Закарпатська Свалявщина намагається не згинути в безкультур’ї!

Методисти Закарпатського обласного центру народної творчості побували у свалявських колег. Заступник його директора Михайло БЕСКІД говорить:— Наш центр вже півроку тому започаткував Дні ОЦНТ, які планово проводяться, не зважаючи на політику і погоду, в кожному районі під проводом спеціалістів обласного центру, їх мета — надання методичної та практичної допомоги методистам районних методичних центрів, завідувачам сільських клубів. Цього разу методичний десант ОЦНТ висадився на Свалявщині. Оптимізаційні перетворення не обминули, на жаль, і цей благодатний в санаторно-оздоровчому, туристично-рекреаційному сенсі, самобутній у культурному розвитку район. Тут скоротили два клубних заклади в селах Лопушанка і Пасіка та шістьох художніх керівників клубних установ сіл Березники, Керецьки, Дусино, Голубине, Плоске, Родникова Гута. Та культура, на щастя, повністю не вмерла.

Долгоші з Пасіки

У селі Пасіка проживає чудова творча родина Дол-гошів. Батько, Карло Іванович, із синами Іваном і Віталієм вважаються в окрузі неперевершеними майстрами різьби по дереву та коренепластики. Декоративні скриньки, тарілки, підноси, підсвічники, карнизи, вішалки та десятки інших чудернацьких творінь вони вирізають із твердої деревини груші або грецького горіха. Спочатку добре обмірковують композицію майбутнього виробу, малюють його на папері, позначають, куди вставити срібло, перламутр чи слонову кістку або частинку оленячого рога, і нарешті виконують всю роботу цілком. Казкові істоти, унікальні рами для картин, намиста, різні сувеніри виготовляють із коренів вільхи. Корінці, звільнені від кори та обсушені на сонці, самі підказують майстрові сюжет майбутнього сувеніра.

Мама, Світлана Семенівна, екс-завідувач сільського клубу, — майстер з вишивання і ткацтва.

Обидва сини славно продовжили традиції батьків. Один із них навчається мистецьким азам в Ужгородському коледжі мистецтв імені Ерделі.

«Безклуб'я» Бескіда хвилює, та тільки Бог його і чує...

Є речі, про які пишеться з болем і жалем. Але такі непривабливі реалії сьогоднішнього життя. Таких сіл, які позбавлені на Україні клубів, тисячі.

- А сільський клуб, -говорить сподвижник пан Бескід, — уособлює такий собі

малесенький осередок духовності. Тут здійснюється культурно-дозвільна діяльність, працюють гуртки художньої самодіяльності, творяться справжні дива народної творчості, зберігаються та примножуються славні традиції колоритного краю. Твориться, за великим рахунком, велика історія нашого народу. Попри біди, є дива — культура не скрізь умерла. Вочевидь переконався у цих дивах, коли творчий десант нашого ОЦНТ побував у селах Драчино, Голубине, Солочин та Сусково. В останньому населеному пункті голова сільради зробив у сільському клубі такий модний сьогодні євроремонт. Молодчина!

— Чи не збираєтеся ви, — запитав я у замріяного про ліпшу долю рідного краю через тисячу років після Великої Помаранчевої революції М.Бескіда, — зробити подання в Книгу рекордів Гіннеса про бірова з Сускова, який не фітькав на Майдані до дівок і не усамітнювався з ними в спецнаметах для розмноження революціонерів, а зробив на

місці євроремонт у клубі?

— Ні, я запропонував би дещо простіший вихід — зробити для бірова вщ Олега Гаваші новорічний презент — грандіозну грошову премію, а якщо це не зможе губернатор, то хай на місці постарається нардеп від пані Юлішки Олександр Кеменяш. Він уже «підняв» чудову газету "Трембіта» — то і премію голові дасть запросто. В особливо великих розмірах.



Василь ЗУБАЧ.