Додати новий коментар

Заголовок цієї статті ніби загальний і "затертий", але якщо вдатися в деталі, то співробітники сектору реагування патрульної поліції Андрій Орос і Аркадій Івлєв в одну з ночей зробили важливу та корисну справу: патрулюючи на службовому авто відповідну територію Берегова, вони не допустили злочину. А коли точніше, то своїми діями реально попередили його.

Як і зазвичай, рухалися нічною вулицею Шевченка, а біля одного з будинків звернули увагу на великовагову машину марки VOLVO (без фургона), де були відкриті дверцята та капот. Зупинившись, аби пересвідчитися, що ж на ділі трапилося, вони мало не жахнулися: хвилину перед цим на місці "орудував" зловмисник. Навіть "сліди" залишив і якусь ніби старомодну відмичку. Не виключено, що на замовлення щось "шукав". Якби не їхня пильність та уважність, то вже на ранок далекобійник з угорською реєстрацією "плювався" б і поспішав би у поліцію писати заяву, що його автомобіль потерпів від "нальоту" злодіїв. Але плани останніх, на щастя, не збулися. Правоохоронці "достукалися" до ґазди й повідали історію, у якій йому не лишалося нічого іншого, як вийти на вулицю й зачинити дверцята та капот машини.
А вже наступного дня 56-річний пан Михайло розповів історію журналісту -- автору цих рядків, аби через мережу Інтернет сказати "спасибі" правоохоронцям. Що, у принципі, мною й зроблено. Але я пішов, як кажуть, далі, зініціювавши зробити світлину офіцерів-полісменів і написати про це детальніше. Посприяла також Яна Денисюк, яка зробила фото колег і мені надіслала. Відтак новопризначений начальник Берегівської поліції Іван Трофіл разом зі своїм заступником Степаном Кантором не просто задоволені діями своїх підопічних, а навіть дуже задоволені. Думаю, що на одній з чергових нарад перед особовим складом неодмінно про це скажуть і подумають, яким чином заохотити цих співробітників. А вже далекобійнику-камйонщику М. Фанті теж радо на серці, що майже нічого з кабіни не пропало, що немає клопотів, що сьогодні чи завтра може запросто за кермо сідати та Європою чи де там кілометри сірого асфальту на спідометр мотати. Ось така вона, нічна історія з вул. Шевченка, яка змушує і подякувати, і застерегти.