Вибори 2012 на Закарпатті: Кандидати на мандати

Хоч список тих, хто готовий поборотися за місце в новому парламенті від Закарпаття, постійно змінюється, сьогодні вже можна назвати претендентів з найвищими шансами на перемогу в жовтні 2012 року.

За кілька місяців після місцевих виборів – з лютого 2011 року – більшість політичних команд взялися за підготовку до парламентських. Принаймні, подумки: прораховувати сценарії, учасників-конкурентів та необхідні ресурси.

Чутки про можливе перенесення виборів на 2015 рік та збереження пропорційної системи дещо гальмували перемовини як всередині таборів, так і між ними. Але з 17 листопада, коли парламент ухвалив в цілому закон про вибори, усе перейшло у максимально предметну площину.

Мукачево.net спробувало прослідкувати за кожним етапом відбору кандидатів за мажоритарними округами від Закарпаття.

Екскурс в «мажоритарку»

Востаннє вибори за змішаною мажоритарно-пропорційною системою проводилися в Україні ще за президента Кучми – у 2002 році.

Тоді область була поділена на 6 мажоритарних округів:

• №70 – Великоберезнянський, Перечинський та частина Ужгородського району включно з обласним центром. Орієнтовна кількість виборців – 160,7 тисячі.

• №71 – Мукачівський включно з райцентром та частина Ужгородського району. Орієнтовна кількість виборців – 156,0 тисячі.

• №72 – Берегівський включно з райцентром, частина Виноградівського без райцентру, частина Тячівського включно з райцентром, частина Ужгородського району включно з м. Чоп та частина Хустського району. Орієнтовна кількість виборців – 152,4 тисячі.

• №73 – Частина Виноградівського, Іршавський, Свалявський райони включно з райцентрами. Орієнтовна кількість виборців – 153,3 тисячі.

• №74 – м. Воловецький, Міжгірський, частина Тячівського та частина Хустського району включно з райцентром.

• №75 – Рахівський та частина Тячівського району. Орієнтовна кількість виборців – 162,8 тисячі.

Відтак, у парламенті опинилися, відповідно, тодішній мер Ужгорода Сергій Ратушняк, нинішній міністр МНС Віктор Балога, «есдек» Іштван Гайдош, нардеп Олександр Кеменяш, столичний фармацевт Михайло Сятиня та посол Орест Климпуш.

Ті вибори були трампліном для «Нашої України» та Віктора Ющенка як головного опозиціонера країни. В альтернативній до режиму команді тоді працював і нинішній очільник Закарпатської ОДА Олександр Ледида, який очолював виборчий штаб «НУ» на Ужгородщині.

Наступні парламентські вибори 2006-го та 2007-го років проходили вже за пропорційною системою й інтереси Закарпаття у ВР представляли Василь Петьовка, Ігор Кріль, Станіслав Аржевітін, два Олександра – Кеменяш та Сочка, а також Сергій Мошак.

Наміри

Парад кандидатів на мандати у парламенті VII скликання від Закарпаття розпочався у лютому-березні 2011 року. Тоді, вперше ключові гравці замислилися про нові вибори, так би мовити, всерйоз.

Після місцевих, мало хто на Закарпатті мав сумніви, що ключова боротьба і у 2012 році точитиметься між кандидатами від Єдиного Центру та Партії регіонів. Водночас, з огляду на роботу Віктора Балоги в уряді Миколи Азарова та ідилю в облраді, у багатьох виникав дисонанс, мовляв, яка боротьба?

За інформацію Мукачево.net, саме ранньої весни вперше у неформальних переговорах між лідерами двох ключових політугруповань Закарпаття була озвучена ідея розподілу округів.

Від Єдиного Центру депутатами мали точно стати Віктор Балога, Василь Петьовка та хтось третій. Від Партії регіонів – Андрій Стрижак, Сергій Мошак та Іван Бушко.

Подейкують, саме в той час від депутатських амбіцій вирішив відмовитися губернатор Олександр Ледида. Спершу, очільник краю хотів йти від Рахівщини та Тячівщині, але зрештою взяв самовідвід під приводом заборони від Президента. Публічно про це голова ОДА заявив у липні минулого року.

Також, весною амбіції стати нардепом по «мажоритарці» не приховували свалявець Олександр Кеменяш, банкір з Колочави Станіслав Аржевітін, фіґляр з Баранинців Павло Чучка (до речі, ще з мерської кампанії в Ужгороді, коли він зіграв на користь В.Погорєлова), який швиденько з весни реанімував більшу частину «авторських» фестивалів. Не було сумнівів, що піде в депутати екс-мер обласного центру Сергій Ратушняк. Згадували також «яппі» з «ХлібІнвестБуд» Роберта Бровді.

