Додати новий коментар

Міф 1. Туберкульозом можна заразитися, якщо користуєшся книгами, предметами побуту, іншими речами хворого, споживаєш їжу, яку приготував або продавав хворий, або через користування спільним посудом.

Насправді: Таким чином заразитися туберкульозом не можна, оскільки він передається через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом з людиною, хворою на туберкульоз легень, яка кашляє і не отримує лікування.

Міф 2. Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки і прибирати у місцях перебування великої кількості людей зі застосуванням дезінфікуючих розчинів.

Насправді: У такий спосіб від туберкульозу себе не захистиш і єдиний спосіб знизити ризик – це регулярне провітрювання. У будь-якому випадку спілкуватися з хворою людиною краще на відкритому повітрі – там туберкульоз, як і інші інфекції дихальних шляхів, не передається.

Міф 3. На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.

Насправді: На туберкульоз частіше хворіють безробітні, безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а також мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі і металурги. Ризик приєднання туберкульозу підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, автоімунні захворювання. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію органів або кісткового мозку. Тривалий близький контакт з хворим, який не отримує лікування, також є небезпечним. Від більшості цих обставин ніхто не застрахований.

Міф 4. У Радянському Союзі туберкульоз був під контролем, адже всі люди зобов’язані були проходити флюорографічне обстеження і проблеми з туберкульозом в Україні – результат руйнування “совєцької” диспансерної системи.

Насправді: Захворюваність на туберкульоз в Україні знаходиться на рівні 80-х років минулого століття і є в 2-3 рази меншою за показники 60-70 років. Завдяки неконтрольованому застосуванню антибіотиків у ті часи, зараз країна страждає від поширення стійких до лікування форм хвороби.
Радіологічне ж обстеження грудної клітки не є ефективним способом виявлення туберкульозу.

Міф 5. Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу, становить велику небезпеку для оточуючих.

Насправді: Небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і не лікується. Через декілька тижнів після початку лікування, така людина не може нікого заразити, навіть якщо в її аналізах ще залишається збудник.

Міф 6. Туберкульозом можна заразитися в громадських місцях.

Насправді: Туберкульоз передається не так швидко, як інші інфекції. Приблизна межа зараження – вісім годин щодня впродовж трьох місяців до початку лікування. До того ж, значна кількість дорослих людей вже інфікована туберкульозом. 90% з них ніколи не захворіє – природний протитуберкульозний імунітет дуже сильний.

Міф 7. Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі.

Насправді: Найкраще лікування туберкульозу – це щоденний прийом ліків під контролем медичного працівника пацієнтом, який перебуває вдома. Пацієнт з туберкульозом, який правильно лікується, не потребує ізоляції. Лікування туберкульозу потребує від 6 до 20 місяців й перенаселені лікарні створюють умови для «обміну» збудниками серед пацієнтів і загрожують надбанням стійкості до лікування.

Міф 8. Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.

Насправді: У більшості випадків туберкульоз лікується. Але якщо людина приймає ліки з перервами, або відмовляється від лікування, збудник набуває медикаментозної стійкості. Хвора людина поширює стійкі форми інфекції до свого оточення, тож близькі люди наражаються не просто на ризик хвороби, а на ризик розвитку найбільш несприятливої її форми.

Міф 9. Лікування туберкульозу має побічні ефекти.

Насправді: Лікування може призводити до побічних реакцій, які можуть потребувати лікування, але за тяжкістю вони не можуть бути порівняні з туберкульозом. Усі народні засоби боротьби з туберкульозом застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків для лікування захворювання, тож одужати без спеціального лікування не можна.

Міф 10. Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься.

Насправді: Ускладнення від вакцинації проти туберкульозу (БЦЖ) трапляються менше, ніж у 1% випадків. Нагноєння і утворення скоринки, що трохи кровить – нормальна реакція, що може тривати до 6 місяців і забезпечує утворення міцного імунітету. Вакцинація не може захистити від захворювання й лише знижує ризик. Проте, саме завдяки вакцині нині діти зараз хворіють на туберкульоз дуже рідко, у них практично немає тяжких випадків туберкульозу, від яких раніше помирали або отримували непоправні наслідки для здоров’я: передусім, туберкульозного менінгіту, туберкульозу хребта.