Додати новий коментар

І знову Закарпаттям. Тут можна їздити нескінченно - кожне село має свою родзинку і відрізняється від інших. Хтось - вище всіх у горах, у когось - найдовша вулиця - одна - уздовж річки, комусь дісталося аж три річки, і кожна може претендувати на звання найкрасивішої річки Закарпаття...

А я сьогодні про Нижнє Селище - є таке велике гарне село в 15 кілометрах від Хуста.

Тут взагалі всі села з таким родоводом, що здивуєшся. Згадка в 12-13 столітті в письмових джерелах - не рідкість, а норма. Традиції, що зберігаються споконвіку і які дожили до наших днів, - теж є таке. Ну і, звичайно ж, любов до свого села, яка проявляється в тому, що за ним стежать, прибирають, радіють, коли відбувається щось нове і цікаве. І, головне, - залишаються в ньому жити.

У селах Закарпаття багато молоді і дітей. Хтось їде, підростаючи, але багато хто залишається після закінчення школи вдома, і це не дивно: красиві місця, чисте повітря. Якби була робота - нормальна, добре оплачувана, тут би ніколи не було демографічних проблем.

Нижньому Селищу вже виповнилося понад 560 років. Але насправді краєзнавці вважають, що люди тут живуть років 900, просто називалося село по-іншому. Та й як цьому не бути: тут в усі часи були різні влади, різні уклади.

У будинку одних моїх знайомих знайшлися старі документи. Так ось, господар будинку, 1906 року народження, встиг послужити в... чотирьох арміях! У чеській, австро-угорській, угорській, і радянській! І нічого дивного в цьому немає: споконвіку ці місця переходили з рук в руки.

Тому і звикли люди сподіватися тільки на себе, а не на владу - хто знає, що буде завтра?