Вероніка, Надія, Людмила...

Владні жіночі обличчя Берегова.

1.

Не хотів би, аби заголовок статті хтось сприйняв як фамільярність на адресу влади, але й справді такими іменами наділені керівні жінки міськради. Ледь не Віра, Надія, Любов... Але почнемо з чоловіків і їх теж назвемо поіменно: мер прикордонного Берегова Золтан Бабяк, його перший і заступник Гейзо Орос й Михайло Ляшко. Відтак посаду секретаря ради займає Людмила Токар, а керуючою справами знову призначено Вероніку Бендик. Ось і увесь владний квінтет – від КМКС-УМДС. Обличчя ніби відомі та знайомі. Однак є серед керівників міськради одне нове – це віце-мер Надія Ловга. Двері владного кабінету наприкінці грудня минулого року вона «відчинила» вперше, тож хочеться побажати їй працювати тут довго, з наснагою, запалом, бути корисною людям провінційного містечка. Віриться, що це під силу пані Надії. Вона, зрештою, не намагатиметься нікого виводити з рівноваги, а на своїй позиції стоятиме чітко й твердо. Бо саме однозначна стійкість і уміння грамотно наполягати на своєму забезпечать успіх.

2.

Між іншим, цю відповідальну посаду вельми коректна, чарівна та доброзичлива молода берегівчанка отримала за квотою БПП «Солідарність». Хоча особисто вона очолювала міську парторганізацію «Народного фронту» (керівник районної однойменної п/о Іштван Петрушка – нинішній голова РДА), але від «Солідарності» балотувалася у депутати. Однак у міськраду не пройшла. Та суть не в цьому. Кандидатам од владної партії у такий складний (воєнний у тому числі) час досить проблематично було перемогти своїх конкурентів – у прикордонному місті, де угорський присмак чувся на кожному кроці – й поготів! Слід сказати, що «порошенківці» у міськраді здобули 4 мандати (В. Антіпов, В. Саєнков, І. Гускі, І. Шелемон), натомість їх колеги в райраді – усього три. Однак вони – партія влади, і беручи на свої плечі певний шмат майбутньої спільної праці, запропонували вдалу кандидатуру на посаду гуманітарного віце-мера (опікуватиметься освітою, охороною здоров‘я, правовою та соціальною сферою, культурою, військовими, волонтерством тощо).

3.

Ось так і стала нещодавно Надія Ловга заступником берегівського градоначальника. Донедавна ці функції протягом певного часу виконувала теперішня секретар ради Л. Токар. Жінка ця настільки відповідальна, пунктуальна та розважлива, що ніколи не почне хапатися за голову й кричати: «Ой, що я накоїла!» А якщо точніше, то вона «щось такого» просто не наколобродить. Отже, досвід підказує: новопризначену «народно-фронтовичку», та ще й новачка у владі, чекає немала ділянка роботи у міськраді. Та вона, схоже, не боїться – старання, завзяття їй не позичати. Усі труднощі, які, можливо, виникатимуть на перших порах діяння в місцевому самоврядуванні, її порив і труд неодмінно перетруть...

4.

Не секрет, що депутатська фракція КМКС-УМДС на чолі з Кароліною Дорчі, яка має 12 мандатів, нині "грає" першу скрипку у міськраді. Вони не блокували таку ідею колег із БПП з кадровим призначенням, а навпаки – підказали, з ким (і чому) було б комфортно працювати. Ось так і з‘явилася кандидатура 34-річної завідувачки санітарно-гігієнічної лабораторії Берегівської районної філії ДУ «Закарпатський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України». І одразу ж після голосування довелося цій навдивовижу порядній, приємній і толерантній особі «освоювати» (наразі поки-що віртуально) новий кабінет у мерії (вул. Б. Хмельницького). Надія – хімік за фахом, у 2003 р. отримала диплом за спеціальністю «Екологія і охорона навколишнього середовища» на однойменному факультеті УжНУ. А перед тим училася у ЗОШ № 5, яку закінчила з відзнакою. Росла та виховувалася у родині педагогів. Мати Надія, як і донька, хімік, а батько Василь ще й зараз школярів фізику вчить. Дуже авторитетного та шанованого мала дідуся – Василя Васильовича Овсака. Той десятиліттями очолював районний відділ народної освіти й залишив у педагогічній царині глибокий слід (згодом цю посаду зайняв С. В. Гопак).

5.

