Повстання багатих

Штаб-квартира протестного руху в Україні тимчасово розміщується в красивій будівлі Будинку профспілок на майдані Незалежності, а його керівний орган називається Комітетом національного порятунку. Всі його 18 членів – депутати парламенту, люди, що добре влаштувалися.
Вони вже багато років в оточенні Ющенка, причому частина з них входять в очолювану ним парламентську фракцію «Наша Україна». Вона збита із зовсім різнорідних партій. Це, наприклад, соціально-політична «Солідарність» на чолі з Петром Порошенком, ринково-ліберальна партія «Реформи і порядок», що недавно нахабним чином була перейменована в «Нашу Україну», й християнсько-консервативна партія «Рух», яка вийшла з легендарного опозиційного руху радянських часів. У даний час їх поєднує головним чином прагнення замінити президента, що іде.



«Політичні партії практично не спираються на населення, — говорить керівник київської філії Фонду імені Фрідріха Еберта Гельмут Курт, — вони служать тільки для реалізації інтересів своїх голів».



Лінія конфлікту в Україні взагалі пролягає не між ідеологіями, а між інтересами різних олігархів, що прагнуть не тільки затвердити свій економічний вплив, але й захопити політичну владу. У силу цього вони перетворили парламент на своєрідне представництво власних амбіцій.



Наприклад, угодований Петро Порошенко — депутат уже багато років, упродовж яких він перебував у найрізноманітніших партіях. Він любить надягати плетену жилетку, його називають «шоколадним королем», тому що він володіє кондитерською фабрикою. Але, на додачу до цього, Порошенко належить до найбагатших людей України й розпоряджається майже 50 підприємствами. Що стосується його ідеологічних переконань, вони практично невідомі, однак його безпосередня політична мета, на думку одного знавця політичної кухні, «посадити в президентське крісло Ющенка», на бік якого він прибився близько двох років тому.



У фракцію «Наша Україна» не входить, але в «рятівному комітеті» представлена «Жанна Д’арк «помаранчевої революції» Юлія Тимошенко, з появою якої на трибуні демонстранти — ті, що зібралися на майдані Незалежності, впадають в ейфорію й любовно називають її по імені.



Це єдина жінка в Україні, яка стала «олігархінею» завдяки енергетичній сфері. Ця радикалка вселяє трепет клубові київських панів, які вважають її здатною на «ніч довгих ножів», одержи вона таку можливість. Свого часу підприємниця, користуючись сфальсифікованими документами, вкрала в Росії три мільярди кубометрів газу й в обхід української митниці продала їх британській дочірній фірмі. Розслідування цієї афери почалося з ініціативи президента Кучми. Її заклятого ворога, думає Тимошенко, і клянеться, що не заробила на цьому ні копійки.



Доля «помаранчевої революції» залежатиме від того, хто в остаточному підсумку переможе в оточенні Ющенка. Але чи здатні олігархи виправдати надії й чекання українців, пов’язані з демократією й правовою державою, це інше питання.



Можна лише додати, що найбільш передбачуваним політиком у колі опозиції західні спостерігачі вважають голову Соціалістичної партії Олександра Мороза. Це єдина людина, яка представляє ясну ідеологічну позицію, яку за німецькими поняттями можна визначити як соціал-демократичну. Але він також твердо стоїть за Ющенка — не тільки ідеологічно, але й у буквальному значенні цього слова.



Хайке ХОЛЬДІНГХАУЗЕН

«Ді тагесцайтунг»