Додати новий коментар

Розмірковуючи над нововведеннями з початку 2018 року серед приємних подій відзначив підвищення розміру мінімальної зарплати з 1 січня до 3723 грн. Це на 523 грн. або 16,3% більше, ніж було в минулому році (3200 грн.).

Мене питають: це добре, чи погано?

А може, як лякали панікери напередодні 2017 року, це спровокує різке підвищення цін, доходи населення згорять через інфляцію, і ми станемо ще біднішими? Відповідаю – це, безумовно, дуже позитивна пропозиція Уряду, зафіксована парламентом у прийнятому Законі України «Про Державний бюджет на 2018 рік». І те, що відбулося протягом 2017 року цьому підтвердження.

Серед державних соціальних стандартів показник мінімальної заробітної плати є дуже важливим. Адже він вимагає від роботодавців забезпечувати нарахування зарплати не нижче цього рівня і це для усіх легально працюючих громадян гарантія підвищення власних доходів, а для держави – гарантія збільшення доходів бюджету і пенсійного фонду від податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та єдиного соціального внеску (ЄСВ).

Протягом 2017 року завдяки підвищенню «мінімалки» , яке у свою чергу викликало підвищення темпів зростання середньої зарплати по країні з 6,0 тис грн. у січні до 8,8 тис грн.. у грудні (майже 47 % плюс), суттєво зросли надходження від ПДФО (за 1 півріччя 2017 р. 85 млрд. грн. проти 65 млрд. грн.. у 1 півріччі 2016 р., + 30%) та від ЄСВ (130 млрд. грн. за 9 міс. 2017 р. проти 95 млрд. грн.. за цей період 2016 р., + 37%).

Звітність за минулий рік в цілому ще обробляється, тому оперувати реальними фактичними даними складно. Але за моїми оцінками надходження від названих видів платежів за 2017 рік складуть порядку 320 млрд. грн., що на третину більше, ніж у попередньому році. Прогрес? Безперечно.

Рівень споживчої інфляції в Україні дійсно дещо зріс. В листопаді 2017 р. він склав 13,6% з початку року, а НБУ підвищив прогнозний рівень на 2017 рік з 9,1% до 12,2%. Однак індекс зростання доходів працюючих осіб по темпах значно перевищує індекс росту інфляції, що у макроекономічному вимірі також не можна вважати поганим явищем.

Отже позитиву від підвищення мінімальної зарплати і в економічному, і в соціальному сенсі значно більше. Тому і у 2018 році варто очікувати подібного ж ефекту.

Прийняте на 2018 рік підвищення лише на 16,3%, очевидно, при розробці показників Державного бюджету корелювалося із показником прогнозу інфляції на рівні 9%. Однак Уряд передбачив для себе завдання за підсумками першого кварталу 2018 року розглянути питання щодо можливості підвищення мінімальної зарплати вже з другого кварталу до 4200 грн. І це зафіксовано у прикінцевих положеннях Закону про держбюджет. Таке підвищення вже більш відчутно і значно сильніше вплине на виконання іншого завдання – домогтися зростання середньої зарплати по країні на кінець року до 10 тис грн.

Скажу, що цей рівень не є якимось фантастичним. Наприклад, у грудні 2017 року середня зарплата по м. Києву склала 14,0 тис грн., по нашій Закарпатській області – 8,1 тис грн.. (8 місце у державі), а скажімо в галузі авіатранспорту – 33,3 тис грн.. (найвища серед усіх галузей економіки).

Провідні підприємства Закарпаття вже зараз запрошують на роботу, пропонуючи початковий рівень заробітку 7- 10 тис грн. Тенденції будуть змінюватися. В умовах, коли у сусідніх країнах нашим землякам залюбки пропонують 500 і більше євро за місяць, а це по курсу понад 15 тис грн.., що поки багатьох приваблює, наші роботодавці і і держава для освітян, медиків, службовців тощо будуть змушені підвищувати зарплату, щоб зберегти кадри, вигравши конкуренцію у іноземців. Відповідний ріст мінімальної і далі по ступенях кваліфікації платні зламає у багатьох бажання відправлятися на чужину. Адже вдома завжди краще, за умови, звичайно, коли є і добра робота і гарно платять. Я такий перебіг подій наважуся спрогнозувати на недалеку перспективу. Сподіваюся не помилитися.

Далі варто згадати і про інший важливий державний стандарт – прожитковий мінімум. Він на 2018 рік для працездатних осіб встановлений з 1 січня в розмірі 1762 грн., з 1 липня – 1841 грн. і з 1 грудня – 1921 грн. Якби цей рівень був реальний, тобто дійсно відповідав біологічним потребам людини, то взагалі не було б жодних сумнівів, що розмір зарплат і мінімальної, і середньої, що згадувався вище, є цілком достатнім та прийнятним. Але ж спеціалісти зазначають, що цей мінімум за нинішніх економічних реалій повинен складати у 2018 році щонайменше 4 тис грн.. З цим погоджуються і політики, і вже багато урядовців. Отже час взятися за перегляд цього стандарту, інакше ми самі себе обманюємо.

Питання в тому, що прожитковий мінімум, вірніше його розмір, лежить в основі розрахунків багатьох інших соціальних показників щодо державних гарантій, допомоги, пільг тощо. А як кажуть в урядових колах ресурсів держави поки що не вистачає щоб піти на суцільне підвищення усіх соціальних норм. Тоді, напевно, слід переглянути систему визначення цих норм. А прожитковий мінімум все ж затверджувати в реальному значенні. Щоб він дійсно відображав в грошовому еквіваленті життєво необхідні потреби кожної людини.

Мене також питають, як вплине підвищення зарплат на платоспроможність людей. Ну, звичайно, позитивно. Чим більше людина заробить, тим більше може витратити на задоволення різних власних потреб. Але, як відомо, грошей завжди не вистачає, психологія у людей така. Бажання завжди перевищують можливості. Однак для працюючих вже легше, перспектива більш-менш зігріває.

Але в країні зараз майже 12 млн. пенсіонерів, у яких нинішня мінімальна пенсія менше 1,5 тис грн.., а середня менше 2,5 тис грн.. а також близько 8 млн. дітей до 18 років, більшість з яких навряд чи допомагають батькам наповнювати бюджети родин , щоб забезпечити той сумнозвісний прожитковий мінімум. Рівень життя і достатку цих категорій нашого населення я поки що не можу віднести до благополучних. Навпаки, вважаю у нашій державі це істотною проблемою, яка потребує вирішення, як кажуть, вже зараз. Сподіваюся, що це питання також для усіх гілок влади стане нарешті центральним.