Сергій Слободянюк : Що рік навчальний нам несе?

Проблеми ужгородських шкіл – тема не нова, але все ж така, яка ніколи не втратить своєї актуальності. Особливо яскраво всі недоліки, бездіяльність влади проявляються на початку кожного навчального року, коли, відпочивши за літо, діти, батьки, педагоги можуть по-новому глянути на призабуті за канікули проблеми. Про те, чим сьогодні живе ужородська школа, актуальна розмова із очільником об’єднання «МІСТО» Сергієм Слободянюком.

— Хотілося б почути вашу думку про ужгородську освіту...
— Якщо говорити відверто і порівнювати зі своїм власним досвідом, то вважаю, що українську школу так «зареформували», що сьогодні якість освіти в середній та вищій школі не відповідає потребам дня. Про матеріальну базу школи і говорити не доводиться. Держава зняла з себе відповідальність за школу, переклавши її на плечі батьків, які змушені збирати гроші на все і за всіх. У кого немає грошей, стикається з великими проблемами. Якщо дитина ходить до школи, а батьки не беруть участь в «фінансуванні», на таку дитину дивляться косо і товариші по навчанню, і вчителі, й інші батьки. Не є секретом і те, що в школах продаються оцінки, атестати. Але найбільшою проблемою вважаю те, що посадовці від влади, зобов’язані вирішувати ці проблеми безпосередньо на місцях, повністю їх ігнорують, не займаючись вирішенням наболілих проблем освіти.
— Але ж усім відомо, що грошей виділяється обмаль, і якщо б не батьки, ще не відомо як були б облаштовані школи.
— А ви спробуйте глянути на проблему з іншого боку: не вирішував би вчитель фінансові проблеми за рахунок батьків, заворушилися б тоді панове чиновники і впритул приступили до виконання своїх посадових обов’язків. А так усіх влаштовують батьківські комітети, які, до речі, не зареєстровані в органах юстиції відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян» і не мають статутів діяльності та працюють з «чорним налом», порушуючи правила «Про ведення касових операцій в Україні» або відкриття спонсорських рахунків. Давайте ж згадаємо забуту істину про те, що школа – обличчя держави, і припудрювати його, прикриваючись турботою про дітей, не варто. Тому що все купують батьки, а чиновникам залишається тільки складати звіти до центру – у нас, мовляв, все добре.
— Якщо говорити про Ужгород, то всі знають, що тривалий час у місті існувала заборгованість з виплати зарплат вчителям, а в садочках мало не перестали годувати дітей. Але ситуація все ж таки наважилася позитивно.
— А чому ніхто не запитає яким саме чином? За які, як кажуть у народі, «шиши»? Адже для вирішення проблеми Ратушняк взяв пільговий кредит від Держказначейства в розмірі 9 мільйонів гривень, це при тому, що місячний муніципальний бюджет складає приблизно 12 мільйонів, а працівникам освіти на зарплату і відпускні за літній період необхідно було виплатити відразу 25 мільйонів гривень. Будь-яка розсудлива людина розуміє, що ці гроші тільки тимчасово перекрили розрив між можливостями і потребами. Звідки місто візьме різницю? І хто буде повертати кредити? І звідки візьмуться зарплати на наступний рік? Питання риторичні. Просто комусь треба було перед місцевими виборами зробити з себе доброго дядечка. Тим більше, що завжди можна все списати на кризу.
– Сесія міськради свого часу на всю освітню галузь запропонувала виділити з бюджету 105 млн. 712,8 тис. грн., у той час як за столичними формульним розрахунками Ужгороду було передбачено на три мільйони менше, а точніше, сума становила 102 млн. 721 , 5 тис. грн. Тоді це вселяло оптимізм.
— Так, але хто сказав, що бюджет перевиконаний? Він же у нас, як завжди, в дефіциті. З задекларованого, тобто того, що реально зроблено, відомо тільки, що з великих робіт на 66 тисяч відремонтували дах у 7-ій школі, проводилася заміна опалення в економічному ліцеї, був проведений тендер на аналогічні роботи на 800 тис.грн. в лінгвіністичній гімназії та в ДВЗ № 42 на 400 тисяч поміняли вікна. Кажуть, що вікна міняли і в інших освітніх установах, але директори навіть бояться говорити про це, тому що всім відомо, що підрядником виступала фірма, яка належить тому ж Ратушняку (дислокується в Горянах, на базі «555») і що рахунки за виконану роботу явно не відповідали об’ємам виконаних робіт. Але навіть так це тільки маленький відсоток від обіцяних освіті мільйонів. А де решта?
– Кажуть, що подібні порушення здійснюються при потуранні начальника відділу міськосвіти Володимира Огаря.
— Знаєте, не так давно, 23 липня, С. Ратушняк зібрав директорів шкіл та дитячих садків. Наївні педагоги зраділи було, що, нарешті, вирішаться всі «шкільні» проблеми. Але виявилося, що їх запросили для переобрання уже пенсіонера Володимира Огаря. На папірцях солідні педагоги повинні були написати ім’я передбачуваного нового начальника. Результат цікавий? Звичайно ж, «більшістю голосів» був підтриманий Огар.
– Може, це своєрідна подяка за раніше «перепрофільовані» навчальні заклади міста?
— Так, адже не секрет, що за останні кілька років у спішному порядку і, впевнений, при потуранні начальника від освіти, закрили вечірню школу, ЗОШ № 4, НВК «Ерудит», «перепрофілювали», як ви кажете, елітну будівлю управління місьосвіти по вул.Фединця. Також Ратушняк намагається прихопити собі ласий шмат землі від ЗОШ №2. Промовчимо вже про те, що керівники навчальних закладів міста усунені від можливості самостійно розпоряджатися коштами, виділеними на реконструкцію, ремонтні роботи, заміну вікон, дверей, меблів, закупку інвентарю. Крім того, їх просто примушують користуватися послугами фірм, часто підконтрольними меру, які поставляють їм неякісні товари за високими цінами
— То чому ж вони мовчать?
— Тому що в будь-який момент Ратушняк може їх просто викинути з займаної посади. І це при тому, що значна більшість цих людей з них — шановані педагоги, відмінники освіти. Але в той же час це просто люди, яким теж треба годувати свої сім’ї.
— Не хотілося б закінчувати нашу розмову на такий мінорній ноті.
Звичайно, всі ми, мислячі люди, віримо, що у всіх галузях нашого життя неможливий постійна спад. Але для поліпшення ситуації, перш за все на місцях, необхідно раз і назавжди поставити заслін зажерливій владі. Усього за кілька тижнів нас чекають місцеві вибори. Це наш спільний шанс поліпшити ситуацію, у тому числі й у сфері освіти. Треба тільки зробити правильний вибір.
А нині, напередодні світлого свята знань перш за все хочеться побажати усім повноцінного матеріального забезпечення наших шкіл. Дітям, аби отримані знання завжди ставали їм у пригоді, батькам – аби навчальний процес дітей не видавався їм надто складним.
А всім педагогам — земний уклін за те, що попри копійчані зарплати, постійну нестачу коштів продовжують навчати наших дітей, як сказав класик, світлому, чистому і мудрому. З Днем знань, дорогі учні, батьки та педагоги!