"Хрещений Батько" закарпатського кікбоксингу, Анатолій Перцев, розповів про минуле та майбутнє закарпатських кікбоксерів

На Закарпатті сьогодні культивуються більше 90 видів спорту. Проте на кікбоксинг вартозвернути особливу увагу. Так, це не олімпійська дисципліна, і не кожен вболівальникнавіть правила знає цього єдиноборства. Але саме кікбоксинг на Закарпатті дає хороші результати в спортивному плані, вчить юнаків бути сильними та має чудові умови длярозвитку.

Тому про нього варто знати. За рахунок чого цього досягли – у розові з головою федерації кікбоксингу Закарпаття Анатолієм Перцевим.

– Наскільки розумію, 2016-ий рік для закарпатського кікбоксингу – дуже важливий. Адже попереду і 25-а річниця клубу «ІППОН», і чемпіонат Європи. Я правий?

– А у нас кожен рік, кожен сезон важливий. Наприклад, ми багато що зробили минулого року. Так за допомогою спонсорів зробили ремонт в клубі «ІППОН» (тепер це зал європейського рівня! – Авт.), оновили склад федерації, налагодили співпрацю із клубами, провели 5 турнірів у області, визначилися із планами на майбутнє. Попереду у нас насичений графік змагань. Що важливо, переважна більшість змагань в Європі.

– Я так розумію, закарпатські кікбоксери чимало виступають за кордоном?

– Так, закарпатська федерація кікбоксингу має дружні зв’язки з федераціями Польщі, Угорщини, Словаччини. Вони часто запрошують наших хлопців. Та і легше нам туди їздити – ближче, ніж до Києва чи Одеси. Їхати близько, та і рівень змагань там досить високий. І вони там дуже непогано виступають! Завжди в «призах». Були навіть минулого року в Італії. Мали поїхати в Дублін, на чемпіонат світу. Наш Артур Слободанюк мав там захищати честь збірної України. Проте не зміг – бо якраз працевлаштувався в нову поліцію. І пропустив збори, а без них їхати в Дублін – нереально.

– Виходить, ми втратили талановитого спортсмена?
– Та ні. Він повернувся до тренувань. І навіть боротиметься за місце в збірній на чемпіонат Європи, який пройде в два етапи – у Туреччині та Греції. Це турнір серед дорослих. А у молоді буде чемпіонат світу – також у Дубліні. Аби туди потрапити ми маємо гарно виступити на чемпіонаті України, який відбудеться в травні – у Одеси. Хто переможе або потрапить у фінал, кваліфікується на Європу.

– Багато закарпатців матимуть шанси потрапити туди?

– Є декілька спортсменів. Наприклад, Вадим Бабенко – виходець клубу «ІППОН», чемпіон України з кік-лайту у своєму віці (йому всього 15). Є декілька хлопців у тренерів Романа Юроша , Александра Семича, Владислава Короловича, Ігоря Шимоняка. Загалом, минулого року на чемпіонаті України брало участь 25 закарпатців. Гадаю, по юніорам чоловік 7-8 реально претендують на високі місця. Серед дорослих мова йде лише про Артура Слободанюка. Можливо поїде і Артем Колечко – якщо, звісно, залікує свою травму ноги. Загалом, у нас дуже насичений рік планується. , 30-гоїдемо в словацький Пряшів, потім в лютому стартує Кубок Європи в Банській Бистриці. І ще багато чого.

– До речі, про Вадима Бабенко. Чув про його унікальний здобуток – переміг в Словаччині спортсмена, який важче за нього на 23 кілограми. Як так сталося?
– Це дуже перспективний спортсмен. Але треба зауважити – він ще молодий, йому 15 років. Він займається кік-лайтом – це «лайтовий» варіант кікбоксингу. До прикладу, бійці б’ються без використання колін. Це своєрідна підготовка до боїв у категорії «К 1» – більш важкому виді. Сподіваюся, Вадим через 2 роки вже буде в ній битися. Принаймні, він також цього хоче. Що стосується перемоги в Словачинні, про яку ви питаєте, то там вийшла дуже цікава історія.

– Яка саме?

