Міграція – явище природне...

„Питання біженців та шукачів притулку в регіоні”, - прес-конференція на таку тему відбулася вчора, 13 січня, в Ужгороді. Провів її начальник Закарпатського управління міграційної служби Микола Товт. Він підкреслив, що зустріч з журналістами цього дня відбулася не випадково. Минув рік, як в області була створена ця інституція. Та й питання, пов’язані з міграцією, є досить важливими для нашого прикордонного краю, оскільки саме через нього намагаються перебратися у Західну Європу вихідці із різних держав світу у пошуках кращого життя.Микола Миколайович підкреслив, що Закарпатська область на початку 90-х років зіткнулася із значними труднощами, пов’язаними з перебуванням на її території великої кількості нелегальних транзитних мігрантів. Не зменшився потік бажаючих потрапити у Західну Європу і в 2005 році. За порушення правил перебування в Україні та спробу незаконного перетину державного кордону на Закарпатті минулоріч було затримано 4500 мігрантів. Всі вони на період з’ясування обставин правопорушення та встановлення особи утримуються в пунктах тимчасового тримання Мукачівського та Чопського прикордонних загонів.

Зрозуміло, що цих людей не можна відносити до розряду злочинців, на чому особливо наголошував Микола Товт. Всі вони винні лише в тому, що усякими способами прагнуть кращого життя, на яке, як і всі інші, мають право. Стосовно них є й Закон „ Про біженців”. Однак не все, що є на папері, виконується. Умови утримування мігрантів – нормальними назвати важко, адже вони місяцями перебувають в ізоляторах, а, фактично, у тюрмі. Позбавлені контактів з рідними, часто не забезпечені найелементарнішим. Через це страждають і мігранти, й місцеве населення. Ситуацію можна було б покращити, але, за словами Миколи Товта, ми й самі не знаємо, чого хочемо у цьому плані. Годі знайти порозуміння з місцевими органами стосовно розміщення пунктів утримання та перебування іноземців на їхній території. Через це 3,5 млн. доларів ША, виділених на це Євросоюзом, пропало.

Є й ряд інших проблем. Так, відсутня реалізація прав біженців: надання їм житла, соціальної допомоги. Причина – Україна юридично розробила певні закони, та на практиці вони не діють. Що стосується Закарпаття, то тут катастрофічно не вистачає перекладачів, які б могли спілкуватися з мігрантами, дізнаватися, чого вони хочуть. Справа ускладнюється ще й тим, що наш кордон намагаються нелегально перетнути ( чи отримати статус біженця) представники найрізноманітніших країн світу. Не додає оптимізму й відсутність єдиної комп’ютерної системи інформації. Недостатня й законодавча база. Адже за кордоном питання притулку мігрантів передбачені не тільки законом „ Про біженців”, а й рядом інших, допоміжних законів, які захищають цих людей. Великою проблемою є й відсутність забезпечення нашою державою безкоштовної правової допомоги. У країнах Євросоюзу це є, а в Україні така ситуація породжує здирництво.

Чи не тому із 797 заяв осіб із 13 країн світу про надання статусу біженця розглянуто лише 470, а статус отримало тільки 4 відсотки заявників, 14 із яких перебувають на статистичному обліку управління міграційної служби Закарпаття. ( Для довідки: в Україні станом на 1.07.2004 року налічувалося 2700 визнаних біженців).

Отже, зі всього видно, що роботи у цій царині – непочатий край. На це вказує й те, що потік мігрантів на Закарпаття не зменшиться. І до цього, підкреслив начальник управління Микола Товт, потрібно ставитися, як до природного явища. Та й вирішувати не репресивними, а тільки законними методами. Бо люди, легально чи нелегально, але продовжуватимуть шукати, де краще. І цього процесу ніхто не зупинить. Його можна лише регулювати. А, заодно, дбати про власну безпеку, створюючи мігрантам умови утримування чи перебування на нашій території.



Надія МАЇК.