Ближче до серпня в переговорах між таборами з’явилися нові прізвища, зокрема обласного депутата-«регіонала» зі св’язками в столиці Степана Деркача, який мав потрапити в парламент від Хустщини, голови федерації футболу Закарпаття Михайла Ланя та директора «Закарпаттяобленерго» Василя Ковача, якого восени 2010-ого пограбували бандити. Час від часу також лунали прізвища професорів Володимира Смоланки, який не зміг стати ректором об’єднаного вишу Закарпаття, та Миколи Вегеша.

Як стверджують джерела, ближче до кінця року лідери Єдиного Центру та Партії регіонів, начебто, погодили остаточний розподіл. Принаймні, у це повірив головний «регіонал» Закарпаття Олександр Ледида, а тому в інтерв’ю телеканалу «Тиса» відверто заявив:

«Після того, як будуть нарізані округи згідно з новим законодавством про вибори, тоді почнуться політичні перемовини щодо тих чи інших кандидатур по тому чи іншому округу. Але домовленості, які були попередньо досягнуті – 3 кандидати від Єдиного Центру, 3 від Партії регіонів – це наша позиція, ми її не змінюватимемо і так підемо на вибори».

За інформацією Мукачево.net, домовленості стосувалися не стільки конкретних кандидатів, скільки округів, і було погоджено наступне:

– за Партією регіонів: Ужгородський (Ужгород та Ужгородський район), «Угорськомовний» (Виноградівщина та Берегівщина) та Хустський (Хустщина, Іршавщина та частина Тячівщини) округи;

– за Єдиним Центром: Мукачівський (Мукачево та район), Тячівський (Рахівщина та Тячівщина) та Свалявський (Свалявщина, Перечинщина, Воловеччина, Міжгірщина, Великоберезнянщина) округи;

Відтак, депутатами мали стати:

– від Партії регіонів: Василь Ковач, Іван Бушко та Степан Деркач.

– від Єдиного Центру: Віктор Балога, Василь Петьовка та Михайло Ланьо.

Саме такий список, начебто, був поданий на Банкову через «головного по виборам» Андрія Клюєва для затвердження особисто Віктором Януковичем.

Однак, на те, що він – неостаточний, вказували відразу ряд обставин:

– публічна заява Сергія Мошака про намір йти у депутати саме від мажоритарного округу, а не за списком, як це було попереднього разу;

– спроби домовлятися напряму з центральним штабом Партії регіонів щодо виборів з боку голови Тячівської РДА Михайла Шелевера. Одні кажуть, за себе, втім джерела Мукачево.net наполягають, що за Василя Варцабу, який родом з Рахівщини, прославився на мерських виборах в Мукачеві 2004 року, а нині працює головним міліціонером Івано-Франківщини;

– початок кулуарних перемовин «регіоналів» з екс-мером Ратушняком з наміром замінити ним Василя Ковача. У Мукачево.net нема інформації, хто саме виступив ініціатором переговорів, але відразу кілька джерел наполягають, що вони тривають досі. Навіть попри те, що Ратушняк публічно оголосив себе самовисуванцем. Головна проблема в домовленостях – «ненадійність» епатажного екс-мера. Багато нинішніх «регіоналів» пам’ятають, як Ратушняк у парламенті IV скликання змінив 4 фракції та 2 депутатські групи.

– чутки про зміну Михайла Ланя на ректора УжНу Миколу Вегеша;

Таким чином, відразу після нового року на Закарпатті заговорили про новий сценарій виборів 2012. При чому публічно.

Наступ на всіх фронтах

«Я ні з ким ще ні про що не домовлявся», – слова, сказані Віктором Балогою в ексклюзивному коментарі Мукачево.net на фестивалі вина в Мукачеві спантеличили багатьох. Найбільше – табір «регіоналів» на чолі з Олександром Ледидою. Останній, з огляду на його публічні заяви про розподіл округів, після цих слів виглядав не у найкращому світлі.

Аби повернути впевненість, закарпатський осередок Партії регіонів вже за тиждень зібрався на партійну конференцію, на якій було оголошено про намір виграти усі 6 округів. Особливо різким намагався бути перший заступник губернатора та голови осередку «регіоналів» Іван Бушко.

Після амбітної заяви на партконференції про перемогу в жовтні за будь-яким умов, він за кілька днів спробував перевершити самого себе, запевнивши, що Єдиний Центр – не конкурент йому з хлопцями.

Що спровокувало таку нетипову експресивність «регіонала» – напевно сказати важко. Втім, навіть його однопартійці кажуть, що це через прізвище конкурента, про якого Іван Бушко дізнався відразу після нового року.

За інформацією Мукачево.net, від Виноградівщини та Берегівщини в депутати балотуватиметься також… нинішній голова обласної ради Іван Балога.

