Додати новий коментар

Збірку Олександра Гавроша «Коньяк з дощем», яка побачила світ у київському видавництві «Факт», сміливо і без метафор можна називати віршами для коханців і коханок (чи все-таки тільки для коханців?). Прочитавши її хоча б наполовину, читач отримає чималу порцію історій про тотальне шалене нутряне кохання, ревнощі, зради, спогади й таке інше, що зазвичай буває в історіях про/для коханців.

«Коньяк з дощем» - це як меню із семи опцій, де кожен читач обирає варіант за своїм уподобанням. Адже на півтораста сторінках уміщено шість циклів віршів різного періоду й різних збірок, а також абсурдистську притчу на одну дію. Кожна добірка розповідає про кохання по-своєму.
Для любителів еротики близьким буде цикл «Фалічні знаки». Вміщені в ньому вірші, мабуть, зрозуміліші представникам сильної статі, бо й коньяк, як відомо, напій, сказати б, виразно маскулінний. Крім того, персонаж циклу надто сконцентрований на задоволенні власних сексуальних потреб, на чоловічому гіпертрофованому «я», зрештою, - на своєму фалосі.
Жінка для нього - «м'якість», в яку можна зануритися, географічна карта, яку потрібно вивчати, хтива істота, яка марно намагається обдурити власну природу (пригадується Вірджинія Вулф і її метафора збільшуваного скла). Активна чи пасивна, жінка завжди сприяє самоствердженню чоловіка як непе-ревершеного коханця. Що ж, якщо вже жіночій аудиторії не прийдеться до смаку ця частина «коньяку», то бодай буде чим поживитися любителькам феміністичного аналізу.
На противагу «Фалічним знакам», цикл «Тіло лучниці» є значно ліричнішим від попереднього, при тому зберігається авторова інтенсивна зосередженість на еротичності кожної поезії. На зміну шаленому коханню приходить спомин, згадка. Окрім тіла, кохати починає й душа: У цих віршах не бракує самотності й роздумів над почуттями на двох. Тут кохання є тяжкою фантазією або спомином, який тримають на споді душі, навмисно прикидавши спогадами.
У віршах циклу «Ліжко надії» грайливе та інстинктивне почуття бере гору над героями. Автор моделює світ для двох, однак його обмежено простором ліжка. І щоб пережити помаранчеву революцію, теж, виявляється, не конче потрібно було вилазити із теплої постелі.
Чи не найбільш ліричними є вірші циклу «Легка хвороба серця». Вони - про серйозне кохання, для якого навіть час перестав існувати.
Зрештою, це далеко не все, про що здатен розповісти коньяк, якщо його змішати з дощем. І є ще кілька циклів, не орієнтованих на «коханців».
Натякнемо тільки, що уважний читач може знайти оригінальну інструкцію, як правильно і якісно (!) цілуватися, а це вже не абищо, й корисно знати всім. Хіба не правда?
Єва Гопнік