Закарпаття: Скандал з угорським "Преміксом" триває

Понад рік минув відтоді, коли спалахнув скандал, пов’язаний із ввезенням у Закарпатську область хімічних відходів з Угорщини.

Одним зі збірних пунктів чужоземного непотребу стало село Велика Бакта, що в Берегівському районі. Небезпечні токсичні відходи під маркою “премікс” “примандрували” під кодом 2530, тобто як мінеральні речовини. За офіційною інформацією, їх завозили впродовж 1999-2005 рр. Що таке насправді цей “премікс”, мешканці села й українська громадськість дізналися лише на початку 2005-го. Проблеми досі не вирішили і, схоже, вирішать не скоро.

...Травнева Бакта потопає в зелені, сонце припікає майже по-літньому. Під’їжджаємо до закинутої території з величезними мішками з написом Premix. Мішки відкриті, лише в деяких видно речовину бурого кольору, в решті вона перемішана із землею. Тепер тут лежить 200 тонн (93 мішки), а було, згідно з останніми даними, 1900 тонн. Неподалік мешкають люди. Одними з найближчих сусідів мішків із бурою сумішшю є сім’я Миколи та Йолани Сіренків, у яких підростають двоє дітей. Саме це подружжя одним із перших у селі забило на сполох, коли неподалік виросла гора білих загадкових мішків, які страшенно смерділи, від чого голова йшла обертом і дерло в горлі. “Запах був таким жахливим, що в горлі стояла гіркота і щипало неймовірно, – розповіла Йолана Сіренко. – Тепер уже не так відчутно, бо значну частину вивезли”.

Механізм ввезення в Україну угорських відходів простий і начебто зрозумілий: угорська філія фірми Eltex (центральний офіс – у Дебрецені) уклала контракт із закарпатською фірмою “Озон” про закупівлю теплостійкого наповнювача Premix. “Озону” він буцім потрібний як додатковий матеріал для виробництва шлакоблоків, шин і гальмівних колодок. Принаймні такими безневинними версіями місцева влада заспокоювала мешканців Бакти, які активно цікавилися, що ж за склад утворився в їхньому селі. Виникнення фірми та схему з увезенням на Закарпаття угорського сміття закарпатські журналісти пов’язували з персоною народного депутата Іштвана Гайдоша, колишнього члена СДПУ(о), а тепер СПУ. Скільки “наповнювача” ввезли в Закарпаття і загалом в Україну, достеменно не відомо досі. Великі білі мішки помітили не лише в Бакті. “Прописалися” вони й у Мужієвському кар’єрі, на шкільному подвір’ї села Шом, на території Боржавського цегельного заводу і ще бозна-де. У Великій Бакті “товар” вивантажили на території Закарпатського інституту агропромислового виробництва. Деякі мешканці села через незнання навіть використовували завуальовану під органічну добавку суміш як добриво.

– Коли я побачив, як це все викидають на купу, то відразу виник сумнів, що воно комусь потрібне. По сусідству зі мною мешкає голова сільської ради, до якої і звернувся із запитанням, що це нам привезли, – розповів Микола Сіренко. – От вона і з’ясувала, що суміш завіз наш сільський підприємець Йосип Гал (директор “Озону”, – “Газета”) і використовуватиме її як добавку до виробництва шлакоблоків. Десь на третій рік почали виникати підозри, що нас обманюють. Тим паче, саме тоді Угорщина вступила до ЄС, поширилася інформація про вимоги до країн-членів, серед яких і вимоги щодо відходів.

За з’ясування справи взялися місцеві ЗМІ, а мешканці Бакти почали писати листи в Берегівську районну раду, сільську раду, директорові інституту агропромислового виробництва Ануш Балян. Згодом листи селян із проханням зробити аналіз речовини та, незалежно від результатів аналізу, вивезти її геть з’явилися на столах Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Міністерства з надзвичайних ситуацій.

– Директор інституту Ануш Балян подала до суду на всіх, хто писав листи, – продовжив Микола Сіренко. – Вона стверджувала, мовляв, це не територія інституту, що це не хімічні відходи, і просила районний суд стягнути з кожного, хто підписувався під посланнями, по гривні. Суд ухвалив рішення частково задовольнити позов пані Балян і відкликати листи.