Також не виключено, що свого кандидата висуватимуть й угорці, особливо з огляду на провал перемовин щодо утворення Притиснянського району. Дуже ймовірно, що це буде голова «Товариства угорської культури Закарпаття» (ТУКЗ) Міклош Ковач, який вже обирався нардепом у 1998 році. Хоча, не варто скидати з рахунків і мера Берегова Іштвана Гайдоша. Той також з парламентським досвідом після виборів 2002 року.

Як стало відомо редакції, на решті округів команда Віктора Балоги також висуватиме своїх кандидатів з розрахунком на перемогу.

Від Рахівщини й Тячівщини, як і планувалося, балотуватиметься Василь Петьовка. Навіть попри те, що на місцевих виборах «регіонали» здобули тут найбільше голосів, важко навіть сказати, хто з ПР міг би скласти конкуренцію двоюрідному брату міністра МНС. Заяви Геннадія Москаля про намір конкурувати з нинішнім колегою по парламенту виглядають несерйозними. Водночас, амбіції «силовиків» на чолі з Варцабою все ж можуть вилитися у певні незручності під час кампанії.

Від Мукачівщини піде сам Віктор Балога. Єдиний нюанс – робота в Кабміні, мовляв, Президент Янукович заборонив урядовцям балотуватися по «мажоритарці». Хоча, сам міністр МНС каже, що ніколи цього не чув від гаранта. Так чи інакше, інтрига зберігається. Між тим, цікаво, хто ж з «регіоналів» наважиться «потягатися» з Балогою-старшим, особливо з огляду на «ремонт» в міському осередку біло-голубих.

Від Хустщини йтиме молодший з братів – Павло Балога. Плацдарм у вигляді міста Хуст, яким керує єдиноцентрист Володимир Кащук, виглядає доволі перспективним. Та і конкурент тут непростий. Хоч у коментарі Мукачево.net 38-річний депутат Закарпатської облради від Партії регіонів Степан Деркач відхрестився від великого бізнесу і пов’язав себе виключно з соціальною сферою, в його біографії значиться робота на керівних посадах таких компаній як «Укрпродпостач», «Аеросервіс України», «Укррічтранс». Сьогодні він є членом Правління ЗАТ «Нафтогаз-Видобування». Ще з весни Степан Деркач найняв столичних консультантів та розпочав активну роботу: відкривав школи, оновлював фонди бібліотек, проводив конкурси краси і повсякчас «висів» на численних білбордах. Відтак, двобій між цими кандидатами обіцяє бути цікавим, хоч і Павло Балога активізувався тільки нещодавно.

Від Свалявського округу, який об’єднає також Великоберезнянщину, Перечинщину, Міжгірщину та Воловеччину, скоріш за все, йтиме саме Михайло Ланьо, а не Микола Вегеш. Хоч за інформацією джерел Мукачево.net, рішення ще не прийнято, але голова обласної федерації футболу виглядає більш конкурентоздатним у боротьбі з «регіоналом» Сергієм Мошаком, власником бізнес-імперії мінеральних вод Олександром Кеменяшем і банкіром Станіславом Аржевітіним. Між тим, не виключено, що останні двоє опиняться у партійних списках. У всякому разі, для Аржевітіна – це, мабуть, єдиний сценарій потрапити до парламенту.

Щодо Ужгорода, то тут ситуація найбільш заплутана. Досі нема остаточного рішення, хто ж йтиме від Єдиного Центру. За інформацією Мукачево.net, частіше за інші лунає прізвище професора Володимира Смоланки. Як вже зазначалося, від «регіоналів» збирається висуватися керівник «Закарпаттяобленерго» Василь Ковач. «Самовисуватися» буде і екс-мер Ужгорода Сергій Ратушняк. Цікаво, чи не спробує керівництво закарпатських «біло-синіх» розіграти ту ж схему, що і на мерських виборах, коли офіційним кандидатом від партії влади був В.Приходько, а неофіційно підтримувався саме С.Ратушняк? Втім, закінчилося тоді все перемогою Віктора Погорєлова.

Отже, виглядає, що тихе життя на Закарпатті потрохи закінчується. Дві політичні групи налаштовуються на безкомпромісну боротьбу. На користь Єдиного Центру грає «фактор Балоги» та кадрова міць на всіх округах, на користь «регіоналів» – статус партії влади.

Та видається, що в певний момент представники цих політсил знову сядуть за стіл переговорів, аби віднайти компроміс – закласти основи нової утопії, як то було після місцевих виборів. Але до цього ще дуже далеко.

Довідково:

Згідно з законом про вибори народних депутатів остаточний перелік та межі виборчих округів має бути оприлюднений ЦВК не пізніше, ніж за 155 днів до дня голосування, себто до 31 жовтня.

Згідно з цим же законом офіційна виборча кампанія стартує за 90 днів до дня голосування.

Дмитро Тужанський
Політичний оглядач