Додати новий коментар

Гарний старовинний Ужгород — це місто–музей, що має неабияку свою історію, культуру та біографію. Сюди приїжджають гості, туристи із різних куточків рідної неньки України та із-за її меж. Особливим пунктом їхньої «подорожі» по зеленій столиці Закарпаття є відвідини музеїв Ужгорода, які є шедеврами і нашою гордістю.

До одного із таких музеїв належить і Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая, що розташований на затишній пл. Жупанатська, 3. Будівля «жупного дому» слугує прекрасним домом не тільки для творів закарпатського, але й світового образотворчого мистецтва. Коли саме була закладена старовинна ратуша — достовірно невідомо, але початок будівництва припадає, ймовірно, десь на кінець 18 — початок 19 століття.
На сьогодні фонди цього музею налічують більше 5 тисяч експонатів. Тут зібрані різноманітні твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва.
Не зважаючи на багато чисельні потреби та проблеми, Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая влаштовує та захоплює відвідувачів своїми грандіозними виставками. Ось, наприклад, нещодавно музей показав закарпатцям та гостям міста величну експозицію, що приурочена Ужгороду та його жителям — «Ужгород і ужгородці», та об’єднання декілька виставок, що дало символічну другу назву цьому дійству — «виставка у виставці». У ці дні вестибюлі та зали перетворилися у часові коридори, що дають можливість глядачам подорожувати у вікових просторах образотворчого мистецтва та відчути різноманіття та красу художніх шкіл та напрямків.
Нам поталанило неабияк: адже ми мали змогу також побувати і побачити частину експозиції, що розпочалася цьогоріч 30 вересня о 15 годині. Вона була приурочена до сторіччя з дня народження відомого закарпатського скульптора та художника Гарапко Івана Івановича, який навчався у Вищій художньо-промисловій школі в Празі.
Як розповіла Людмила Біксей, заступник директора з наукової роботи, Іван Іванович був надзвичайно скромною, але дуже талановитою людиною. Довгі роки він працював в Ужгородському художньому училищі. Однак скульптор залишив вагомий та пам’ятний слід в історії закарпатського мистецтва: його твори прикрашають не одне місто Закарпаття… Крім різьблених робіт, відвідувачі музею зможуть побачити і рисунки майстра. Нас привабили, зокрема, такі дерев’яні шедеври, як: «Скрипаль», «На пляжі» та «Колгоспниці», в які Іван Іванович вклав, як і в інші свої витвори, власне серце, почуття, характер та майстерність.
Інші експозиції також не менш захоплюючі. Так, у вестибюлі обласного музею зібрані та виставлені кращі роботи закарпатських художніх корифеїв, що були створені в епоху Карпатської України. Серед них немаловідомі твори Й. Бокшая «Іриси», «Старий міст в Ужгороді» і «Хустський замок», та полотна А. Ерделі — «Портрет А. С.», «Автопортрет»…
Інша зала переносить глядачів вже у XVIII-XIX століття художнього Закарпаття. Виставка полотен у цій кімнаті приурочена до двохсотліття старої ратуші (приміщення Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая). На виставлених картинах зображені портрети осіб, які в той час відіграли для розвитку Ужгорода та й всього Закарпаття немалу роль. Портрети імператриці Марії Терезії, єпископа Бачинського А., третього і останнього ужгородського губернатора Грабаря не дають нащадкам забувати про їх вчинки та добродійства, що стали фундаментом для формування історії та культури краю. Так, портрет австрійської імператриці Марії Терезії, що знаходиться у закарпатському музеї, є тільки реплікою — копією оригіналу. У той час підкарпатський народ називав її «матір’ю русинів», адже добре знав милосердне серце правительки. За свого панування Марія Терезія намагалася створити для всіх рівні умови проживання по всій території своєї імперії. Не оминала вона і духовного життя. Так, за час правління австрійська імператриця опікувалася сьогоднішнім Ужгородським греко-католицьким кафедральним собором.
Крім картин, виставка до двохсотліття «жупанатського дому» представила відвідувачам і перші історичні роботи про мальовничий Ужгород, які починали писати з середини XIX століття. До того часу були тільки неґрунтовні записи мандрівників та літописців. Першим, хто систематизував факти з історії Ужгорода був К. Майсарош, юрист за фахом. Над своєю працею він трудився понад 20 років. Прислужився дослідженням Майсароша кількаразовий мер Ужгорода Міхай Фінцицький, який надав юристу свої документальні «Звіти мера». Також в експозиції музею представлені історичні роботи Антона Годінки, Петра Сови та інші немало важливі документи.
Відвідавши Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая, кожен матиме можливість поглибити свої знання з історії міста над Ужем. Упродовж декількох десятиліть та століть Ужгород залишався містом дрібних ремісників, цеховиків, торговців, комівояжерів, виноробів, пекарів, шевців, бляхарів, тощо. Тому і на виставці красуються автентичні матеріали: документи з підписом імператора Франса Йосипа, тогочасні рукописи, аркуші з документальними записами, книги архіву, емблеми цехів, скрині, факсиміле (особистий підпис) цісаря на документах виробничих майстерень та інші цікаві експонати.
Милують око і полотна сучасних митців. До Дня Ужгорода, художники підготували і колекцію своїх робіт, які зображують мальовничі куточки міста та моменти із життя столиці Закарпаття. У них показана велика любов та шана творчих людей до свого краю. Серед полотен представлені такі роботи, як «Замок» В. Габди, «Алея» О. Сидорука, «Ужгород моїх снів» Б. Кузьми, «Зимовий Уж» Й. Рущака та інші шедеври сучасного закарпатського художнього мистецтва.
Як нам стало відомо, більшість експонатів знаходяться у власності Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.
На закінчення нашої публікації, ми хочемо сказати про той факт, який неабияк турбує наші серця і душі. Нам довелося переконуватися у тому, що гості нашого міста не чули і не знають про гордість мальовничого Ужгорода — Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая. Чомусь гіди туристичних груп оминають цей музей, змовчують про нього. Невже, на їхню думку, гості нашого міста не мають знати про «мистецький дім», фонд якого налічує декілька тисяч чудових експонатів, з якими почергово на виставках можна ознайомитися?.. У нас є що показати не тільки туристам із різних куточків нашої країни, але й з усього світу. А до нас приїздить немало людей із-за закордону. Тоді ж яка причина того, що музей ім. Й. Бокшая «ховають» від очей туристів нашого міста?.. До якого часу це ще триватиме?.. Хто дасть відповідь?...

Тетяна Горянка, Вікторія Попович. Фото авторів