Через насичення ринку мобільною телефонізацією стара система зв’зку починає відмирати

Проте стаціонарний телефон все ще користується попитом

Роботі такої галузі, як інженерно-технічна інфраструктура по забезпеченню потреб виробництва та життєдіяльності населеня був присвячений брифінг в Закарпатській облдержадміністрації, який на який прийшли начальник управління енергетики, транспорту і зв’язку ОДА Юрій Попович та його заступник Володимир Католик, начальник ДП “Закарпатське обласне автотранспортне управління” Ярослав Фейцарук, директор Закарпатського обласного радіопередавального центру Концерну РРТ Віктор Гірич.

Журналісти в черговий раз заслухали статистичні чиновницькі звіти, напічкані багатьма цифрами, та задали ряд питань, які цікавлять громадськість краю. Нам, споживачам, чесно кажучи, оті цифри до “лампочки”, бо нас більше бентежить чи будемо й надалі користуватись благами цивілізації – світлом, газом, зв’язком.

Зі слів гостей брифінгу, можемо запевнити, що побавляти всього цього нас не будуть. Однак щодо покращення якості надання тих чи інших послуг, то тут справа непередбачувана. Мовляв, споживачі за отримані послугами вчасно не розраховуються, через що підприємства не в змозі модернізовуватись і облаштовуватись новим обладнанням. Бо, як висловився образно Ю.Попович, ті ж самі електро– та тепломережі, як і людина, старіють морально і духовно. До того ж, і час диктує свої умови. Взяти б до прикладу той факт, що через насичення ринку мобільною телефонізацією стара система зв’язку починає відмирати і стає збитковою. Однак хоч нині кожний-другий хіпує з мобілкою, та все ж таки звичайний міський телефон користується попитом. Вірніше, багато людей стоять у черзі по кілька років, аби отримати міський абонент. “Черговикам” укртелекомівці у відписках радять чекати і чекати. Правда, не повідомляють скільки часу. Проте, виявляється, вихід із ситуації є – номер і підключення можна отримати позачергово, заплативши при цьому майже тисячу гривень.

Закарпатцям треба готуватись морально і матеріально до підвищення тарифів на перевезення у міському та міжміському транспорті. Бо, мовляв, цей вид послуг автоперевізникам не приносить великих прибутків, через що ті не взмозі придбати комфортний транспорт, а возять нас у “курятниках”. До того ж, гості констатували, що ціни на пально-мастильні матеріали та запасні частини давно зросли, а тарифи на перевезення не підвищувались. Що до цього можна додати? Дисбаланс у нашій економіці пустив гливоке коріння – ціни на товар та послуги зростають стрімко, а зарплати тупцюють на місці.



Тетяна Савко