Коли стали модними міні спідниці... Як одягалися українські жінки, змінювалася мода і еталон жіночої краси, протягом ХХ століття (ВІДЕО, ФОТО)

Як відомо, все нове - це добре забуте старе. Озираючись назад, можна не тільки поностальгувати за минулими часами, але і взяти собі на замітку найбільш вдалі знахідки минулого, тобто вивчити досвід.

Мода СРСР, хоча і була явищем досить кістковим і консервативним, проте залишила яскравий слід в історії. Невипадково вона викликає інтерес у дослідників костюма і звичайних жінок, а також надихає сучасних дизайнерів на створення яскравих колекцій.

Післяреволюційна і довоєнна мода


Перші роки після Жовтневої революції 1917 року стали часом появи одягу в стилі унісекс. Будівницею нового суспільства не підходили наряди, які шили для себе представниці дворянства і буржуазії. Їм потрібна була одяг, що не сковує рухів, в якій можна було б спокійно працювати. В умовах величезної нестачі тканини урядом було поставлено завдання створити універсальний костюм для радянської людини.
Була встановлена ​​загальна форма верхньої сорочки для чоловіків і жінок і єдиний фасон жіночої спідниці, що не допускав ніякої обробки у вигляді складок, строчок і тому подібного. Дуже модними в той час були авіаційні шкіряні куртки, які носили з шкіряними кашкетами і чоловіки, і жінки. "Загальної" для обох статей була і гімнастерка, підперезана шкіряним ременем. Суто жіночими предметами гардеробу були прямі спідниці з сукна, сукні з полотна і ситцеві блузки. Яскравою деталлю післяреволюційної жіночої моди СРСР була червона косинка, яка зав'язувалася тому.





Паралельно в перші роки СРСР існувала й інша мода: так званий "непманська стиль", на появу якого вплинули західні модні віяння. Паризький фасон сукні-сорочки з заниженою талією, що прийшов на зміну корсетам, особливо прижився в Радянському Союзі. Він не виходив з моди ціле десятиліття. Варіювалася тільки довжина. Характерними жіночими аксесуарами того часу були довгі намиста і курильні трубки. Представниці пролетаріату одягалися інакше: в прямі довгі спідниці і туфлі на ремінці.





У 30-і роки, за словами Сталіна, "жити стало краще, жити стало веселіше". Вітчизняна промисловість стала випускати недорогі і якісні тканини. Найбільшою популярністю користувалися:
атлас;
шовк;
крепдешин;
крепжоржет;
ситець.


Символом моди 30-х років можна назвати крепдешинове плаття в дрібну квіточку.





На початку 40-х років радянська мода не відставала від європейської. Нові віяння проникали в основному через недавно приєднану Прибалтику. Головним трендом цього часу стали підкладні плечі. Блузки з рукавом-ліхтариком і сукні, сильно розкльошені від талії, також стали характерними прикметами довоєнної моди. Як і елементи стилю мілітарі: погони, складки на спині, пояс.





Мода в СРСР: післявоєнні роки


Під час війни, звичайно, було не до моди. Мода 40-х років в СРСР веде відлік з другої половини десятиліття, коли на зміну тілогрійку, брюкам і кирзові чоботи стали приходити блузки з тонкої тканини і брюки-кльош. Поверх сукні в квіточку надягали піджак або жакет на гудзиках. Так вперше була позначена тенденція поєднання жіночного і грубого, яка стала настільки популярною зараз.





На початку 50-х років практично нічого в образі радянської жінки не змінилося. На Заході переможно прямував новий жіночний стиль Крістіана Діора, але до Радянського Союзу він дійшов тільки в 1959 році, коли в Москві відбувся показ Модного Будинку Dior - перший закордонний показ мод з 1911 року. Однак сукні від Діора радянські жінки побачили ще раніше - на Людмилі Гурченко у фільмі "Карнавальна ніч".





Після VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів, що проводилося в Москві, в країні з'явилися фарцовщики - заповзятливі молоді люди, які продавали привезену іноземними студентами модний одяг. Їх діяльність внесла свіжий струмінь в моду СРСР 50-х років. У фарцовщиків отоварювалися в основному стиляги, що кинули виклик сірій радянської буденності. Вони одягалися яскраво і помітно. Характерними елементами їхнього способу були брюки-дудочки, піджаки з широкими плечима, краватки-оселедчик і парасольки-тростини. Дівчата-стиляги носили спідниці до коліна, обтягуючі стегна. Светри з оленями також користувалися популярністю у цих представників першої радянської молодіжної субкультури. Ноги прикрашали шузи - напівчеревики на товстій каучуковій підошві.





