Додати новий коментар

З 1 червня після 2, 5 –місячної перерви офіційно запустили автобуси. Їх можливо й запустили, але хіба…в космос разом із Crew Dragon, написала Оксана Штефаньо на своїй сторінці у Фейсбуці.

Бо коли о 7. 20 прийшла на автовокзал в Іршаві, то він спав –жодного автобуса. Не спали тільки поліцейські та «замасковані» й «зарукавичковані» працівниці автовокзалу. Порадували: рейс до Ужгорода таки буде, але тільки о 9.00. Мовляв, перший день, а от завтра «всі автобуси будуть ходити». Хоча за цей проміжок часу за графіком мали відправитися два автобуси до Мукачева та ще три до Ужгорода. Не здивована, бо подібні ситуації не вперше, пак бо йсе Іршава!))) Зате заходи безпеки для захисту від Ковід забезпечені: без маски за квитком зась, «червоні лінії», стіл із антисептиком та роздрукована інструкція, в якій, зокрема й про те, що проїзд в автобусах без масок заборонено.
Пішла провідати чехословацьку будівлю залізничної станції. Фінал, вже її хтось пописав червоною фарбою «За брата відомщу» (може й не дослівно, але щось таке), а рейки, якими ще не так давно їздила «Анця Кушницька» заросли травою. Прокидався базар, а на автостанцію почали з’їжджатися сільські автобуси, водії ся забанували один за одним, тому кучкувалися й жваво говорили про карбюратори, глушники й про те, що «бензін упав». Фіглювали й із касирками «не цюлюву тя, бо щи карантин». На що останні «серйозно» просили не казковати, а вдягнути маски. Хтось послухав, а хтось ні. На села буси відправлялися порожніми - із одним - двома пасажирами.
А ось і мій білий «китаєць» - помитий, водій у масці. До Ужгорода всього 5 пасажирів, й ще 3-4 до сіл й Мукачева. Серед них знайоме обличчя… водія буса на 7. 45, яким зранку й планувала добратися до Ужгорода. Він їхав у варош за автобусом, бо рейс обслуговує Мукачівське АТП. Бабко-пасажирка собі під ніс бубніла: «Сисю рянду на писок треба класти, а я в нів дихати не бируву». Знаю, чому ся так сердила: хотіла їсти багету. Як вийшла, то майже всю дорогу була тиша, аж поки в Ужгородському районі шофер не підібрав одну жону. Вона раділа, що нарешті їй зупинився автобус, а він – що виконує перший «історичний» післякарантинний рейс із Іршави в Ужгород. Жінка місяць тому повернулася із Німеччині й почала лармувати: там маски не носять, там транспорт їздить, а тут комедія. Водій виявився розумним й майстерно апелював. Я мовчала: най собі люди поговорять. Далі було ток-шоу про ситуацію в країні. «Нно, наникалися серіалу та убрали. Ци тямите заграничний серіал «Просто Марія»?! 400 сирій. Жони ревали, чоловіки тоже. – каже водій. – Но та я думаву, ош наші люди би й за Марію проголосували»))). Заради цієї фрази варто було їхати. P.S.: Мій Ужгород зустрів мене словами «ви лем поникайте, ко ся вернув», відсутністю пробок, мощенням тротуарів на Анкудінова, зелено - волохатою Руською та новинкою - круасанами із ананасом.