Антон Зелінський: «Рятувальники краю зроблять усе, щоб закарпатці відчували себе максимально захищеними»

Котрий тиждень підряд морози випробовують на міцність не лише Україну. Обережні прогнози на найближче незначне потепління вщент тріскають на чергових -10. Як долаємо негоду на Закарпатті ми? Що вдалося? На що сподіватися? На ці запитання відповів начальник територіального управління МНС України в Закарпатській області Антон Зелінський.

- Як ви характеризуєте ситуацію в області?
- Стурбованість краян цілком зрозуміла. Ви бачите: потерпаємо не лише ми: уся Європа і Україна мерзнуть. 20 років не було таких сніжних морозів. Але вже можна говорити, що вчасно поставлене завдання дозволило спрацювати на упередження ситуації. Завдяки чіткому визначенню, буквально – до дати і часу, настання природних катаклізмів, ми мали кілька днів для детальної підготовки. В області було створено штаби, до яких увійшли представники усіх структур, відповідальних за життєзабезпечення краян. Вони чітко і грамотно співпрацювали, що дало можливість уникнути головної трагедії – людських жертв.

- Але ж вони були?

- На жаль. Обидві – у Виноградівському районі. Одна людина замерзла в неопалювальному приміщенні, інша, яка поїхала в гості, своєю дводенною відсутністю не сполохала рідню… Інформація про інші смерті, після проведення медично-судової експертизи, сталися не через мороз…

- Наскільки ефективними були пункти обігріву?

- Перший ми відкрили 27 січня в обласному центрі. Наразі в області діє 32 пункти обігріву. Якщо на перших етапах роботи у когось і виникали сумніви з приводу доцільності такої роботи, то нині, думаю, скептики, мають заспокоїтися. За ці кілька тижнів тепло та розраду у таких пунктах знайшло 2600 чоловік. Мені здається, що одне життя і здоров»я однієї людини вже заслуговує на такі зусилля. Тут, у пунктах, працюють наші працівники, представники місцевої влади, медики, психологи. І користуючись нагодою, я хочу щиро подякувати усім, а особливо – управлінню охорони здоров»я, і особито Роману Івановичу Шніцеру за таку гарну співпрацю.

- Тобто допомога була з усіх сторін?

- Будь-яка ситуація такого масштабу потребує співпраці. На прикладі сумнозвісного Преміксу ми побачили, що лише гуртом можна долати біду. А серед останніх наведу, приміром, випадок на Латірському перевалі, коли ДАІ, МНС, Автодор, кожен виконуючи свою роботу, спільно допомагали водіям здолати засніжені гори. Такі випадки можуть відбуватися у будь-якій країні, оскільки природа не вибирає, головне – якісно, разом долати випробування.

- Холод випробовує ще й вогнем?

- На жаль, минулий рік показав, що ріст пожеж відбувається. Уже з початку року ми маємо збільшення їх кількості у межах 25%. Похолодання, навантаження на мережі. Це – об’єктивні причини. Проте існують і, так би мовити, суб’єктивні. Кілька років тому багато пожежних частин в області ліквідовано. Зараз, приміром, більшість річок замерзло. Машина виїхала, використала запас води, і мчить десятки кілометрів назад за наступною порцією.

Я вважаю закриття пожежних частин помилкою, яку треба терміново виправляти, – раз. Наступне: 30% території краю – гори. Ви уявляєте, як болісно не добратися метрів 100 до полум’я, в якому гине людське майно? А в нас таке буває – техніка просто не спроможна здолати гірські дороги. Високопрохідна техніка – завдання №2. 80% наших машин застаріли не лише морально. Завдяки нашому міністрові і землякові Віктору Балозі ми отримали кілька одиниць транспорту, оснащених драбинами, що допомагають долати висоту понад30 метрів. Їх у нашій області 4.

Проте це далеко не все, технічного оснащення вкрай потребує і рятувальний загін. Думаю, прийшов час створення регіональної програми, яка допомогла б визначити стратегію і тактику розвитку нашої служби, а відтак – вирішення нагальних проблем, від розв’язання яких залежить, значною мірою, життєдіяльність наших краян. Над цією ідеєю працюємо і вже найближчим часом звертатимемося до обласного депутатського корпусу.

- Попереду, з огляду на потепління, чималий шмат роботи саме із талим снігом…

- Уже проведено засідання комісій за участі усіх структур, що причетні до чергового випробування, тепер уже талим снігом. Розрахунок засобів, запаси палива, вибухівки для підриву заторів, перевірено техніку, включаючи плавзасоби, система оповіщення. Налагоджена координація усіх структур та визначено і змодельовано непрості і складні ситуації, можливі за різної обстановки. На полонині Драгобрат ми провели спільне із колегам із сусідніх європейських країн навчання. Другий його етап пройде на Боржавських полонинах.

Що ж до паводкових ситуацій, тут хочу зазначити, що серйозна робота політичної та господарської еліти Закарпаття, яка переймалася проблемами регіону із наступним втіленням застережних дій, дозволяє сказати: у протипаводковій діяльності Закарпаття нині – перше у західному регіоні. Звичайно, сказати, що ми – готові до усього, було б надто самовпевнено, але про максимальну готовність до можливих неприємностей можна сказати сміливо. Адже у закарпатському управління МНС працюють, в основному, закарпатці, які об’єктивно зацікавлені у тому, щоб їх брати, сестри, батьки і діти були максимально захищеними.

Тетяна Вашергелі, Неділя