На Закарпатті позивні у радіоефірі вперше прозвучали 16 листопада 1945 року

Сьогодні — День телебачення, радіо і зв’язку. Один із видів засобів масової комунікації та передачі інформації – радіо, нині для усіх людей є звичним явищем. Канули у лету ті часи, коли сигнал на відстані через електро-магнітні хвилі був сенсацією і неймовірним винахідом вчених. Історія українського радіо починається із далекого 1924 року. Саме тоді у Харкові з’явилася перша радіостанція. Олександр Попов на початку 1895 року створив радіоприймач, а два роки поспіль в ефір вийшла перша радіопрограма, що сладалася із одного слова "Герц".
На Закарпатті вперше радіопозивні прозвучали 16 листопада 1945 року. Сьогодні мало, хто може пригадати, яка ж мелодія в далекому 45-му сповістила про те, що почало своє мовлення місцеве Закарпатське радіо і якими були перші слова дикторів, які звернулися до краян. У ті часи в ефір виходили тільки наживо.
Плівок ще не було. Тож, зафіксувати ту мить могла тільки людська пам'ять. Пам’ять тих, хто в середині минулого століття прийшов працювати на щойно створене радіо, яке тоді розміщувалося на вулиці Жупанацькій.
Ті, що працювали дикторами, капжуть, що то були важкі умови. Різні траплялися ситуації. І завжди у вирі основних подій - працівники радіо. Та фундатори - радійники краю, передусім були романтиками і великими ентузіастами. Один із перших закарпатських дикторів Михайло Якимчук, за фахом фізик і медик. Але радіо стало його покликанням. Зрештою як і багатьох інших, хто бодай одного разу потрапив у радіостудію або центральну апаратну.
Пройшли роки. Часи змінилися. Епоха романтизму і єдності позаду. На дворі третє тисячоліття. Доба урбанізації, технократизму і прагматиків. Життя минулих років, прийдешнє покоління не може побачити або почути із архівів чи фондів. Шкода, але у радіофонді нашого регіону збереглося дуже мало програм тих часів. Більша частина архіву знищилася за наказом тодішніх очільників.
Проте є радійники, які зберігають свої мікрофонні папки та старі плівки. Аби відтворити у пам’яті прожите, а часом і для історії. Це Осип Лобода, Володимир Кривоцюк, Світлана Трохименко, Ольга Легельчик, Уляна Демчук, Микола Днрев’янко, Андрій Петровський та інші.
Закарпатське радіо починало мовлення українською і угорською мовами. Поступово штатний розпис збільшувався. Відповідно розширювався ефірний час і урізноманітнювалися програми.
Кореспонденти редакцій інформації, пропаганди, промисловості і с/г, художніх, молодіжний та дитячих програм щодня пробивали інформаційну тишу Закарпаття оперативними і цікавими повідомленнями чи нарисами, розповідями або ж інтерв’ю.
Нині нові позивні впізнають мільйон закарпатців. Вони щодня звучать у радіоетері. Сповіщають про те, що кореспонденти закарпатського радіо готові поділитися із краянами підготовленою інформацією на різних мовах нацменшин. Українці і угорці, румуни, словаки і німці, усі вони однаково чують, що нового, цікавого, резонансного у політиці, економіці, соціумі та кільтурно-спортивному житті регіону. Були часи, коли на радіо працювало близько 40 редакторів. Сьогодні їх значно менше. Але кожен з тих, хто працює тут, є професіоналом і справжнім радійником. Для них радіо не просто засіб спілкування зі слухачами.
Природньо, що на зміну старшому поколінню приходить молодь. Сповнена енергії, новаторства, цікавих ідей. Циклічність життя. Поруч із метрами закарпатського радіо свої перші кроки починає нова генерація радійників. Нині у радіобудинку працюють і “ефемівці” - юнаки та дівчата, які мріють продовжити радіосправу на Закарпатті.
Понад шість десятків існує радіо – це багато чи мало? Закономірність життя у співвідношенні. Для людини – це поважний строк, а для радіо – це певний етап. Маленький відрізок часу з довжиною людської долі.
Телеканал „Тиса-1” збільшує кількість телевізійних програм. Покращується їх якість, з”являються нові обличчя. Нині він веде мовлення угорською, румунською, словацькою, чеською, ромською, російською, українською мовами. Йде тісна співпраця з іншими регіональними студіями України. Нині особливу роль радіо, телебачення робить у розвитку поширення інформації економічного і суспільного потенціалу нашої держави.
Високою є оцінка професійної діяльності українських медійників їх самовіддана творча праця, високий професіоналізм і надалі будуть спрямовані на підвищення якості теле- радіоматеріалів і загалом конкурентоздатності вітчизняних журналістики . Технічний прогрес міняє наше життя. Сьогодні нам доступні найсучасніші послуги, які допомагають в бізнесі і в повсякденному житті: пошта, телеграф, стільниковий зв'язок, інтернет...
Постійно розширяється спектр послуг, що надаються, поліпшується їх якість, застосовуються передові технології. Все це - результат нашої загальної праці.
Із святом вас, дорогі колеги!

Ростислав Бегеш, журналіст

На Закарпатті група працівників радіо та телебачення нагороджена почесними грамотами