Невдовзі стала очевидною потреба з’ясувати у спеціальних установах, що таке “премікс” і яку загрозу несе він довкіллю та людям. За справу взялася Генеральна прокуратура України, яка замовила у двох наукових закладах – Інституті гігієни та медичної екології ім. Марзєєва й Інституті екогігієни і токсикології ім. Медведя – дослідження “преміксу”. Згідно з результатами аналізів, завезена на Закарпаття речовина належить до першого класу токсичності, містить такі неорганічні сполуки, як свинець, мідь, хром і нікель і, відповідно, потребує особливого методу утилізації.

Єдине, чого досі не вивчили фахівці, – це впливу угорських відходів на здоров’я людей. Мешканці Бакти, які мали нагоду дихати просяклим “преміксом” повітрям упродовж шести років, стверджують, що здоров’я селян і їхніх дітей погіршилося.

– У молодшої, 11-річної доньки, вже три роки болить голова, – каже Йолана Сіренко. – Спершу я давала їй аспірин, а потім зрозуміла, що це не допоможе. А лікарі кажуть, що дитина просто росте. У старшої доньки навесні завжди лущиться шкіра на ногах і руках. Три роки тому я місяць ходила до лікарів. Вони ставили різні діагнози. Потім виписували такі антибіотики, які дають при туберкульозі. Далі я зрозуміла, що куди б ми не йшли, нам кажуть не те, що є насправді. В однієї жінки, котра мешкає неподалік, із січня триває ангіна, а лікар не пише, що це таке. Діти хворіють – кажуть, що всюди діти хворіють. Я запитувала в лікаря, чи тут, у Бакті, діти більше хворіють, аніж деінде, а він сказав: ні, всюди так. Сусідні дівчатка обидві сердечники. Два роки тому в мене були дивні плями на руках і шиї. Каже лікар, що алергія, але не хоче з’ясувати, від чого вона. Алергія – і до побачення.

Після отриманням результатів лабораторних аналізів мешканці Великої Бакти почали вдаватися до гучних акцій протесту, включно з погрозами місцевій владі приволокти мішки з “преміксами” під двері районної адміністрації. Один з ініціаторів акцій, працівник Інституту агропромислового виробництва Михайло Бабідорич, навіть поплатився за це роботою, хоча згодом суд поновив його на посаді.

І влада, й “Озон”, який у розпал скандалу скромно мовчав і мовчить досі, зрозуміли: імпортовану “сировину” потрібно вивезти з Великої Бакти та щось із нею зробити. Керівництво Берегівського району пообіцяло, що до початку квітня 2005 р. “премікс” повністю вивезуть. До обіцянок долучився й колишній голова Закарпатської ОДА, а нині міністр із надзвичайних ситуацій Віктор Балога, який залучив до операції вивезення відходів підрозділи свого міністерства.

– І справді, 4 жовтня приїхали шість КрАЗів, хлопці з МНС у захисних костюмах, масках, із кисневими балонами, почали вивозити все це. Ми дуже тішилися, – пригадує Микола Сіренко. – Голова Берегівської РДА викликав до себе директора “Озону” та поставив перед фактом: вивозять “премікс”, іди швидко замовляй вагони. І той зробив письмове замовлення на вагони.

Однак, попри обіцянки, частина величезних відкритих мішків і далі лежить у селі, а решта від жовтня простоює в 14 вагонах у депо станції “Боржава”. З Бакти їх планували “відправити” в Івано-Франківськ і в Шостку (Сумська область) для утилізації, однак на той час уже практично всі знали, що таке “премікс”, івано-франківські “зелені” обіцяли не допустити “приходу” угорських відходів на заводи міста. Приймати “премікс” відмовилися й підприємства.

Мешканці Бакти песимістично налаштовані щодо перспектив перебування “преміксів” на Закарпатті.

– Коли Віктор Ющенко приїжджав на Закарпаття подивитися, як там дамба в Чопі, його спитали про “премікси”. Президент у присутності журналістів зателефонував прокуророві Медведьку та сказав цікаву фразу, мовляв, “із “преміксом” поставить крапку”. Ми чудово розуміємо, що таке “поставити крапку”. Тобто забути, не порушувати цього питання та більше не чіпати цього. От на цьому, як є, вочевидь, і поставлять крапку. Це питання безперспективне. Держава виявилася неспроможною вирішувати такі проблеми, – вважає пан Микола.

