Аліментні зобов’язання згідно національного законодавства

Природним і водночас юридичним є обов'язок батьків утримувати свою дитину. Однак ослаблення державою соціального контролю за поведінкою людини, безробіття і пияцтво призвели до зростання кількості дітей, забутих батьками.

Отримання аліментів на дитину одного із подружжя, не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного. Одному із батьків, з ким проживає дитина або перебуває на утриманні, потрібно буде зібрати докази щодо не надання матеріальної допомоги, на утримання дитини, від доходів (батьком/матір‘ю) та які заходи вживалися для їх отримання.
Законодавство передбачає два способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину - добровільний і примусовий.
Останнім часом дедалі популярнішим стає добровільний спосіб сплати аліментів у формі угоди між батьками. Ця норма передбачена у Сімейному кодексі України. Такий вид угоди називають аліментним договором.
Ще одним добровільним способом виконання батьками обов'язку з утримання дитини є подання одним з батьків заяви за місцем роботи, виплати пенсії або стипендії про відрахування аліментів у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
Щодо примусового обов’язку то він реалізується шляхом звернення до суду того з батьків, у кого перебуває дитина. Кошти на її утримання можуть бути присуджені у частці від доходу або у вигляді твердої грошової суми.
При визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника, наявність в останнього інших дітей та непрацездатних родичів.
Слід зазначити, що позбавлення батьківських прав не позбавляє сторону від сплати аліментів, ст. 166. СК України, нею визначені правові наслідки позбавлення батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування).
Мінімальний розмір аліментів не може бути меншим 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак якщо платник аліментів має нерегулярний дохід, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менший за мінімальний розмір, передбачений Сімейним кодексом, то дитині призначається державна допомога у розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Якщо повнолітні дочка чи син навчаються і через те потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до 23 років за умови, що вони можуть допомагати. Право на утримання припиняється разом з припиненням навчання.
Аліменти за рішенням суду нараховуються з дня пред'явлення позову, а також можуть бути присуджені за минулий час - якщо позивач подасть суду докази, що він намагався одержати аліменти з відповідача, але не міг їх отримати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може виносити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за три роки.
Таким чином, у будь-якому випадку на законодавчому рівні інтереси дитини захищені та охороняються державою. Та все ж державний контроль над злісними неплатниками аліментів є мінімальним. Він має бути жорсткішим і повинен передбачати кримінальну відповідальність.
Хоча така відповідальність Кримінальним кодексом України передбачена, міра покарання залишається поблажливою, а це дає можливість злісним неплатникам ухилятися від свого обов'язку утримувати дитину.

Провідний спеціаліст відділу документування, Н.І.Колька
контролю виконання та звернень громадян