Додати новий коментар

Тисячолітньою історією може похвалитися Тустань — унікальна пам’ятка в густих лісах Карпат.

Розташована на перетині торгового та соляного шляху з Дрогобича до країн Європи, фортеця Тустань кілька століть поспіль була оборонним і митним форпостом південно-східних рубежів Київської Русі.

Проте розвиток цивілізацій вніс свої корективи — став безлюдним колись гамірний край, воїни залишили фортецю, що вірою і правдою служила їм прихистком від ворожих набігів.

Давній фортифікаційний об’єкт здавна вабив пошуковців. Однак ніхто з них його серйозно не вивчав, поки пам’яткою не зацікавився відомий дослідник Михайло Рожко. Художник за професією, він вирішив відтворити на папері образ давньої фортеці. І витратив на її дослідження 30 років. Закінчити роботу дослідник не встиг, проте фортеці пощастило — справу батька продовжив його син Василь Рожко, архітектор за освітою. Саме з його ініціативи три роки тому в Тустані пройшов всеукраїнський фестиваль, метою якого є популяризація славного минулого цього краю, збереження та відновлення єдиної в Європі пам’ятки — наскельного міста-фортеці, розвиток туристичної інфраструктури довкола заповідника. Після майже тисячолітньої тиші тепер щороку, як тільки навколишні ліси вкриває золотом осінь, у Тустані лунають звуки фестивальних заходів — боїв, нічного штурму фортеці, мелодії середньовічних танців.

Що тут можна побачити

Заповідник “Тустань” розташований далеко від траси Львів-Стрий. Щоб дістатися туди, звертаємо з неї на бічну дорогу та їдемо кілометрів 20-25 поміж горами. З обох боків від дороги тягнуться сільські хатки. Коли в’їжджаємо на територію заповідника, розглядаємося на усі боки в надії побачити похмуру фортецю, однак, окрім високих скель, оточених густим лісом, і галявини біля підніжжя цих скель, не помічаємо більше нічого. Відтак відчуваємо легке розчарування. Та екскурсовод Роман Холонівський (36 р.) вже за мить заспокоює нас, мовляв, зараз усе побачите.

Стрімкою стежкою піднімаємося вгору, до скель, і опиняємося у велетенській “чаші”, створеній самою природою. Поміж скелями схований невеликий майданчик. Це основа колишньої фортеці Тустань. На ній зводили власне фортецю і чимало інших будівель. Добре розглядаємося навколо і раптом помічаємо залишки кам’яних стін. Вони служили пазами для дерев’яних укріплень, каже екскурсовод. Також тут бачимо дерев’яні фортифікаційні споруди — залишки торгово-ремісничого окольного граду, церкви та кузні. На іншій скелі — Острому Камені, що височіє на відстані кілометра від основної скельної групи — Каменя, видно сліди вежі — заглиблення для дерев’яних балок перекриття, кам’яну цистерну для зберігання води, поганські символи та інші наскельні зображення. Від побаченого перехоплює дух — просто не віриться, що колись на невеликому клаптику землі вміщалося ціле місто!

Історії цього місця

Назва Тустань та похідні від неї поширені в Галичині. Вважається, що вона утворена від наказового словосполучення “ту стань!” (тут зупинись! — прим. ред.), яким зупиняли різних торговців для збору данини.

Про цей дивний витвір природи та людських рук існують легенди. Ще у середині ХІХ століття в навколишніх селах розповідали таке: у передвічні часи, коли попід горами селилися велети, один з них наказав нечистій силі викувати палац в Урицьких бердах. І якось вночі, ще до третіх півнів, палац постав у всій довершеності. Заспівали півні, та почувши їх, велет і сам скам’янів...

Інша легенда є відлунням часів татарської навали. Начебто прийшов у Прикарпаття страшний напівдемон Шолудивий Буняк зі своєю нечистю, підступом захопив і знищив місто Бич, а сам, взявши багату здобич, спорудив палац на скелях. Жменька вцілілих оборонців Бича нібито заснувала Другий Бич (теперішній Дрогобич), а Бунякову твердиню висадили в повітря мандрівні музики, споївши перед тим правителя та його свиту.

Правдоподібного тут мало, але поруч із фортецею колись була водойма, що називалася ставом Шолудивого Буняка. А в переказах трапляються згадки, що в скелях перебували й місцеві опришки.

Фортеця існувала як прикордонний пункт, адже це була крайня західна фортеця Київської Русі. Споруда входила до лінії карпатської оборони і на сотні кілометрів перегороджувала татарам шлях на Європу.

Воїни цінували надзвичайно вигідні в оборонному значенні скелі, які на 87 м височіють над рівнем моря. А щоб укріплення були міцніші, майстри доповнили їх дерев’яними конструкціями. Висота забудови сягала 17,5 м. Оборонну споруду не раз спалювала блискавка, проте щоразу воїни відбудовували її. За словами Романа Холонівського, фортеця мала три лінії оборони. За вежею тягнулися дві кам’яні стіни заввишки 13-15 м. Уздовж однієї стіни була прокладена стежка, якою можна було пройти тільки пішки. Окрема дорога була для людей на конях. Їх пропускали через підйомний міст. Наукові дослідження виявили на тустанських скелях сліди матеріальної культури, що датуються ІХ-VII ст. до н. е. — декілька сотень солярних знаків (символів Сонця — прим. ред.), характерних для археологічної культури фракійського періоду. Тут, як каже історик, було знайдено чимало цінних предметів. Наприклад, булаву, яка зараз зберігається у львівському музеї “Арсенал”, спеціальний хрест, який одягали воїни перед боєм. Його розкладали, як скриньку, і всередину клали мощі святого. Також на скелях знайшли вісь до колеса XIII-XIV ст.

— Розквіт Тустані припадає на ХII-ХІІІ ст., за князювання Данила Галицького, коли житлова забудова на скелі мала висоту п’ятиповерхового будинку, — продовжує екскурсовод. — Тоді тут була споруджена кам’яна стіна завтовшки 2,5 м. Історики стверджують, що тут жив воєвода Галицького князя, а також воїни та ремісничі. Фортеця разом із окольним градом мала площу 3 га. Постійний гарнізон фортеці налічував 50 осіб, містечко — 300-400. Підтверджують це дві криниці, розміщені на території фортеці, в яких колись зберігали запас води на 180 і 250 днів. Щоб вода весь час була свіжою, у неї клали хвою. Така вода була смачною, до того ж, продезінфікованою. Напій з хвоєю мав ще й тонізуючі властивості. Маючи воду, оборонці фортеці могли витримати навіть піврічну облогу.

Гарнізон проіснував тут до середини ХV ст., а на той час укріплення вже втратило своє значення — змінилися торгові шляхи, кордони. І хоч існує легенда про Шолудивого Буняка, татарів у Тустані не було — археологи не знайшли жодного підтвердження.

Як туди дістатися

Село Урич, поблизу якого розташований заповідник “Тустань”, немає прямого сполучення з Тернополем. Туди можна дістатися потягами “Київ-Чоп”, “Львів-Ужгород”, “Львів-Моршин”, “Львів-Трускавець” та ін. до Стрия. Із залізничного вокзалу Стрия о 13.30 на Урич вирушає автобус. Також із Тернополя можна доїхати до Стрия автобусом.

Кому туди їхати

Усім, хто цікавиться історією рідного краю, полюбляє мандрівки без надмірного комфорту і любить ночувати у наметі. Також первісна карпатська природа — чудове місце для сімейного відпочинку та виїзду з друзями.

На "Шевролеті" подивились лише на 7 принад Закарпаття (фоторепортаж)