Додати новий коментар

Ужгородське «Закарпаття» опублікувало на офіційному сайті лист-звернення на адресу президента Федерація футболу України Григорія Суркіса. Пропонуємо вашій увазі його у оригінальному вигляді.

Шановний Григорію Михайловичу!
Користуючись нагодою, дозвольте засвідчити Вам повагу.

Аж ніяк не на статус аутсайдера перед стартом нового футбольного чемпіонату розраховувало ужгородське «Закарпаття». Команда на чолі із головним тренером Ігорем Гамулою та увесь колектив клубу безперестанно працює з намаганням вивести крайовий закарпатський футбол на новий, вищий щабель розвитку. І ми не боїмося труднощів, оскільки розуміємо, що кожна системна робота вимагає чимало прикладених зусиль. Однак наразі наші намагання демонструвати достойний результат у сезоні 2009/2010 в прем’єр-лізі гальмуються упередженим суддівством. Оперуємо трьома фактами недієвого (?!) арбітражу у поєдинках за участю ФК «Закарпаття», яке врешті залишило клуб не тільки без залікових очок, переможного поступу у Кубку України, а й нанесло удар по іміджу колективу в уболівальницьких колах.

Так, перша помилка рефері була зафіксована 17 липня у 1 турі чемпіонату України «Прем’єр-ліга» «Іллічівець» — «Закарпаття». Тоді головний суддя Ігор Покидько, перебуваючи за кілька метрів від епіцентру подій (додамо, що геть близько знаходився і лайнсмен), не зафіксував гру рукою у своєму штрафному майданчику маріупольцем Ігорем Чучманом (епізод відбувся на доданих до основного часу другого тайму хвилинах). Пенальті, як кажуть, лотерея, однак нам зіграти в цю «гру» змоги не дали. Тож матч закінчився із невтішними 1:0 на табло.

Мабуть, надовго закарпатські шанувальники футболу запам’ятають арбітраж Михайла Родіоненка у поєдинку 1/16 фіналу Кубка України «Закарпаття» — «Дніпро». 15 серпня 2009 року було поставлено під сумнів професіоналізм, незалежність та, власне, здорове відношення до роботи української футбольної Феміди. Спочатку «пан» Родіоненко показує на пенальті у ворота господарів в епізоді, коли футболіст-ужгородець зіграв за правилами (так було відкрито рахунок). А потім суддівська бригада на чолі із всевидячим оком Михайла Родіоненка не бачить фолу у карній зоні дніпрян (правдивість обидвох фактів доведено на відоплівках). Наскільки ж потрібно неповажати увесь багатий футбольними традиціями закарпатський край, аби настільки ганебно «злити» гру супернику! І зрозуміло, що про ніяке потрапляння нашої команди у наступний раунд мовити йти не могло.

Безперечно, помилки рефері трапляються навіть на найпрестижніших турнірах планети. І нічого не вдієш проти природного закону — людині властиво помилятися. Та аж ніяк ця теза не підійде до ситуацію, у якій опинився ФК «Закарпаття». Ба, в упередженості (а чи є підстави говорити інакше?) певних зацікавлених осіб із суддівського корпусу до команди з міста над Ужем проявляється дивна системність. Ось і в останньому календарному матчі 10 туру «Чорноморець» — «Закарпаття» довелось побачити шокуючи обличчя українського арбітражу. Ці події ще зовсім свіжі у пам’яті, тож пригадаймо штрафний удар Павла Ребенка на 24 хвилині. Пролетівши над карним майданчиком м’яч залетів у кут воріт гостей. У цей момент один з нападників одеситів перебував в офсайді (нехай сфери не торкався, проте став першочерговою причиною, яка завадила голкіперу відбити насправді не такий і майстерний постріл). Власне, це зафіксував лайнсмен Андрій Валенко, помахом прапорця зафіксувавши порушення правил. Факт: до рефері на лінії Андрія Валенка враз підбігає головний суддя Андрій Шандор, півхвилинна розмова переконує Валенка відмовитись від свого рішення й довіритися Шандору, який навіть теоретично не міг вгледіти офсайд в епізоді, оскільки перебував задалеко від епіцентру подій, плюс скупчення футболістів в карній зоні аж ніяк не дали б змоги ПРАВИЛЬНО та КВАЛІФІКОВАНО розібратися у складній ігровій ситуації. А лайнсмен для того і потрібний, аби допомагати рефері у полі й фіксувати усі порушення правил. Та в Одесі, схоже, свої правила і свої циніки, яким плювати на людську мораль, честь, гідність та репутацію не лише свого іміджу, а й усього суддівського корпусу. Залишилось тільки з’ясувати за чиїм проханням суддя (?) Шандор переконував суддю (?) Валенка змінити своє рішення.
До слова, ідентичний епізод 10 туру у поєдинку «Іллічівець» — «Металіст» мав інше закінчення: гол харків’ян було відмінено.

Ми далеко не той клуб, для якого байдужі почуття рідного фанатського тилу. І ФК «Закарпаття» дуже прикро констатувати: ми підводимо очікування своїх уболівальників. Та в той же час додамо — не можемо боротися із нечесною системою, не настільки зміцнілими виглядають наші позиції, аби протистояти нахабам Покидькам, Родіоненкам, Шандорам, Валенкам, їхнім помічникам, замовникам та шефам. Однак терпіти не інакше як знущання над власною гідністю не маємо сил і, найголовніше, не бачимо сенсу. Тож шановний Григорію Михайловичу! Просимо Вас, керівника Федерації футболу України, одного із найповажніших футбольних очільників Старого світу, уважно розглянути наше звернення, приділити увагу епізодам свавілля, яке коїться у нашій внутрішній першості з боку суддів, відслідкувати вище вказані перепитії за участю ФК «Закарпаття» та дати належну оцінку цим фактам. Ми не вимагаємо особливого ставлення до нас, просимо не «вбивати» нові, амбітні починання ужгородського футбольного колективу.

Підписи:
Євген ДОРОШЕНКО, президент ФК «Закарпаття».
Олег МУКОМЕЛ, І-й віце-президент ФК «Закарпаття».
Іван ШІЦ, генеральний директор ФК «Закарпаття».
Ігор ГАМУЛА, головний тренер ФК «Закарпаття».
Валентин ПЛАТОНОВ, капітан ФК «Закарпаття.