Закарпаття — міжнаціональний край

«Закарпаття — міжнаціональний край, в якому представники десятків національностей живуть в мирі, злагоді та порозумінні».

Це твердження ще донедавна не сходило з уст як місцевих так і загальноукраїнських політиків та громадських діячів в контексті міжнаціональної толерантності та виваженості. Та, що говорити — Закарпаття завжди ставили в приклад у цих питаннях, на противагу тому ж Криму, де міжнаціональні суперечки точаться ще з часів зародження нової української держави. І лише в умах найбільш радикальних та неадекватних представників українського суспільства та окремих лідерів нацменшин виникали абсурдні думки про обмеження у правах тих чи інших національностей у нашому краї або ж навпаки — утискання самих українців на Закарпатті!

Однак в краї мало зважали на подібні висловлювання і завжди знаходили спільні точки дотику з представниками національних культурних товариств навіть у найбільш болючих темах. Більше того, чимало питань було винесено на міждержавний рівень, де за останній час було вирішено чимало проблемних питань у сферах розвитку освіти та культури національних меншин на Закарпатті. Та, на жаль, такий справді європейський підхід до вирішення міжнаціональних проблем декому виявився не до вподоби, через що останнім часом все частіше лунають різного роду заяви та публікуються матеріали спрямовані на одне — загострення міжнаціональної ситуації в краї і створення негативного іміджу нашої держави на міжнародній арені.

Однією з останніх подібних тем стало відкриття в УжНУ гуманітарно-природничого факультету з угорською мовою навчання за чотирма напрямками: угорська філологія, історія, математика та фізика. Віднедавна на цій базі почали готувати педагогів для загальноосвітніх навчальних закладів з угорською мовою навчання. Здавалося б — досягнення провідного закарпатського ВУЗу, який мало того, що розширяється і збільшує кількість факультетів та ще й вводить навчання іноземною мовою та готує таких необхідних нашим школам вчителів. Більше того, відкриття подібних факультетів та інших подібних навчальних закладів є не чим іншим, як виконанням нашою державою міжнародних зобов’язань щодо забезпечення прав національних меншин на освіту рідною мовою.

Однак, як свідчать останні публікації на цю тему, заяви як представників окремих громадських організацій, так і безпосередньо самих педагогів, така стабільність в міжнаціональній сфері не всім подобається. Одними з найбільш ярих противників права національних меншин на навчання рідною мовою на факультеті з угорською мовою навчання виявився не хто інший, як завідувач кафедри угорської історії та євроінтеграції, кандидат історичних наук Володимир Фенич. Незважаючи на те, що він без жодних застережень з 2005 року очолює цю кафедру, на якій навчання проводиться угорською мовою, а набір студентів до відповідної групи здійснюється саме на основі володіння ними угорською мовою, після оголошення рішення про створення факультету з угорською мовою навчання, куди і перейшла дана кафедра, він стає послідовним ворогом створення цього факультету.

Для початку під його авторством виходить ряд публікацій щодо порушення прав українців на історичному факультеті, про зазіхання на українську державність з боку ініціаторів створення угорськомовного факультету і в решті-решт, ні для кого не секрет що саме в результаті його зусиль, незважаючи на рішення вченої ради УжНУ, ректора УжНУ, перехід кафедри історії Угорщини блокувався аж до недавніх пір.

Не додали позитивного іміджу як УжНУ, так і нашій державі дії Фенича щодо скарг консулу Угорської Республіки в місті Ужгород начебто на порушення прав угорськомовних студентів історичного факультету, яких під тиском і шляхом введення в оману пан Фенич агітував проти переходу кафедри на новостворений факультет з угорською мовою навчання.

Оминемо дискусію навколо питання доцільності створення в краї, де проживає понад 150 тисяч угорців угорськомовного факультету. Це цілком відповідає взятим Україною на себе міжнародним зобов’язанням у сфері захисту прав національних меншин, так й взагалі є цілком адекватним з точки зору елементарної поваги до здорової потреби різних національностей на навчання рідною мовою. Мова йде про дещо більше. Вищезгадані дії Фенича — це реальна провокація щодо міжнаціональної толерантності в нашому краї.

Адже рішення про створення факультету приймалося не тільки на рівні відповідних повноважень УжНУ, а було рекомендоване на рівні діяльності міждержавної комісії з питань забезпечення прав національних меншин. Потреба закарпатських угорців у створенні угорськомовного факультету на базі УжНУ була визнана також і на зустрічах Президентів України та Угорської Республіки. Доцільність функціонування факультету також визначена і у відповідних рішення Міністерства освіти і науки. Отже, своїми діями посадова особа УжНУ декан кафедри історії Угорщини та євроінтеграції, а за сумісництвом — декан історичного факультету, Володимир Фенич не просто бореться за власні інтереси (адже за умови переходу кафедри в структуру факультету з угорською мовою навчання він втрачає окремі адміністративні важелі щодо управління навчальним процесом на цій кафедрі). Своїми діями пан Фенич ставить під сумнів добросусідські відносини між Україною та Угорщиною, а що найбільш небезпечно — розпалює реальний міжнаціональний конфлікт на теренах традиційно толерантного Закарпаття.

Погодьтеся, чи може бути присутній об’єктивізм у критиці особи, яка впродовж 3 років безпосередньо керувала кафедрою з угорською мовою навчання, називала себе угорцем, декларувала свою прихильність до права угорців на навчання рідною мовою, більше того — отримувала від Угорської Республіки допомогу у зв’язку з використанням угорської мови в навчальному процесі. А в один прекрасний день, коли зрозуміла, що втрачає з під свого керівного впливу кафедру, радикально «змінила» свої погляди та стала одним з найрадикальніших противників ідеї створення угорськомовного факультету? Викликає сумнів і несподівана критика паном Феничем рішень, які приймаються в рамках діяльності Змішаної угорсько-української комісії з питань забезпечення прав національних меншин, адже саме завдяки її роботі, а також добрій волі УжНУ та Демократичної спілки угорців України було успішно створено кафедру угорської історії та євроінтеграції, де навчання проводилось угорською мовою. Виникає питання: чи може і надалі обіймати відповідну посаду в УжНУ особа, яка ставить свої особисті інтереси вище потреб тисяч угорськомовних сімей Закарпаття, і, більше того, ставить під сумнів дипломатичні відносини між Україною та Угорською Республікою? Питання, як мовиться, риторичне…

Артем Татарчук