Додати новий коментар

Косівська Поляна лежить, мов на долоні, по обидва боки норовливої ріки Кісви. Село для гірської глибинки - велелюдне: в ньому мешкає більше 5 тисяч чоловік. Все б було добре, якби місцева влада дбала про рідну громаду, піклувалася про кожного горянина. Та ба! Саме місцеві нувориші-чиновники зажили поганої слави не тільки в своєму селі, але й на всій Рахівщині.

Звивистий гірський пішник веде до хати 83-річної вдови, ветерана освіти Марії Москалюк. Ця мудра й чесна жінка з болем і тривогою в серці розповідає про те, як сільський биров Федір Митрюк «наплодив» місцеві цімборські клани, касту, родинні угруповання. Для нього «безпредєл», без перебільшення, став нормою та звичним мірилом ганебного ґаздування.

«У період виборів пан Митрюк обіцяв сельчанам золоті гори, - каже Марія Москалюк. - А коли дорвався до владного корита, одразу забув про свої голослівні запевнення. Биров уже з перших днів свого керівництва ретиво взявся до ганебних поборів косівсько-полянської громади. Ніколи не гребував і донині не соромиться користуватися такими методами, як залякування, нацьковування, сварки».

Колись затишне й привітне село під самою полониною Кобилою перетворилося в суцільний Вавилон. Сьогодні тільки при згадці його імені здригаються серця косівських селян, котрі проклинають той чорний день, коли обрали його на відповідальну посаду сільського голови.

«Підлий биров добре вміє пускати пилюку в очі, - веде розповідь далі Марія Федорівна. - Кілька років тому він примудрився видрукувати в обласній газеті «Новини Закарпаття» кореспонденцію про те, що заасфальтував майже всі сільські вулиці. Хоча це нахабна брехня! Насправді пан Митрюк «одягнув» в асфальт 50- метровий відрізок дороги, що веде до його 2-поверхового рідного котеджу. А косівсько-полянські вулиці і провулки як були, так і залишаються невідремонтованими, у вибоїнах та глибоких ямах».

Сільський биров цинічно заявляє громаді: «Бог владарює на небі, а я - на землі!».

Він зібрав по 200 американських доларів з кожної сім'ї для «асфальтування й облаштування вулиць» і залишив рідний люд «із носом».

Биров Митрюк надто намагався відібрати кавалок землиці у Марії Москалюк, але вдові-пенсіонерці всегтаки вдалося відстояти свої інтереси і права в судових інстанціях. Не бажав і не хотів виконувати накази сільського бирова землевпорядник Василь Микуляк, за що й був несправедливо звільнений з роботи. Таким підлим «макаром» Митрюк «здихався» толкового і вдумливого спеціаліста з вищою освітою. Від надмірних хвилювань і стресів землевпорядник В.Микуляк захворів важкою формою діабету.

Несправедливу рейдерську атаку довелося пережити також 72-річній вдові Євдокії Брехлійчук, у якої відібрали 0,25 сотин городньої ділянки. Для помічників і родичів бирова Володимира Митрюка, Нелі Гиндрюк, Павла Бердара самозахоплення чужої землі стало звичним явищем.

На свавілля косівсько-полянського бирова чомусь вперто закриває очі управління Держкомзему в Рахівському районі. Та й обласні чиновники, як водиться нині в Україні, не бажають «поставити на своє місце» сільського бирова!

Коли полишав Косівську Поляну, то подумав: «Не все так буде!». Колись таки неодмінно прийде ганебний кінець ґаздуванню пана Митрюка. А громада має добрий урок — треба добре подумати, кого собі обрати на голову села.