Очевидно, що жодних рішень не ухвалюватимуть, доки Генеральна прокуратура не завершить розслідування у справі та не оголосить висновок. А зробити це буде непросто, оскільки справа заплутана, а один із найскладніших моментів полягає в тому, що в Україну “премікси” завозили як мінеральну речовину, а повертати необхідно як відходи першого класу небезпечності.

– Схема щодо “преміксу” була такою, що їх ввозили як сировину. Хоча було очевидно: це відходи, до того ж їх ввезли з порушенням вимог Базельської конвенції (Базельська конвенція “Про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням” регулює увезення токсичних відходів на територію країн з-за кордону, і, відповідно, країни, що ратифікували її, можуть заборонити ввозити небезпечні відходи на свою територію для утилізації. Україна ратифікувала цю конвенцію 1999 року, – “Газета”). Якщо це відходи, то повинен бути дозвіл України, якого вона не давала. Для того, щоб повернути відходи, Україна повинна довести угорцям, що це відходи, – розповідає адвокат Бюро екологічних розслідувань Дмитро Скрильніков.

– Премікси” мають реімпортувати відповідно до умов Базельської конвенції, – продовжує пан Скрильніков. – Тобто повернути угорцям або принаймні вирішити питання з компенсацією. В цьому випадку уряд України мав би наполягати на поверненні, звернувшись у секретаріат Базельської конвенції. Там передбачено процедуру звернення сторін, і секретаріат має вести переговори з угорською стороною. На жаль, цього не роблять, чиновники намагаються перекладати відповідальність один на одного. Але найбільша проблема, як на мене, в тому, що чиновники, причетні до ввезення “преміксів” (думаю, що повз них не проходило ввезення й інших відходів), залишилися чи повернулися на свої місця. Звісно, вони відтягують це питання, намагаються зменшити громадський резонанс. Щодо “преміксів” я чув таку позицію: мовляв, ми зробили велику помилку, що визнали це першим класом небезпеки, тепер маємо проблему з утилізацією. Якби на папері визнали це другим класом, було б легше знищити їх. Були навіть спроби провести додаткові експертизи, щоб визнати їх менш небезпечними. Тоді можна було б торгуватися, як вивезти їх в іншу область. А тепер, звісно, для утилізації першого класу небезпеки потрібні значні ресурси, і жодна область не хоче приймати до себе цей непотріб. На утилізацію відходів та їх зберігання потрібно десятки тисяч гривень. “Озон” не має таких коштів, можливо, фірма взагалі збанкрутувала. Генпрокуратура може притягнути до відповідальності директора підприємства, але те, що його можуть посадити до в’язниці, не вирішить питання з відходами. Виходить, що держава за свій кошт має утилізувати чужі відходи. Хтось заробив на цьому, той же “Озон”, наприклад, якісь чиновники, а тепер Україна повинна витрачати кошти, яких бракує для утилізації наших відходів, і на “премікс”, і на гудрони, і на інші відходи, які позавозили.

Скільки доведеться чекати на завершення розслідування і висновок Генпрокуратури – не відомо. Втім усі знають, як довго ГПУ розслідує масштабні та заплутані справи, до яких причетні офіційні особи. А мешканці Великої Бакти не бачать іншого способу вирішити чужу проблему, яка стала їхньою болячкою, ніж акції непокори. До них вони мають намір вдатися найближчим часом. Цього разу люди, які хочуть жити на чистій і здоровій землі, вимагатимуть пришвидшити слідство та негайно забрати “премікси” з населених пунктів.

Віра Карпінська, Велика Бакта-Львів, "Львівська газета".

Закарпаття: Населення Берегівщини готується до акції непокори. Через злощасний "премікс"
Вивезення «Преміксу» із Берегово гальмують Мінохорони здоров’я та Мінекології
МНС: Угорський "Премікс" із Закарпаття ніхто не вивозив!
24 вагони з з угорським "Преміксом" досі знаходяться на Закарпатті