ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Степан Деркач: "Інвалідність не має бути вироком!"

    28 березня 2024 четвер
    49 переглядів
    Степан Деркач, депутат Закарпатської обласної ради

    "Інвалідність не має бути вироком", - нещодавно промовив я про себе, коли побачив цифри щодо цього питання. У Всесвітній доповіді про інвалідність за 2011 рік йдеться, що більше ніж мільярд людей, або біля 15% населення світу (згідно з оцінками глобальної чисельності населення 2010 року), живуть з певною формою інвалідності.


    Це більш високий показник, ніж попередня оцінка. У 1970-х роках інвалідами було 10% населення.
    Щодо України, на даний час зареєстровано 2,64 млн. інвалідів. Зрозуміло, що масштаби проблеми інвалідності дають підстави розглядати її як одну з таких, що потребує постійної уваги громадськості та держави тощо.
    Простими словами, інвалідність — це обмеження в можливостях. В суспільстві, зазвичай, говорять про медичну модель інвалідності. Але, на противагу медичній моделі інвалідності, була розроблена модель соціальної інвалідності, про яку мало хто знає. Ця модель відстоює позицію, що людей інвалідами роблять фізичні бар’єри в оточуючому середовищі, відсутність рівної можливості доступу до інформації, реалізації прав у сфері освіти, охорони здоров’я, працевлаштування тощо.
    Медична модель інвалідності має на меті виправити людину, а соціальна – відношення суспільства до інвалідів.
    Кошти від держави у вигляді фінансової допомоги чи пенсії у 800-900 гривень - це, безперечно, добре, але цього замало. Більшість з цих людей хоче відчувати себе повноцінним громадянином своєї держави та жити нормальним життям. Їм потрібна повна інтеграція у суспільство. Отже, існує два суб'єкти: держава та інвалід. Від інваліда потрібно, щоб він був реабілітований та міг виконувати всі функції, чи майже всі, як і звичайна людина. Від держави – забезпечити інваліду рівні стартові умови для навчання, доступу до інформації, медзакладів тощо.
    Тут пригадалась притча: " Якщо хочеш допомогти голодному, не давай йому риби, дай йому вудку".
    В Україні працевлаштовано приблизно 13% людей з обмеженими можливостями. Ця цифра десь у 3–5 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи.
    В нашій державі існує багато громадських організацій, які мають за своїми програмами займатися проблемами інвалідності, ми маємо "багату" нормативну базу щодо цьому напрямку. Але ні державні, ні громадські організації не можуть у повному обсязі забезпечити повноцінну фізичну та психологічну реабілітацію, інформування, навчання та працевлаштування людей з інвалідністю, а роботодавці не дуже поспішають брати до своїх підприємств інвалідів, бо це потребує додаткових коштів для обладнання робочих місць.
    Ми говоримо про недосконалість законодавчої бази, про неефективні механізми реалізації, про неналежний контроль та дотримання вже існуючих норм, про недобросовісні громадські організації, які отримують гранти, а гроші витрачають зовсім на інше. Може ми дивимося не на ті речі та не тих звинувачуємо? Може проблема в елементарній людській жорстокості та байдужості, відсутності співчуття та відповідальності за тих, хто нас оточує. То може, не треба шукати пилинку в оці іншого, коли в своєму не бачимо колоди?!
    Ще одна цікава річ, в державі "ростуть" інвалідні підприємства. Як це не жахливо, але деякі роботодавці і з цього роблять бізнес. Ці підприємства отримують від держави всілякі преференції, пільги, а на роботу беруть інвалідів III категорії. Коли для інвалідів I та II категорії місць не знаходиться. А не знаходиться тому, що з цими людьми більше проблем, під них треба створювати особливі умови, та й працюють вони набагато менше й не на стільки ефективно.
    Тема інвалідності в Закарпатті теж актуальна. У липні цього року, в облдержадміністрації відбулося засідання круглого столу на тему «Про працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями». За інформацією керівника Закарпатського обласного центру зайнятості, упродовж першого півріччя 2011 року на обліку перебували 403 особи з інвалідністю. Цьогоріч вже працевлаштовано 69 інвалідів, в тому числі – 9 закарпатців стали приватними підприємцями. 3 жовтня 2011 року відбувся Всеукраїнський конгрес «Реабілітація дітей та молоді з функціональними обмеженнями: Стан і перспективи».
    До речі, серед 13 проектів на суму 6,3 млн грн., які реалізовує Закарпаття у межах Програми прикордонного співробітництва європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП) «Україна-Угорщина-Словаччина-Румунія» є проект «Європейська колиска» (спрямований на зниження рівня смертності та інвалідності дітей віком до одного року).
    Є поодинокі ініціативи по допомозі цій верстві населення. Проводиться робота, але вона не системна. Ми маємо надати шанс цим людям, щоб вони знайшли себе у суспільстві, почувалися повноцінними громадянами нашої держави, а не "попрошайками". Нам потрібно трохи докласти зусиль, стати більш людяними та люблячими.



    Степан ДЕРКАЧ,
    депутат Закарпатської обласної ради від Партії регіонів
    [email protected]

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору