Додати новий коментар

Ранкової пори мешканців кімнати на четвертому поверсі одного з гуртожитків, що на вулиці Коритнянській в Ужгороді, розбудив несамовитий жіночий крик: - Заберіть хтось труп із моєї квартири! – доносилося із загального коридору.

Зі своїх осель повибігали майже всі: і дорослі, і малі. Гвалт, як і припускали мешканці, зчинила 49-річна Катерина. Жінка разом з 28-річним сином Василем за довгі роки спільного життя в гуртожитку добряче встигла надокучити сусідам. Адже у їхній кімнати ледь не щодня зчинялися п’яні сварки, галас, навіть бійки. Безбожно, як кажуть у народі, пили і мати, і її син. Дійшло навіть до того, що обурені мешканці багатоповерхівки почали зверталися до міської ради з проханням висилити набридлих сусідів.

Зазирнувши в кімнату через відчинені двері, люди побачили на долівці кухні розпластане тіло якоїсь жінки, а під нею – калюжу крові. Спершу ніхто навіть і не збагнув, що це 46-річна Людмила з п’ятого поверху. Адже обличчя покійної нагадувало суцільне місиво і було майже чорним. Зрозумівши, що в кімнаті сталася жахлива трагедія, сусіди зателефонували на 102.

...На вулицю Коритнянську разом зі слідчо-оператиною групою виїхали начальник Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області підполковник міліції Віталій Шимоняк, його заступники майори міліції Володимир Огняник та Олег Черленяк, заступник начальника слідчого відділу майор міліції Анатолій Шкирта, в.о.начальника карного розшуку капітан міліції Володимир Улинець та старший оперуповноважений карного розшуку старший лейтенант міліції Михайло Бізіля. Одного погляду було достатньо, аби констатувати, що жінку хтось жорстоко побив. За яких обставин настала її смерть, і хто завдав їй таких страшних тілесних ушкоджень -- повинні були розповісти, в першу чергу, господарі квартири. Однак вдома їх не було. Маючи неабиякий досвід у розкритті подібних злочинів, оперативники припустили: матір зі сином слід шукати десь поблизу -- в одному з ганделиків. І не помилилися. Парочка, як ні в чому не бувало, продовжувала пиячити неподалік в кав’ярні на сусідній вулиці Гагаріна. Побачивши оперативників, обоє почали тікати. Коли ж їх затримали, вчинили оперативникам справжню колотнечу.

Свою причетність до загибелі Людмили Катерина та Василь спершу, звичайно, заперечували. Їм би хтось, можливо, і повірив, якби не такі вагомі докази: весь одяг та взуття затриманих були заплямовані кров’ю нещасної. Бурі сліди та частки епідермісу шкіри Людмили експерти зуміли виявити і під їхіми нігтями. Коли затримані зрозуміли, що відпиратися немає сенсу, розповіли правду.

Сусідка Людмила час від часу полюбляла заходити до Катерини з сином, аби випити пляшчину-другу. Так було і того злощасного дня. Після третьої "Біленької" господарі стали докоряти сусідці, що вона завжди "на халяву" п’є з ними. Мовляв, продаєш на базарі кавуни, а пляшку ще жодного разу не купила. Як пояснює наразі сам Василь, аби до Людмили дійшло з першого разу, для певності дав їй добрячого товченика у ніс. Що відбувалося в кімнаті пізніше, з’ясовує тепер слідчий старший лейтенант міліції Віктор Зейкан. Встановлюють також, чи причетна до загибелі Людмили сама Катерина. Однак фактом залишається те, що екзекуція була жорстокою. Судові медики констатували у Людмили травматичний больовий шок, крововилив у мозок, переломи грудної клітки, усіх ребер та щелепи, розрив легені. У нещасної навіть зуби були вибиті.

Василь – тричі раніше судимий. Двічі за крадіжки, останній раз за наркотики. На міліцейському обліку стояв уже з підліткового віку. Однак жодні профілактичні заходи, які вели з Катериною та Василем ужгородські правоохоронці, потрібних результатів не дали -- путящого життя у родини, на жаль, не вийшло.

Катерина КИЙОВИЧ,
Ужгородське МУ ГУМВС України в Закарпатській області