Додати новий коментар

Міністерство соціальної політики, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство фінансів, Державна служба статистики і Національна академія наук (НАНУ) затвердили методику комплексної оцінки бідності.

Про це йдеться в спільному наказі відомств.


Відзначається, що методика розроблена для виконання стратегії подолання бідності. Для основних монетарних критеріїв бідності розраховуються наступні показники: сукупний дефіцит доходу бідного населення; середній дефіцит доходу бідного населення; глибина бідності.


Методика передбачає визначення 3 груп критеріїв оцінки бідності.


1-ша група (основні монетарні критерії бідності): сукупні еквівалентні витрати особи нижче 75% медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат; сукупні еквівалентні витрати особи нижчі за фактичний (розрахунковий) прожитковий мінімум в середньому на душу населення; загальні еквівалентні доходи особи нижчі за фактичний прожитковий мінімум в середньому на душу населення; загальні еквівалентні доходи особи нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць у середньому на одну людину.


2-га група (інші монетарні критерії бідності): еквівалентні витрати особи за межею бідності, визначеної Організацією Об'єднаних Націй (ООН) для країн Центральної та Східної Європи як гривневий еквівалент 5,05 долара відповідно до паритету купівельної спроможності; середньодушові еквівалентні доходи особи нижче 60% медіанного рівня середньодушових еквівалентних доходів за шкалою еквівалентності Європейського Союзу.


3-тя група (немонетарний критерій бідності): наявність в домогосподарствах через брак коштів 4 з 9 ознак депривації (скорочення або повне позбавлення можливості задовольняти основні потреби).


За методологією ЄС до ознак депривації відносяться: наявність у домогосподарства заборгованості по виплаті іпотечного кредиту або орендних платежів, рахунків за комунальні платежі, платежів за придбання товарів і послуг на виплату або інших платежів за кредитами; нездатність домогосподарства оплатити тижневу щорічну відпустку далеко від дому; нездатність платити за підтримку належної температури в житлі; нездатність платити за споживання страв з м'ясом, курятиною, рибою (або їх вегетаріанським еквівалентом) через день; нездатність платити несподівані фінансові витрати за рахунок власних ресурсів (в розмірі законодавчо встановленого прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць у середньому на одну людину); нездатність дозволити собі мати телефон (в тому числі мобільний); нездатність дозволити собі мати кольоровий телевізор; нездатність дозволити собі мати пральну машину; нездатність дозволити собі мати автомобіль.