Додати новий коментар

Вітатись з богатирем раджу з обережністю (можна пошкодити руку), вести бесіду — в безлюдному місці або на проспекті, бо завжди відволікають перехожі: просять автограф або разом сфотографуватися... Доброзичливий стронгмен Іван нікому не відмовляє.

- У скільки років і як ти прийшов до цього виду спорту?
- Скажу правду, можливо ти і не повіриш. Коли мені виповнилося 16 років, я прийшов у спортзал, де тренувалися зі штангою, щоб скинути зайву вагу і вдосконалити свою статуру. За 4 місяці наполегливої праці я скинув 12 кг, але згодом я знову почав прибавляти у вазі та потроху увійшов у режим тренування і мені вдалося врівноважити свою вагу. Так і розпочалися мої перші кроки і досягнення у цьому виді спорту. На тренуваннях я вперше почув ім’я Арнольда Шварцнегера, але хто він такий - я знав лише з фільмів, які після розвалу СССР заполонили наш медіапростір.
- Коли появився такий вид спорту, як стронгмен?
- Його поява бере початок у період 70-х років, перший чемпіонат світу відбувалися у США в 1977 році, а в Україну стронгмен з’явився в другій половині 90-х, спочатку під назвою "Козацькі розваги", потім "Богатирські розваги", а згодом "Богатирські ігри", офіційна назва стронгмен — сильний чоловік.
- Ким і коли був заснований цей вид спорту на Закарпатті?
- У 2004 році. Я, Ігор Баран (єкс-президент боді-білдингу на Закарпатті), Євген Прозор та мій брат Мирон, маючи на той час певну групу однодумців та зв’язків зі стронгменами інших областей, завдяки власним зусиллям ми провели перші змагання під назвою "Карпатський ведмідь".
- Стронгмен для тебе спорт або стиль життя?
- Скоріш за все, це стиль життя. Наполегливі тренування вимагали великих зусиль, а тепер це — режим дня. Щоденні тренування та фізичні навантаження для мене, як наркотик, без яких я не уявляю свого життя.
Чи брав ти участь у змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівнів?
Так брав. Маючи багато друзів та знайомих, що займаються цим видом спорту, я дістав запрошення від Василя Вірастюка на його турнір у 2007 році, який проходив в Івано-Франківську, де відбувалися парні змагання.Також у 2004 році перед першим конкурсом "Карпатський ведмідь" я вперше брав участь у словацькому турнірі "Меч Матуша Чака".
- Чи впливає присутність твоїх рідних та прихильників на результат?
- Так, звичайно. Коли ти відчуваеш підтримку своїх рідних та вболівальників, ти докладаєш максимум зусиль та енергії, щоб виправдати їхні та свої сподівання.
- Як ти проводиш свій вільний час, і де відпочиваєш?
- Напевно, я не виключення. Як говорив В.Даль: "Відпочинок — це зміна діяльності". Тому я полюбляю виїджати з сім’єю та друзями на природу, збирати гриби.
Чи полюбляеш читати книги?
Так, люблю. Особливо мене приваблюють книги історичної тематики.
- Бувають травми?
- У першу чергу я намагаюся не звертати на них увагу. Травма у спорті - це в деякій мірі помилка спортсмена, яку потрібно виправляти щоб досягти бажаного результату.
- Твоя мета як стронгмена ?
- Створення на Закарпатті висококласного, щорічного турніру серед стронгменів України та закордону, котрі б своїми виступами та змаганнями, психологічно та фізично налаштовували молодь вести здоровий спосіб життя, та залучення молодих юнаків до цього виду спорту. Виховати гідних учнів, котрі б показали силу та міцність закарпатського духу у світових та Всеукраїнських змаганнях.
- Чи виявляють бажання представники інших областей брати участь у турнірі "Карпатський ведмідь"?
- Бажання брати участь у наших змаганнях є не тільки у стронгменів з України, а й з закордону, але за браком коштів та нестатком фінансування цього виду спорту з боку держави та місцевої влади, не має змоги збільшувати кількість учасників турніру.
- Цей спорт у Закарпатті розвивається динамічно?
- Якщо порівняти з іншими видами спорту, такими як східні єдиноборства, бокс, карате та ін. то він розвиваеться менш динамічно.
- Чого не вистачае нашій молоді для зайняття цим видом спорту?
- Ідеалу, до якого б вони рівнялися. В Україні це — Вірастюк, та Клички в боксі, а у нас це забутий Кротон, якому, на жаль у шкільних підручниках не приділяють відповідної уваги, хтось навіть не знає, хто він такий і звідки.
- Чи сприяє міська влада проведенню такого турніру?
- Вона нас забезпечує місцем для проведення змагання. Ну, а завдяки обласній раді "Карпатський ведмідь" вижив.
- Твої побажання молоді Закарпаття.
- Перш за все, щоб дбали про своє здоров’я, та завтрішній день: завжди молодим не залишишся, чим скоріше станеш підтримувати свою форму і вести здоровий спосіб життя, тим легше буде в майбутньому.

Павло Білецький спеціально для UA-Reporter.com