Додати новий коментар

Середина літа — час відпусток, та не всім елітні відпочинки за кордоном по кишені, і тоді багато-хто згадує про українське «мертве море» — Солоних озерах на Закарпатті.

Територія навколо Солотвинських озер, що на Тячівщині, давно перетворилася на невеличке курортне містечко, яке кожного року приймає тисячі відпочиваючих. За останні десять років тут побудовано кілька десятків приватних баз відпочинку, розважальні комплекси на всі смаки. Найвибагливіші, зокрема, можуть винайняти окремий будиночок з люкс-номерами. Звичайна кімната на трьох персон коштуватиме сто двадцять гривень. Та найдешевше обійдеться нічліг у домівках жителів селища, які охоче приймають туристів. З однієї людини вони запросять по 25 гривень на добу. Є люди, які обирають і, так званий, відпочинок «дикарем», ночуючи в палатках або на пляжі просто неба. На території озер розкинулися й ринкові лотки, у яких можна придбати необхідні речі та сувеніри. Найбільшим попитом тут користуються, звичайно, прохолодні напої, але їх ціна дещо відрізняється від звичної. Це ж стосується і харчування. Охочі можуть відвідати місця з лікувальними грязями, якими також славляться озера.
Усе було б майже ідеально, якби цю «картину» не псували великі проблеми.
Однією з них є наявність на території курортної зони карстових проваль, які дедалі більше відлякують потенційних відпочивальників.
Заступник голови Солотвинської селищної ради Янош Кочерга каже, що кількість гостей їхнього «мертвого моря» у цьому році зменшилася не суттєво. І, скоріше за все, це спричинено не наявністю воронок, а світовою економічною кризою. Прірва, яка утворилася в районі восьмої шахти, знаходиться у трьохстах метрах від зони відпочинку. Янош Яношевич розповідає, що геофізики обстежили всю територію, відтак потенційно небезпечні місця обгородили та встановили попереджувальні таблички. А Міністерство з надзвичайних ситуацій України дозволило відкрити сезон.
Але, пройшовши кілька десятків метрів, на власні очі побачила глибокі карстові провалля, на які не знайшлося навіть звичайної попереджувальної стрічки. Якщо сюди забреде сільська худоба, то запросто може втрапити туди. Що тут казати за малолітніх дітей...
«І хіба в озерах стало безпечніше купатися?», — запитую у Яноша Кочерги.
«Сто відсотків, що нічого не трапиться, ніхто не' може дати, — каже він. — Та, як такої, небезпеки зараз нема. Всюди на базах вас обов'язково ознайомлять з правилами поведінки на воді».
Що стосується власне шахти №8, то ще з 2007 року там не займаються видобутком солі, і вона тепер працює лише для пацієнтів, які лікуються в алергологічній лікарні.
Йдемо вздовж пляжу. Він, попри згадані проблеми, заповнений відпочивальниками. Мирослава Рудова з міста Самбір, що на Львівщині, на відпочинок приїхала з друзями вже не вперше. Про провалля чула, проте це страху їй не додало. А що тут дійсно засмучує - це стан довкілля: територія навколо озер, дуже засмічена. Тут багато несанкціонованих смітників.
Йду далі... Недалеко від тієї ж самої шахти №8 (поблизу провалля) розташовані сільські будинки. Один із місцевих жителів каже, що проживає у Солотвині з народження, але в озерах ні він, ні його рідні не купалися жодного разу і не збираються. Пояснювати, чим спричинена така його настороженість, чоловік чомусь не схотів. Зате цю місцевість знає добре і говорить, що одне з озер ще кілька років тому зникло. А що чекає на інші, побачимо з часом. Та сподіваємося, що «солоне» багатство нашого краю все-таки вдасться зберегти.
Яна МИЙСАРОШ, студентка відділення журналістики УжНУ