– Минулого року в Банській Бистриці, Вадиму у півфіналі довелося битися з хлопцем з Бардейова (Словаччина). Сильний спортсмен, та і важче за нього на 23 кілограми. Правила таку різницю у вазі не забороняють – він виступав тоді в категорії «69+». Наш хлопець виграв той бій. Наступного разу вони зустрілися в Польщі, на етапі Кубку Європи – також Бабенко переміг. І ось словаки вирішили дати ще один шанс своєму бійцю, аби він взяв реванш. І організували йому бій в рідному Бардейові. Організували ціле шоу. Запросили нас. І що думаєте? Вадим втретє його переміг!

– Я так розумію, цей хлопець мітить в професіонали….

– Кожен талановитий боєць мріє битися серед професіоналів. І ми також цього прагнемо. Тим більше, у мене є досвід організації подібних змагань. Ще років 15тому готував хлопців в «ІППОНі» для професійних боїв. Один-два бої в місяць точно були. І

наші хлопці таким чином мали змогу заробити собі грошей. Гонорари там завжди були непогані. Колись, між іншим, і на Закарпатті ми проводили подібні турніри. Останній раз це було в 2005 році. Приїжджали спортсмени з 12 країн.

– Зараз у нас є кікбоксери такого рівня?

– Змагання є, бійців поки нема. Але ми працюємо над цим. Той же «ІППОН» всього рік як відновив свою роботу. За рахунок меценатів ми зробили хороший ремонт, створили непогані умови і зараз займаємося вихованням юних кікбоксерів. У нас дуже хороші, перспективні діти!

– До речі, про них. Чи охоче діти зараз відвідують гуртки з кікбоксингу? Чи є у них інтерес до цього виду єдиноборства?

– Звісно. По-перше, я бачу, що дітям цікаво. По-друге, ми зуміли створити умови, які б подобалися їх батькам. У нас в «ІППОНі» хороший зал, роздягальні, душові, опалення. У нас хороші тренери, ми постійно беремо участь у змаганнях, багато їздимо Європою.

Все це сприяє тому, що батьки направлять дітей саме до нас. Та і самі дітлахі мають свої причини займатися кікбоксингом. Хтось по телебаченню бачив і йому сподобалося – гарно битися ногами та руками. Когось в школі образили і він хоче навчитися давати «здачі». Хтось хоче стати сильнішим. І таки стають ними – вони сильніші, розумніші. Стають більш занятими – зрештою, витримавши три тренування в тиждень, не завжди хочеться займатися дурницями та сидіти за своїми комп’ютерами. Та і захистити себе вони вміють. А це сьогодні дуже актуально.

– Скільки зараз дітей займається кікбоксингом?

– Близько 120 чоловік. Це тільки в клубі «ІППОН». Навіть дівчата ходять. А загалом в області є близько 300 чоловік, які займаються кікбоксингом. Звісно, це мало, адже свого часу наш спорт трохи втратив в своєму розвитку. Федерація практично не працювала років 10. Та і конкурувати з іншими видами єдиноборств важко. Але думаю, дуже скоро ми свої позиції наздоженемо. Якщо будемо надавати перевагу якості підготовки.

– Про якість свідчить і кількість майстрів спорту. Скільки їх зараз закарпатських кікбоксерів мають таке звання?

– За 25 років ми виховали в області 28 майстрів спорту України і 4 майстри міжнародного класу. З тої кількості, нині продовжують займатися тільки двоє – Артем Колечко та Артур Слободанюк.

– До речі, мотивації в спорті додає той факт, що цей вид спорту має олімпійську ліцензію. Кікбоксинг його не має. Як гадаєте, чи колись можливо побачити цю дисципліну на Олімпіаді?

– Існує така версія, що показові виступи скоро можна буде побачити. Наш вид спорту десь ходить поруч. І це добре. Тому все можливо. Адже кікбоксинг популярний вид спорту. На останньому Кубку світу в Дубліні було 5 тисяч учасників і це про щось та говорить!


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Про розвиток боксу на Закарпатті розповіли Михайло Данило та Євген Прозор (ВІДЕО)