У місті схвально прийняли рішення сесії про це кадрове призначення. Особливо ті, хто знав Овсаків, хто контактує з Ловгами тощо. Та й сам пан Бабяк, який живе відчуттям швидких змін, оновленням рідного міста, схоже, задоволений таким вибором. Хоча, звісно, це не його суб‘єктивне рішення, а до нього привела логіка політичних обрисів у країні та конфігурацій у області. За таку думку переконано й твердо голосувала більшість депутатів (крім присутніх 4 «єцівців») – догори було піднято 20 рук. Проявивши щирі почуття до колег, процедура відбувалася гласно, одкровенно та розсудливо. Тобто ніякої підкилимності. Бо ані компромату, ані якогось іншого негативу ця поетична душею та уважна поглядом жінка у сесійну залу не принесла. Віриться: ніколи подібного не породить! Бо в порядної та чесної Надії натура не та!

6.

Натомість містяни Ганна Калинич, Ігор Цар, Ірина Шелемон, Ксенія Маргітич, із якими вдалося поспілкуватися з приводу цього кадрового питання, в один голос заявили: така особа, як Надія Ловга, не тільки скрасить місцеве самоврядування, але й працюватиме з повною віддачею, бо по-іншому просто не вміє. До того ж вона навряд чи конфліктуватиме з усіма, хто тільки переступить, кажучи образно, поріг службового кабінету – не той у неї характер. Вона не з тих, яка явно демонструє доброту та приязнь, а за пазухою «носить» камінь таємного зла. Така компенсація намірів може бути лишень у лихих людей. Безперечно, і таких у владі чимало. Віриться, що з такими особистостями, як новий віце-мер, і світ стає чеснішим, відвертішим, щирішим із оточуючими людьми. Бо справжнє обличчя захопить громаду куди більше, аніж придуманий імідж. Здавна звикли казати, що зніміть маску – ми вас і так знаємо…

7.

Щоби зусібіч та об‘єктивно описати портрет цього молодого віце-мера із жіночо-чарівним і добрим обличчям, автор кореспонденції зателефонував також декану хімічного факультету УжНУ Василю Лендєлу та принагідно поцікавився, чи пам‘ятають таку випускницю, як Надія Ловга? У відповідь почув щире професорське зізнання: «Авжеж, пам‘ятаємо, кароока Надійка протягом усіх 5 літ навчання була серед найстаранніших і найздібніших студенток хімфаку…» А потім пролунало привітання з нагоди обрання її на цю посаду. Крім ґратуляції, прозвучали також побажання на новій роботі – працювати саме так натхненно, як колись училася в університеті. Відтак твердо наголосив, що факультет пишається кар‘єрним поступом випускниці. «Побільше б таких хіміків…» – резюмував досвідчений декан і додав, що тоді й життя наше іншими барвами «малювалося» б – свіжо, прозаїчно, чесно та нефальшиво.

8.

Слід також сказати, що спочатку ця посада була зарезервована для Ольги Бізілі з ЄЦу (депутатом від цієї політичної сили вона стала втретє – на цей раз була «першосписочницею»). Ніби такою була домовленість між Балогами і З. Бабяком. Звісно, ще влітку логіка в такому розкладі існувала, адже від цієї партії на мерські вибори в Берегові не йшов ніхто. Тобто «єцівці» формально останньому «подали» руку, а коли точніше, то просто не шкодили на виборах 25 жовтня 2015 р. Але із приходом на владний Олімп губернатора Геннадія Москаля, який змінив Василя Губаля, партія наразі утратила на Закарпатті вплив. Тож і в Берегові вирішили крісло третього заступника мера «не віддавати» пані Бізілі. Знайшлися навіть такі, що були надто категоричні проти такого призначення й погрожували покласти на стіл мандат, якщо мер на таке зважиться. Однак він, найімовірніше, вирішив не йти всупереч логіці речей і навіть запропонував винести на голосування дві кандидатури – Н. Ловги та О. Бізілі (що цікаво, обидві – вихованки райСЕСу). Щоправда, депутатка-єцівка відмовилася від цього, наперед спрогнозувавши результати сесійного волевиявлення. Бо у підсумку навіть «Відродження» із 5 депутатів на чолі з М. Якимцем підтримало нову кандидатуру – Надію Ловгу.

9.

Насамкінець мимовільна жертва політичних інтриг визнала, що життя є життя, і до різного роду каверз завжди слід бути готовим. Тут немає що ані додати, ані відняти. Істинні слова! Та й гарантії немає, що вдасться вийти з цієї «мертвої» зони, на що багато хто з краян очікує. Отже, Вероніка Бендик, Надія Ловга та Людмила Токар, де переплелися досвід і молодість, разом із трьома чоловіками (З. Бабяк, Г. Орос, М. Ляшко) таки сформували керівну верхівку міськради та почали повнокровно працювати. Звісно, нас усіх непрості чекають часи, але на те воно і є керівне ядро, аби виробляти стратегію і реалізовувати програмні цілі, що були задекларовані у період минулих виборів.

Михайло ПАПІШ, журналіст