коштів для будівництва цього заводу. Очевидно, що якщо це спільне підприємство, то кошти на нього будуть іти від австрійської фірми, яку фінансує уряд Австрії. Отже, керувати заводом будуть австрійці. Сировина ввозитиметься із Західної Європи. І наше рідне місто Виноградів, край садів і виноградників, перетвориться у край із забрудненим повітрям.

Утилізація відходів скла та тари з пластмаси (плівка, пластикові пляшки, тара з-під харчових продуктів) покладена на компанію, назву якої не важко забути “Екоекологія”, яка безпосередньо підпорядкована Кабміну. Її представництво на Закарпатті знаходиться в Ужгороді на площі Кирила та Мефодія (представник пан Мигович). Ця компанія здирає чималі гроші на утилізацію відходів з підприємств України усіх видів власності, але нічого з цього питання не робить. При соціалізмі це називалося приписками, а при українському капіталізмі – “бізнесом”.

Між тим відходи скла ще донедавна перероблялись в одному з цехів Закарпатнерудпрому в Хусті. Але з приватизацією цех був розбомблений українськими капіталістами.

Тому з питань утилізації відходів скла та пластмасової тари місцевим владам варто звертатися безпосередньо до вищевказаної компанії або до Кабміну Хотів би сказати ще й кілька слів про екологічну безпеку заводу з утилізації відходів у Виноградові. Цей об’єкт, за деякими даними, передбачається збудувати у північній частині міста, тобто він зачіпатиме частину Виноградова, Олешник, Підвиноградів, Руську Долину, Фанчиково.

Поряд із заводом протікає невеличкий потічок – річка Салба, яка впадає в р. Боржаву. Вона є акумулятором води протягом року. До неї підведені відгалуження дренажної системи. В літній період вона підкріплює водою два рибні озера, а зимою-весною захищає від повені частину села Букове, санаторій в урочищі Теплиця, район Виноградова тощо.

Переконаний, що без експертизи проектної документації екологічно небезпечного об’єкта місцева влада не має права прийняти рішення про його будівництво. Прокиньтеся, люди-можновладці Виноградівщини, задумайтеся над вашими проектами і поверніться до законного вирішення проблеми екології Виноградова. З достовірних джерел мені відомо, що цей завод австрійці мали намір збудувати в Угорщині в місті Фегердьормот, що на кордоні з Україною. Але під тиском громадськості їм відмовили.

За неофіційною інформацією, австрійці вже готові проводити аналіз розміщення пластів грунту на об’єкті. Тепер, якщо повернутись до справи з “Преміксом”, то це – той же ланцюжок, про який ішлося вище. Угорській фірмі потрібно було позбутись відходів, ліквідацію яких фінансує держава. З наведеного в газетних публікаціях виплває, що українці такі вже дурні, що не можуть самі виготовляти теплостійкий наповнювач, якщо Україна виробляє в десятки разів більше гумових шин, ніж Угорщина.

З тих же публікацій випливає, що ці відходи були перевірені на шкідливість і були одержані негативні аналізи.

Все це повинно бути передбачене при вхідному контролі продукції.

Між тим невідомі відходи, завезені з Угорщини, виявлені й у Львівській та Івано-Франківській областях.

Виходить, влада Угорщини намагається звільнитись від небезпечних відходів, а найкращими її партнерами в цьому питанні є українські бізнесмени.

В.Сидор, м.Виноградів, "Правозахист"
Закарпаття: Проблема "Преміксу" близька до вирішення?
Закарпаття: Мешканці Берегівщини погрожують перекрити автотраси та залізницю
Закарпатським "Преміксом" зацікавилося міністерство охорони навколишнього середовища Угорщини
"Премікс" на Закарпатті: Угорці хочуть знати правду