Ужгородський коньячний завод — підприємство міцної витримки

Після економічних катаклізмів 90-х на Закарпатті практично не залишилося великих підприємств. Занепали заводи-гіганти, розвалилися міцні сільськогосподарські господарства. Але, мабуть, найбільше криза вдарила по виноробній промисловості, яка і так була ослаблена сумно
відомою антиалкогольною кампанією. Одним із тих, хто встояв, був Ужгородський коньячний завод.

Тут розливають елітну продукцію.

Він став своєрідною легендою у краї, адже практично єдиний в місті ні на хвилину не згорнув виробництва, витримав численні економічні спади, зміг зберегти колектив і з року в рік нарощує обсяги своєї продукції.



ЗАВОД ЯК ВЕЛИКА РОДИНА



За роки, що минули, підприємство спромоглося не лише зберегти виробництво, а розширити його, вдосконалити матеріально-технічну базу, покращити умови праці. Працівники — на відміну від колег з багатьох підприємств України — на собі відчули значення такого поняття, як “соціальний захист”, бо мають високу, стабільну заробітну плату, частково оплачене харчування в заводській їдальні, їм виділяються кошти на оздоровлення та матеріальну допомогу, а їхні діти отримують безкоштовні путівки в літні табори відпочинку. Усі ці успіхи не залишилися непоміченими: минулоріч оргкомітет Національного Бізнес Рейтингу нагородив ОП Ужгородський коньячний завод почесною відзнакою за перше місце в номінації «Заробітна плата».

Без уваги не залишаються і ветерани, малозабезпечені та інваліди. На благодійні цілі щороку підприємство виділяє значні кошти. Немає на коньячному й актуальної для його профілю проблеми — пияцтва. Звісно, буває й таке, людина влаштовується на завод саме з міркувань легкого доступу до спиртного. Проте такі довго не затримуються. Загалом колектив настільки стабільний, що на підприємстві вже десятками років практично відсутня плинність кадрів. Тут всі

усіх знають і почуваються як у великій родині.

У місті не без ноток заздрості подейкують, що на коньячному побудований свій окремий соціалізм.

Основна заслуга в цьому, в один голос кажуть працівники коньячного, належить депутату обласної ради народних депутатів від Соціалістичної партії України, знаній та шанованій людині Володимиру Гісему, котрий працює на посаді директора заводу вже 26-ий рік.

Окрім цього, він також очолює корпорацію “Закарпатсадвинпром”, до складу якого входять 26 господарств виноробного профілю.

Коньячний завод протягом багатьох років залишається базовим підприємством. Загалом коньячне виробництво на Закарпатті має свою цікаву історію. Володимир Гісем може розповідати про неї годинами, бо вважає її однією з найважливіших сторінок розвитку краю. Коньячне виробництво бере свій початок з цеху спиртокуріння Ужгородського винрадгоспу в селі Великі Лази, де 1959 року було вироблено і закладено в дубові бочки першу партію коньячного спирту. У 1962 році з’явився — знову ж таки перший — коньяк “Три зірки”. Згодом підприємство перебазувалося до Ужгорода, у 1977 році воно отримало назву “Ужгородський коньячний завод”.



ДИВЕРСІЯ, САНКЦІОНОВАНА ДЕРЖАВОЮ



З того часу підприємство пройшло чималий шлях, на якому були не лише здобутки та успіхи, а й чорні дні. З болем директор згадує славнозвісну антиалкогольну кампанію, коли готовий коньяк переробляли на спеціальні домішки до харчу худоби. Володимир Гісем вважає цю кампанію економічною диверсією. Розповідає, що лише Україна в ті роки збирала по одному мільйону 100-300 тисяч тонн винограду (для порівняння: сьогодні ця цифра становить 150-200 тисяч тонн!). Продукція за своїми якостями відповідала найвищим стандартам. А її вивозили в Башкирію на нашвидкуруч створений завод “Бешбелок”, де знищувалися тонни відбірної

виноробної продукції. За добу там приймали до 60 цистерн. Тару ж били, под-ріблювали і відправляли за кордон за три карбованці за тонну.

Тоді ж величезні площі з виноградниками були розорані і віддані під забудову, господарські

об’єкти. І дотепер від наслідків тієї економічної диверсії виноградарська галузь не оговталася.



ЗАСЛУЖЕНІ НАГОРОДИ



Сьогодні завод спеціалізується на випуску коньячної продукції віком від 3 до 12 років з коньячних спиртів, вироблених з екологічно чистої

сировини. Ужгородські коньяки, що випускаються під торговою маркою “Тиса”, є незмінними учасниками і переможцями численних спеціалізованих виставок, ярмарків алкогольної продукції, презентацій, дегустацій. Їх із задоволенням куштують і в Секретаріаті Президента, і у Верховній Раді, і в Кабінеті Міністрів України. У конкурентній боротьбі — повірте, дуже серйозній — з іншими виробниками коньячної продукції Ужгородський завод рік за роком виграє тендери на постачання свого коньяку до установ Міністерства закордонних справ, тож на дипломатичних прийомах у посольствах та консульствах України в усіх куточках світу уже давно оцінили продукцію ужгородців — елітні коньяки “Тиса”, “Карпати”, “Ужгород” та “Закарпатський”. Стабільність, висока якість марочних та ординарних коньяків забезпечили їх визнання і високі оцінки серед фахівців та споживачів на вітчизняному ринку та за кордоном.

Особливо пишається директор коньячного спеціальним дипломом “За вірність традиції та якості”, отриманому на престижному конкурсі виноробів. Усі спеціалісти там одностайно відзначили ужгородські коньяки як натуральні, виготовлені за традиційною класичною технологією.

Всього Ужгородські коньяки на вітчизняних і міжнародних виставках і конкурсах здобули п’ять Гран-Прі, п’ять великих золотих, 77 золотих, 24 срібні та шість бронзових медалей.



СЛОВО З ПРИВОДУ



Василь ФРІНЦКО, працює на коньячному заводі будівельником майже 22 роки:



— Декілька разів мав можливість поміняти місце роботи, але завжди відмовлявся. Своєму рідному підприємству не зраджу ніколи, передусім через те, що, як і мої колеги, відчуваю турботу та увагу з боку керівництва заводу, зокрема Володимира Васильовича Гісема. Ми давно вже не маємо проблем з виплатою зарплат, отримуємо матеріальне заохочення за хорошу роботу, нас привозять на роботу та відвозять до місць проживання заводським транспортом. Щовечора звітуємо особисто директору про роботу і отримуємо завдання на наступний день. Завод сьогодні розбудовується, зводяться нові цехи, ремонтуються старі, тож я впевнений, що завжди матиму роботу. Я спокійний за своє майбутнє.



Людмила ОРТУТАЙ, "Чиста політика"