ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Свалява дивує цілющими мінеральними водами та мальовничими стародавніми церквами

    16 января 2018 вторник
    Аватар пользователя uaengeditor

    Свалява – маленьке містечко, що знаходиться у долині Українських Карпат. Заселення цих місць почалося давно, про що свідчать знахідки неолітичного та бронзового періодів, а також кургани VI – III ст.

    Свалявський район знаний далеко за межами Закарпаття своїми лікувальними мінеральними водами та базами відпочинку. Місцеві мінеральні джерела вперше згадуються в історичних документах 1463 року, а точніше, у звіті для угорського короля Матіяша. Хоча, за деякими даними, ще в ХІ ст. двір візантійського імператора звертався до угорських королів з проханням про постачання цілющої солоної води з гірських джерел. Місцеві жителі вживали цю воду спочатку як столову, згодом її почали використовувати примітивним способом для лікування шлункових захворювань.

    У 1709 р. свалявські води відвідав угорський король Ференц Ліпот Ракоці Фельшовадасі, за якого джерельну воду возили до двору Петра І. У 1840 р. Шенборни здають в оренду джерела води «Маргіт» (нині «Лужанська»), а в 1842 р. на конкурсі в Будапешті свалявську воду визнано однією з найкращих і розпочато її експорт до Відня та Парижа під назвою «Solyvai». У 1855 р. ця вода здобула золотий диплом на виставці європейських вод у Парижі. У 1884 р. свалявську воду високо оцінено на виставці у Відні. На той час її експорт уже становив до 1 млн пляшок.

    В цілому у Свалявському районі знаходиться близько сотні мінеральних джерел – майже третина з усіх відомих на Закарпатті. Тут працюють санаторії, профілакторії, приватні готелі та заводи з розливу мінеральних вод. Найвідоміші з них – «Поляна Квасова», «Лужанська», «Свалява», «Поляна-Купіль».

    Зокрема, Свалява дуже багата на різноманітні історичні та археологічні пам’ятки, але напевно найвідомішими з них є дерев’яна церква святого Архістратига Михаїла, дерев’яна каплиця – пам’ятка культової архітектури XIX ст. в селі Уклин та Кирило-Мефодіївський жіночий монастир села Драчино Свалявського району.

    Дерев’яна церква святого Архістратига Михаїла, пам’ятка дерев’яної архітектури лемківського стилю ХVІ–ХVІІІ ст., розташована в мікрорайоні Бистрий, що колись являв собою окреме село, яке згодом приєднали до міста. Храм стоїть при дорозі на невеличкому пагорбі. Перший етап будівництва церкви відбувся ще в далекому 1588 році. Тоді храм стояв трохи вище від теперішнього місця розташування, а стара церква мала титул святого Миколая Чудотворця.

    У 1759 році церкву було перебудовано і перенесено на теперішнє місце. Існують припущення, що дубові зруби бабинця і нави було взято від старого храму. Перебудовану церкву заново освятили, цього разу під титулом святого Архістратига Михаїла.

    Всередині церкви зберігся іконостас XVІІІ століття, проте решту будівлі суттєво осучаснили. Наприкінці 1940-х храм було закрито, і лише в часи незалежності церква знову стала діючою.

    Раніше поруч із церквою стояла одноярусна дерев’яна дзвіниця, яку було розібрано у 2001 році, а замість неї поставили нову – муровану.

    Дерев’яна каплиця, пам’ятка культової архітектури XIX ст. в с. Уклин Свалявського району, є рідкісним архітектурним скарбом. Наприкінці ХIХ ст. нею захоплювався відомий учений Т.Легоцький. Переказують, що церкву збудовано з дерева старої церкви, а перед цим тут були дві церкви, які занепали чи згоріли. Збереглися деякі старі церковні речі, а два дзвони перенесено до нової цегляної церкви, збудованої у 1992 році.

    Ідея створення Кирило-Мефодіївського жіночого монастиря у селі Драчино Свалявського району народилася у його засновника – митрофорного протоієрея Василя Барни ще у 1988 році. Перший камінь у будівництво монастиря був закладений у 1992 році, а освячення та закладення фундаменту головного храму жіночого монастиря відбулося 8 квітня 1997 року.

    В основу архітектурної концепції були закладені пропорції і форми знаменитого храму Покрова на Нерлі – перлини храмового зодчества Давньої Русі. Його синій купол прикрашають 150 позолочених зірок, а внутрішній розпис церкви здійснили київські іконописці разом із сестрами обителі. У цьому ж храмі розміщена і головна святиня обителі – шанована ікона Матері Божої Феодорівська.

    До складу монастиря також увійшла церква Животворящої Трійці, домовий храм святих Кирила і Мефодія та пам’ятник святим рівноапостольним Кирилу і Мефодію, який у листопаді 2005 року подарували прихожани обителі.

    Вікторія КОПИНЕЦЬ.

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Рейтинг: 
    Письмо редактору
    Загрузка...