Оскільки радянська легка промисловість не могла задовольнити попит на якісні жіночі моделі, доводилося звертатися до приватних кравчиням або шити одяг самостійно. У цей час у школах були введені уроки шиття для дівчаток, а в продажу з'явилися готові викрійки. Тоді ж була випущена знаменита книга "Крій та шиття", що стала настільною для декількох поколінь радянських рукодільниць.





Період "відлиги" - і в моді теж


Міні-спідниця стала головним модним символом епохи хрущовської відлиги. Спочатку вона була сприйнята партійними функціонерами в багнети. Доходило навіть до виміру її довжини у студенток лінійкою (якщо вона була трохи вище покладеної, могли не допустити до занять). Але поступово вона стала невід'ємним атрибутом гардеробу не тільки радянської дівчата, а й дорослої жінки.





Ще одним трендом моди 60-х років в СРСР стали туфлі-човники на шпильці. Цю елегантну взуття жінки із задоволенням носили "і в бенкет, і в світ", незважаючи на те, що вона була не дуже зручна. У поєднанні з вузькою спідницею і чорної водолазкой туфлі на шпильці створювали образ, що відрізнявся особливою привабливістю.





У 60-ті роки в Радянському Союзі стали популярними нові, штучні тканини - лайкра, вініл, нейлон. Чоловічі нейлонові сорочки білого кольору користувалися у сильної статі особливою любов'ю. А жінки не могли натішитися блуз та іншим речам з кримплен - вони були недорогими, не м'яли і легко чистилися.





Широке поширення отримала і мода на верхній одяг зі штучних матеріалів. Шуби і шапки з натурального хутра були замінені на моделі зі штучної лисиці, норки і каракуля. Носити їх не соромилися навіть заможні люди. Поява в СРСР знаменитих болоньєвих плащів також відноситься до цього періоду. Ще одна "штучна" тенденція - перуки і шиньйони. Ці практичні "аксесуари" досить було прикріпити до голови шпильками, щоб мати красиву зачіску. Поряд з немнущіміся тканинами вони істотно полегшували життя радянської жінці.





Мода в СРСР епохи застою і перебудови


Мода 70-х років в СРСР пройшла під знаком імпортних джинсів, які активно поставляли радянським громадянам фарцовщики. Клешёние моделі вважалися особливим шиком. Жінки прагнули придбати у фарцовщиків також прямі джинсові спідниці з розрізом, джинсові сарафани та батники.





Знамениті вестерни з югославським актором Гойко Мітічем поклали початок ковбойському темі в радянській моді. Вовняні спідниці в клітку, а також довгі спідниці з воланами і квітковим принтом стали її відображенням у жіночому гардеробі 70-х років. З верхнього одягу великою популярністю користувалася дублянка, оброблена довгим натуральним хутром. Разом з шапкою з натурального хутра, подібної до тієї, що була на героїні Барбари Брильської у фільмі "Іронія долі, або З легким паром", вона становила найхарактерніший жіночий образ тієї пори.
На зміну шпилькам в цей час прийшла взуття на платформі. Найбільш популярні були сабо, особливо моделі з металевими заклепками. У моду ввійшли також "дуті" чоботи "Аляска".


70-ті роки в СРСР можна назвати епохою хіппі і унісексу. Хіппі відрізнялися "вільною формою одягу". Дівчата-хіпі носили широкі спідниці і вільні блузи. А клешёние брюки можна було побачити і на жінках, і на чоловіках.





На початку 80-х мода в СРСР повністю відповідала застою в суспільному житті та економіці. Якихось модних проривів не спостерігалося. Панувала помірність. Жінки носили спідниці та сукні довжини міді, актуальною стала спідниця Годе. Найбільш "видатною" річчю цього часу були брюки-банани. Вони звужувалися до низу і закінчувалися оборкою. Користувалися популярністю стилі сафарі і мілітарі. Тоді ж зародився і вітчизняний діловий стиль. Жінки, охочі просунутися службовими сходами, почали носити на роботу строгий піджак з широкими плечима і непомітну блузку.





У середині 80-х пішла мода на джинси-варенки . Їх варили у величезних каструлях разом з відбілювачем, щоб отримати характерні білясті розводи. Справжні, імпортні варенки були доступні далеко не всім. Перебудовну епоху відрізняла любов до геометризму. Модними були асиметричні деталі і прямий силует. Примітними речами 80-х були також:
Гетри.
Пластмасові кліпси.
Рожеві лосини.

Яскраві синтетичні куртки.





Початок 90-х в СРСР характеризувалося неймовірним змішанням стилів, строкатістю. Із знакових речей цього періоду варто згадати прямі джинси "Мальвіни", джинсову спідницю з білими мереживними оборками "Ламбада" і чорну куртку-косуху з безліччю блискавок і заклепок. Радянський Союз ішов у минуле - і західні модні тенденції на пострадянському просторі починали грати все більш помітну роль.